Позбав мене від нареченого, сестричко - Ольга Обська
— Так, хотів у це вірити, — Ітан посмутнів.
Зрозумівши, що брат не хоче продовжувати розмову, він попрямував до дверей, але щойно Брайан заговорив, зупинився. Він слухав слова, що летіли йому в спину, не розвертаючись.
— Колись я дав собі слово, що не підійду до арфи, не прийму від тебе більше подарунків і ніколи не пробачу. Ніколи. Але це так по-хлоп'ячому — таїти образи вічно. Не пробачити того, хто щиро кається.
Кузен різко розвернувся, відчувши, що Брайан не налаштований вороже. А той продовжив:
— Ітане, я теж сумую за нашою дружбою.
— Справді?
Брати зробили крок назустріч один одному і рвучко обнялися.
Ліза дивилася на двох чоловіків, які міцно плескали один одного по плечах, і її переповнювала радість за обох: і за того, хто так довго і болісно чекав пробачення своїх помилок, і за того, хто зміг пробачити. Вона була впевнена, що в них вийде міцна чоловіча дружба на довгі роки. Вони її заслужили.
— А знаєш, я тобі ще маю подякувати, що мої перші почуття закінчилися нічим, — раптом усміхнувся Брайан.
— Я знав, що ти це колись скажеш. Все ж таки, погодься, ти був ще занадто юний для шлюбу.
— Не в цьому справа. Якби тоді зі мною трапилося те, чому ти не дав статися, то тепер не трапилося б дечого абсолютно чудового.
Ліза знала, що це її назвали чимось абсолютно чудовим, і задоволено щасливо усміхалася. Ітан, схоже, теж зрозумів про кого мова. І здогадуючись, що став на даний момент третім зайвим, вийшов з кімнати, на прощання галантно вклонившись Лізі.
Вона була впевнена, що він не стане направо і наліво розповідати про те, кого і з ким бачив у підвалі. Він ніколи більше не підведе брата.
От і Лізі треба не підвести сестру. До опівночі залишалося мало часу. Вона підбадьорливо глянула на Брайана.
— Настав час починати.
— Ти впевнена, що хочеш бути поряд? Окультний транс — страшне видовище.
Ліза не з боязкого десятка. Що вже там може бути такого страшного?
— В разі чого я втечу, — заспокоїла вона Брайана.
— Не знаю, кому б іншому я дозволив бути поряд у таку хвилину, коли буду абсолютно вразливий.
Незважаючи на те, що в голосі та усмішці Брайана відчувалася іронія, це були сильні слова. Навіть сильніші, ніж освідчення в коханні. Слова, які свідчили про повну довіру.
Ліза встала навшпиньки і торкнулася губами його губ у ніжному вдячному поцілунку.
— Починай...