Проклята наречена і таємниці Пагорбів - Олена Гриб
– По-моєму, це якась саморобна накидка з пір’ям. А ще в них є рушниця і чи то труп, чи заручник.
– Дружок Сіта?
– Паніка не почалася, тож напевно він.
«Ну що за ненормальний день?» – Джі Лін про всяк випадок пригнувся (раптом у фортеці комусь заманеться глянути на південні скелі?) і відійшов під прикриття рослинності та валунів.
Йому не подобалася ця територія. З одного боку, тут було надто багато відкритого простору, з іншого – нагромадження скель нагадувало лабіринт. Можливо, для лінг вони не становили перешкоди, але князь почувався занадто розбитим, щоб дертися по теплому шорсткому камінню як ящірка.
– Ти, – він знову відтягнув кляп, дозволяючи бандиту говорити, – давно тут?
– Та йди… кх-кх…
– Стежки знаєш?
Сіт плюнув, і кляп повернувся на місце.
– Ну і смажся на сонці, – пригрозив князь. – Будеш готовий до діалогу – дай знак.
Але допомога бандита не знадобилася. Перш ніж Сіт обдумав інформацію, у фортеці почався бардак.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно