Марні зусилля кохання - Вільям Шекспір
Довбешка
Саме так, а тепер ви будете для мене проносним від запору і випустите мене на волю.
Армадо
Я дарую тобі свободу, випускаю тебе на волю і замість того покладаю на тебе таке: віднеси цей знак уваги сільській дівчині Жакнеті.
(Дає йому листа)
А ось тобі компенсація, 25
(дає йому гроші)
адже найкраща нагорода для моєї честі - це те, що я завжди нагороджую своїх підлеглих. Метелику, йди за мною.
(Виходить)
Метелик
За вами я - мов хвіст. Прощай, Довбешко-пане!
Довбешка
Солодкий він шматок! Лукавство незрівнянне!
Метелик виходить.
А тепер гляну на його компенсацію! Компенсація! О, так називаються по-латині три мідяки. Три мідяки - це компенсація. «Скільки коштує ця стрічка?» - «Один мідяк».- «Ні, я дам за неї лише компенсацію». І річ продають. Компенсація! Ця назва звучить краще, ніж французька крона. Я ніколи не буду ні продавати, ані купувати без цього слова.
Входить Бірон.
Бірон
О, мій найлюбіший Довбешко! Ну й до речі я з тобою зустрівся!
Довбешка
Будь ласка, сеньйоре, скільки стрічок тілесного кольору я можу купити за компенсацію?
Бірон
А яка та компенсація?
Довбешка
Звісна річ, сеньйоре, три мідяки.
Бірон
Значить, і купити можна на три мідяки.
Довбешка
Я дякую вашій честі. Бувайте здорові!
Бірон
Стій, рабе! Ти мені потрібний.
Якщо здобуть мою прихильність хочеш,
Зроби для мене те, що я прошу.
Довбешка
Коли накажете ту річ зробити, сеньйоре?
Бірон
Сьогодні після полудня.
Довбешка
Гаразд, я все зроблю. До побачення.
Бірон
Але ж ти не знаєш, у чому річ.
Довбешка
Дізнаюсь, коли зроблю.
Бірон
Ти мусиш спершу дізнатися, дурисвіте.
Довбешка
Тоді я завтра рано-вранці зайду до вашої милості.
Бірон
Ні, це треба зробити сьогодні ж після полудня.
Слухай, служко, діло таке:
Сюди принцеса їде полювати,
А в неї в почті є шляхетна панна:
Ім’я ж їй - Розаліна, ніжне й миле.
Знайди її, віддай у білі руки
Цю таїну в конверті під печаттю.
Ось гонорарій твій - візьми та йди!
(Дає йому гроші)
Довбешка
Гонорарій? Дуже приємний гонорарій. Кращий, ніж компенсація. На цілих одинадцять сантимів з мідяком кращий. О, який приємний гонорарій! Все зроблю, сеньйоре, точно, як ви сказали. Гонорарій! Компенсація!
(Виходить)
Бірон
Це я люблю? Я ж був бичем кохання,
Усмішок хтивих, млосного зітхання,
Їх критиком суворим і дозорцем,
Учителем хлопчиська Купідона,
Суворішим від будь-кого зі смертних!
Сліпий, плаксивий та примхливий хлопчик,
Дитина й дід, і велетень, і карлик,
Правитель рим, владар тендітних ручок,
Помазанець сумних зітхань і зойків,
Державець знуджених гульвіс і трутнів,
Суворий князь спідниць і панталонів,
Суддівських виконавців імператор,
Що тут і там снують... Слабий я серцем!
І мушу я йому капралом бути,
Носить пов’язку, як обруч блазенський!
Що? Закохався я і залицяюсь
До жінки, схожої на той німецький
Годинник, що всякчас несправно ходить,
Хоч як би ти його не доглядав,-
І завжди лагодить його потрібно.
Найгірше те, що клятву я зламав
І з трьох таки найгіршу покохав:
Пустунку з оксамитними бровами,
Із кулями смоли замість очей.
Клянусь, не вберегти її від блуду,
Хоч Аргус 26 буде євнухом при ній!
А я тужу за нею, жду її,
Благаю! Таж вона - це люта кара!
Той Купідон, якого я зневажив,
Мені ж і мстить - малий та всемогутній.
Що ж, виручать листи, мольба й хвала:
Ми любим ту, що доля прирекла.
(Виходить)
ДІЯ ЧЕТВЕРТА
СЦЕНА 1
Там само.
Входять принцеса, Розаліна, Марія, Катаріна, Бойє, вельможі, слуги та лісничий.
Принцеса
Хто ж там коня пришпорив так завзято,
На згірок злинувши? То був король?
Бойє
Не знаю певно, думаю - не він.
Принцеса
Хто б він не був, та в нього дух високий.
Гаразд, панове, скінчим наші справи,-
В суботу ми до Франції від’їдем.
Отож, лісничий, покажи нам хащу,
Де ми погратись можемо в убивство.
Лісничий
Ходімо до гайка, там, на узліссі,
Влаштуєте прекрасне полювання.
Принцеса
Прекрасна ж я, і прагну полювати,
Тому прекрасне буде й полювання?
Лісничий
Даруйте, я не те на оці мав.
Принцеса
Що? Ти ж хвалив, а це вже «ні» сказав?
То я уже й негарна? Будь ласкав!
Лісничий
Так, гарні ви.
Принцеса
Не лести й цього разу:
Краси нема - надія на прикрасу!
Візьми, свічадо, за прямі слова...
(Дає йому гроші)
Платить за лайку - справа світова.
Лісничий
Таж ви - сама краса, повірте, панно.
Принцеса
Мій дар красу мені вернув слухняно!
Порочать же красу за наших днів,
Бо хвалять лиш того, хто заплатив.
Подайте лук! Живу я добротою,
Але стріла хай стане тут лихою.
Ось я врятую честь свою в стрільбі:
Не влучу - значить, маю жаль в собі.
А влучу, то для того, щоб явити
Своє мистецтво, а не ціль - убити.
