Новий шанс на щастя - Оксана Мрійченко

— Дмитре Олександровичу, — Катя змусила себе поглянути на нього. — Мені нічого не потрібно. Їдьте, не хочу вас затримувати. — А я не хочу залишати вас під дощем. Та ще й у такому стані. Відвезу вас додому. Зараз пів на сьому. Ваш чоловік вже повернувся з роботи? — Т-так, але… — От і добре. Він про вас точно подбає, — Дмитро завів двигун. — Їдемо. — Ні, не подбає! — емоції вирвалися з-під контролю і Катя схлипнула. — Я не хочу додому! Боюся, що він досі там і... Катя запнулася, намагаючись приборкати свій емоційний вибух. Здавалося, що Дмитро не очікував почути подібне. В машині повисла тиша. Катя опанувала себе і знову поглянула на боса. Його обличчя змінилося. Стало похмурим. — Катю, — голос Дмитра був спокійним, але його чорні очі світилися суворістю. — Ваш чоловік скривдив вас?