Новели - Черемшина Марко

Подається за першодруком.

ТУГА

Вперше надруковано в журн. «Життя й революція», 1925, кн. 6-7, червень - липень, с. 14-16.

В ІЛ, ф. XII, № 137, зберігаються: чорновий автограф - 5 арк., без дати, писаний чорним і фіолетовим чорнилом, і чистовий автограф оповідання ф. 78, № 629 - 6 арк. великого формату, без дати, списаних фіолетовим чорнилом. Перший примірник машинописної копії - 4 арк. великого формату, з правками автора, без дати, знаходиться у відділі рукописів ЦНБ АН УРСР, I, 2367.

У першодруку відсутні рядки, які відновлюються тут за чистовим автографом:

с. 187

«Трави клоняться і стеляться йому під ноги.

Радуйтеся гори-долини, мій милий іде!»

Подається за першодруком.

ПАРАСОЧКА

Цикл оповідань на морально-побутові теми під назвою «Парасочка» вперше було виділено у виданні творів Марка Черемшини 1937 р., т. III. Раніше вони входили до збірок «Село вигибає» і «Верховина». У примітках до видання 1960 р. наводиться свідчення Наталії Семанюк, що сам Марко Черемшина «бажав виділити новели на родинно-побутові теми, написані після першої світової війни, в окремий цикл і назвати його «Парасочка». У нашому виданні дотримано цього вже традиційного розподілу творів письменника, і цикл «Парасочка» подається окремо.

ПАРАСОЧКА

Вперше надруковано в ЛНВ, 1922, кн. 5, с. 97-103.

В ІЛ, ф. XII, зберігаються уривки чорнового автографа оповідання (№ 127, 4 арк. списані олівцем, без дати) під назвою «Лєрва» і перший примірник машинописної копії (№ 17, 9 арк. великого формату з авторськими правками).

Подається за першодруком.

КОЗАК

Вперше надруковано в «Календарі-альманасі «Дніпро» на переступний рік 1924», Львів, 1923, с. 64-70.

В ІЛ, ф, XII, № 36, зберігається неповний автограф оповідання - 8 арк. різного формату, списаних чорнилом і олівцем. Текст у цьому автографі - від початку до слів: «...має п’ятнайцять десятин землі, має жінку Химу, має тройко діточок,- але однако горівці нема що довіряти», і далі, від слів: «...а ніч за очі хап. Повертаю я у ділок за кіньми...» і до кінця. В першодруку в кінці оповідання подано «Пояснення менше зрозумілих гуцульських слів». Подається за першодруком.

Різночитання:

с. 195, рядок 36 «- Ну та й що?» замість «Овва! що мені зробит?»

с. 195, рядок 37 - «і коні» - нема.

с. 196, рядок 14 - «у тебе» - нема.

с. 196, рядок 30 - після «веду» йде: «помежи кулями літаю».

с. 200, рядок 9 - «Най щезне від нас!»

с. 200, рядок 10 - «Най здоров буде, собі думаю...»

с. 200, рядок 11 - «газдине» замість «Гафійко-душко!»

с. 200, рядок 12 - «мій газдо» замість Петрику»,

с. 200, рядок 21 - «минула» замість «пробігла»,

с. 200, рядок 25 - «Петрику» - нема

с. 200, рядок 26 - «Захаринко» - нема

с. 200, рядок 33 - «То де знаю?» замість «неволя їх знає»

с. 200, рядок 42 - «...гив, ану встань та й поможи»

с. 200, рядок 45 - «доньки» замість «Аннички»

с. 201, рядок 5 - «Ага, самої такої! А може, жінка з доньков...»

с. 201, рядок 5 - «тещі» замість «свахи»

с. 201, рядок 7 - «саняку» - нема

с. 201, рядок 12 - «либонь» замість «віді»

с. 201, рядок 12 - «доріжечка на Кути»

с. 201, рядок 17 - «поїхали з козаком долів»

с. 201, рядок 21 - «Анця»

с. 201, рядок 25 - «Вомньоця»

с. 201, рядок 27 - «- Мені в очах потемніло.

Ну і гадайте собі, що значить один козак!»

ІНВАЛІДКА

Вперше надруковано в «Календарі «Інвалід» на 1924 рік», Львів, 1923, с. 61-63, під назвою «Село велике! (Уривок з новели «Інвалід»)».

В ІЛ, ф. XII, зберігаються два автографи: чорновий (№ 122) неповністю - 1 арк., від слів «Стояла перед громадою» до «гей золота хмарка від вітру», і чистовий (№ 35) - 4 арк. великого формату, списані чорним чорнилом, без дати. Тут же (№ 14) зберігається машинописна копія оповідання (другий примірник, 3 арк. великого формату). Перший примірник машинописної копії з правками автора знаходиться в ЦНБ АН УРСР, I, 2368.

Подається за чистовим автографом.

Текст першодруку відрізняється від чистового автографа. На початку відсутній абзац - «Гей, любко пишна...». Далі абзац «Ні вдень ні вночі…» має таку редакцію: «Але дорадниці-молодиці, аби здорові, рада в раду, та й в зелений понеділок...». Зміщено ряд абзаців, у фразах змінено порядок слів, багато різночитань:

с. 202, рядок 5 - «Стрункі високі ніжки»

с. 202, рядок 9 - «цвітистої хустки»

с. 202, рядок 15 - «спіймані голубці»

с. 202, рядок 23 - «забаг дівки»

с. 202, рядок 26 - «хоть би-с тріс» - нема

с. 202, рядок 26 - «лази з груня»

с. 202, рядок 30 - «схаращіли та й дітей нам дасть біг»

с. 202, рядок 34 - «по полонинах»

с. 202, рядок 37 - «стонка» - нема

с. 202, рядок 39 - «що їм що іншого в голові»

с. 202, рядок 43 - «таки гожя»

с. 203, рядок 3 - «аби-сте відтак були»

с. 203, рядок 6 - «Судці здвигали плечима» - нема

с. 203, рядок 8 - «Луснула дверми» - нема

с. 203, рядок 13 - «Сором жінці»

с. 203, рядок 15 - «своєю волею не йшла»

с. 203, рядок 17 - «головочка»

с. 203, рядок 23 - «війт» - нема

Очевидно, такі зміни в тексті зроблено редакцією «Календаря», бо ні чистовий автограф, ні машинописні копії їх не мають, тим більше що одну з них автор посилав до Києва і, певно, вважав цей текст викінченим. Тому є всі підстави за основний текст оповідання «Інвалідка» вважати чистовий автограф, а не першодрук.

ЗА МАЧУХУ МОЛОДЕНЬКУ.

Вперше надруковано в