Позбав мене від нареченого, сестричко - Ольга Обська
Розділ 40. А по-третє…
Лізу охопили незрозумілі емоції. Її долоні відчули тепло. Воно було особливим. Може, це й не тепло, але вона не знала, яким іншим словом описати свої відчуття. Її шкіру щось палило. Приємно палило. Хотілося, щоб це тривало довше.
— Відчуваєте? — спитав Брайан тихо. Його руки зненацька лягли на її щоки. — Подивіться на мене.
Ліза відхилила голову назад. По її спині пробіг електричний імпульс нервового збудження. Вона дивилася прямо в його зелені очі, і звідкись прийшло розуміння, що неспроста вони завжди здавалися їй чаклунськими. Брайан теж має якісь паранормальні здібності! Цей здогад виник у Лізи як осяяння. Але ж які? Аж дух захопило! Він що, також медіум? Чи це щось інше?
— А що я маю відчути? Я відчуваю лише тепло, — вона сама здивувалася тому, як хрипко звучить її голос.
— Це через тканину светра, — усміхнувся він спокусливо, — а уявіть, якими будуть відчуття, якщо ви доторкнетесь до оголеної шкіри…
Як би обурливо не прозвучала пропозиція, проте Лізі цього хотілося б. Але його слова нічого насправді не пояснювали.
— Не розумію про що ви…
— Це тому, що ваш дар свіжий — щойно пробудився, — довгі пальці Брайана чуттєво погладили її щоку.
Його дотики заважали зосередитися, але все ж таки у Лізи вистачило сил вступити в суперечку.
— Хочете сказати, мої здібності медіума поки що слабкі? Але ж я змогла вчора провести сеанс ворожіння.
— Ви маєте на увазі те, що бачили образи, коли я тримав руку на кришталевій сфері? — Брайан усміхнувся з легким кепкуванням, і Ліза зрозуміла — їй натякають, що пробудила сферу не вона, а він.
— Але ж я не лише вам зробила передбачення. Ще й Бетті. Вас там на той момент не було. І це пророцтво, між іншим, справдилося! — спробувала Ліза втерти Брайану ніс.
Хоча тут вона, звичайно, трохи злукавила. Коли вона робила дівчинці передбачення, то жодних образів не бачила, і їй довелося імпровізувати. А те, що її імпровізація втілилася в життя, зовсім не її заслуга.
Зелені очі стали ще глузливішими, а пальці продовжували ніжно пестити щоку, іноді пробираючись до шиї за комір.
— Стривайте, це ж ви наказали влаштувати льодове містечко? — запитання вирвалося у Лізи мимоволі, хоча відповідь була очевидною. Хто ж іще міг віддати таке розпорядження?
Бетті, напевно, поділилася з усіма та кожним тим, яке пророцтво зробила їй Ліза. І Брайан теж дізнався про це одним із перших.
— Ви не хотіли розчаровувати Бетті? — Здогадалася Ліза. Її серце сповнилося вдячністю.
— І вас, — лагідно посміхнувся він. — Повинно ж було ваше пророцтво справдитися.
Повисла пауза. Не напружена, навпаки, якась легка, повітряна. Ліза думала про те, що Брайан не дуже бажав відновлення традицій — на довгі роки викреслив зимові свята зі свого життя і життя замку, але заради неї переступив через свій старий біль, пересилив себе.
— Дякую, — видихнула Ліза, знову гостро відчуваючи ласкавий дотик його пальців до своїх щік і шиї.
Вона помітила, як поважчали його повіки і затуманився погляд. Зараз щось станеться. Брайан повільно нахилився до неї, і вона відчула тепло його губ на своїх губах. Це дуже гостре відчуття — коли обличчя холодить морозне повітря, а губам несподівано стає спекотно. Жар розлився по всьому тілу, викликаючи трепет.
Ніжність — ось якою була основна складова цього поцілунку. Ліза знала, що Брайану хочеться більшого — він щосили стримує пристрасть. Вона тонула в цій ніжності, одночасно відчуваючи незбагненне бажання пізнати, що було б, якби він перестав стримуватися.
Звідкись здалеку почулися дитячі голоси і протверезили Лізу. Що вона собі дозволяє? Вона підставляє сестру! Нехай на ковзанці нікого немає, але у льодовому містечку повно людей. Хтось може їх із Брайаном побачити.
Вона відсторонилася і випалила:
— Ми в людному місці! Що ви собі дозволяєте?!
Правильно, Лізо, перекладай всю вину на нього!
— Всього лише поцілував наречену, — анітрохи не засоромився Брайан. — Якщо цей безневинний дотик можна назвати поцілунком.
Провокатор!
— Але я поки що не казала вам «так»! — Ліза відштовхнула його і швидко поїхала геть, забувши, що "не вміє" кататися.
— То скажіть! — він кинувся навздогін.
Змішані почуття палили їй груди. Лізі відверто сподобалося цілуватися з Брайаном і вона навіть була трохи розчарована, що їхній поцілунок був, за словами самого Брайана, "безневинним дотиком" — лише натяком на поцілунок. І вона страшенно злилася на свої недоречні почуття і те, що піддалася на його провокацію.
Вона їхала так швидко, що він не міг її наздогнати. А коли відстань між ними небезпечно скорочувалася, вона зловтішно робила запаморочливо різкий поворот і знову відривалася від нього. Вітер свистів у вухах, і серце билося в грудях, як шалене. Вони встигли нарізати кілька кіл, перш ніж на одному з віражів Брайан все ж таки відгадав, яким буде маневр Лізи, і зумів зловити втікачку за руку.
— Ходімо, — потягнув її до арки. — Тут справді надто людно.
Ліза швидко розгадала його наміри. Він хотів відвести її з ковзанки в одну з альтанок. Вона не стала чинити опір. Там віч-на-віч вона скаже йому все, що про нього думає. Їм справді краще продовжити бесіду без зайвих випадкових свідків.
Не встигли вони зайти під склепіння затишного будиночка, як Брайан притиснув Лізу до стіни. Його очі горіли безумством. Груди здіймалися від глибокого рваного дихання. Куди подівся холодний незворушний аристократ?
— Не думав, що ви маєте наді мною таку владу… — промовив він хрипким півшепотом.
Краще б мовчав! Його оксамитовий чуттєвий голос — це те, перед чим Ліза не могла встояти.
У ній вибухнуло бажання. Негідник! Він також має над Лізою владу!
Брайан знову припав до її губ поцілунком. Тільки цей поцілунок не мав нічого спільного з попереднім. Чуттєвий, наполегливий, несамовитий. Він миттєво змусив Лізу віддатися відчуттям, забути про все. Вона обвила його шию руками, насолоджуючись голодною наполегливістю його рухів.
