Наречена для дракона - Марія Люта

- На ньому ваша кров! - вражено видихнула я.

Габріель зацікавленого глянув на мене.

- Щось ще?

Я ж замість відповіді обійшла заінтригованого чоловіка і підняла його сорочку на спині:

- Ця рана, дуже погана - вона від нього, чи не так?

Габріель кивнув головою.

- Дозвольте мені подивитись.

– Потім.

- Я наполягаю.

– Ні.

- І все ж я гляну...

Раптом земля крутнулася, підлога зі стелею помінялася місцями, а я усвідомила себе лежачою на спині, притиснута тілом чоловіка.