Проклята наречена і таємниці Пагорбів - Олена Гриб

***

– Отже, ще раз. – Фабіан перебував у чудовому настрої, проте геть-чисто відмовлявся сприймати Айріс всерйоз. – Ти вимагаєш зустрічі о пів на першу ночі, мотивуючи це тим, що мій улюблений циркач А Лі Шин за пів дня розкрив справу, над якою спецслужби працюють чотири місяці? Дуже цікаво… Почнімо з очевидного питання.

– Хто очолює змову? – з надією припустила Айріс.

– Що ти вживала, Ірисо? Я, звичайно, дотримуюся вельми широких поглядів на життя, але від тебе такого не чекав.

– Ви ж погодилися вислухати мене!

– Ти прорвалася крізь ворота з криком: «За Батьківщину! За короля! За кохання!», а я ціную видовища. Хіба я мав вибір?

Айріс відчула, як запалали щоки, і опустила очі. Все правильно, вона обрала єдиний гарантований спосіб привернути увагу Фабіана, але спогади про це залишаться з нею надовго. І з вартою, о так…

Вони до такого явно не звикли. Остовпіли, дали змогу наполягти на своєму, провели до приймальні на першому поверсі… Шкода, якщо король відіграється на них. Вони не винні, що вперше в житті Айріс Міллс захотіла чогось по-справжньому і начхала на методи. І ті хлопці не поскаржилися на те, що вона погрожувала їм скам’янінням як повністю, так і частково.

– Йди додому, Ірисо. – Король щільніше зав’язав довгий халат з майстерною вишивкою, з-під якого виглядала чорна піжама. – Днями ми з усім розберемось, і тоді роби, що хочеш.

– Я не піду до вівтаря!

– Ще й як підеш. Ну або вмовиш Лисицю, або ту кусючу революціонерку, або ще когось… Взагалі мені байдуже. Потрібен галас, розумієш? Грандіозна подія. Балаган. Прокляття, ваше всебічне скиглення так дістало, що я вже сам готовий одружитися! Не хочеш заміж? То знайди мені вигідну принцесу і спи спокійно.

– І знайду!

– Прекрасно. А тепер будь ласкава, зникни раніше, ніж я розізлюсь.

Айріс інстинктивно зробила крок до виходу і затнулась. Ні, це не годиться! Не для того вона летіла сюди посеред ночі, щоби відступити. Не стратять же її й справді за настирливість?

– Вас уб’ють, сіре. Вас, ваших затятих прихильників і князя.

– Люди смертні. – Фабіан перетнув кімнату і натиснув на вимикач. – Гарних снів.

– Це буде не на весіллі! Ви не підготуєтесь! Вони знають, що ви розставили сіті, і не спіймаються! Все станеться у день від’їзду!

Вимикач клацнув ще раз. Король повернувся до Айріс та столу, за яким вона сиділа.

– З цього моменту детальніше, Ірисо. Як ти дізналася про день від’їзду?

– Я… Емм… Вся справа в бабці та крячах…

– Ірисо!

– Вікно.

Фабіан не перепитував. Знову вимкнув світло, ривком відкинув фіранки й відчинив віконниці.

– А Лі Шин? – вимовив напівзапитливим тоном.

– Я дуже вибачаюсь за вчорашнє, – долинуло з темряви. – Я справді не хотів нічого такого образливого, думав, п’яне бидло якась повзає чи збоченець. І за озеро вибачаюсь, і за пиятику, і за шолом… А шолом чому брудний і погнутий вернули? Тут стільки челяді, могли б і почистити.

– А Лі Шине!

– Можна мені увійти?

– Треба, щоб тебе!..

– Я тут на колінах стою, – прозвучало досить агресивно. – Вибачаюсь.

– Та хоч на голові танцюй! – Король висунувся у вікно, сліпо зашарив у порожнечі. – Де ти?!

Кілька секунд тиші – і двері відчинилися.

– Добрий вечір, – статечно промовив А Лі. – Зовні патрулі, страшно трохи під вікнами лазити… Я не ризикнув. – Лампи спалахнули, Фабіан різко обернувся на звук. – А чому ви у темряві сидите? Це дивно.

– Не настільки, як ти в мене за спиною, – прошипів король крізь зуби. – Хто тебе впустив?!

– Імені не знаю, але в нього з дружиною не ладналося, поки бабця йому порад не намалювала.

– Не написала, – механічно поправив Фабіан.

– Ні, це було ілюстроване видання. «Сто вісімнадцять зустрічей під гілками персика» чи щось таке. Не читали? Дуже цікаво. До речі, щодо читання… – А Лі витягнув із внутрішньої кишені піджака записник у шкіряній обкладинці із золотим тисненням. – Це схема. Там шифр, але він простенький. Деякі букви замінені цифрами, фрази будуються як у мові лінг, замість сполучників символи. Закономірності одразу в очі впадають. Ганьба просто… Могли б і краще постаратися.

Король рвонув блокнот із такою силою, що А Лі похитнувся. Айріс поманила його до себе, заспокійливо погладила по руці, хоча не відчувала ні краплі впевненості. Фабіану могло спасти на думку що завгодно, прецедентів вистачало.

Правитель витріщався на акуратні рядки і хмурився, напружено ворушив губами, нервово смикав великий блискучий ґудзик халата. Нарешті підняв голову і подивився на обох візитерів з однаковою недовірою.

– Де ти це взяв, А Лі Шине? – запитав вимогливо.

– У міському управлінні. Прочитали? Там планується підірвати ваш потяг на відрізку колії між Лисячою Гаттю та Зеленою Гаттю і звинуватити в цьому прихильників Джі Лін Рі, якого ви вб’єте перед від’їздом за те, що він бере участь у змові. Подробиці тієї змови… Ну, всім відомої змови! Подробиці та докази оприлюднять у день замаху, потім князя застрелять і звалять усе на ваш наказ. А коли ви вибухнете, це назвуть помстою за Джі Лін Рі.