Зачаклований ховрашок - Неда Неждана

Дякую-дякую. Дайте, я вас розцілую, мої любі гномики! (Кидається цілувати обох гномиків, кричить щосили). Ур-ра! Я такий безрогий і такий балакучий!
ВЕРТЛИК. (Затуляючи вуха). Я тебе теж добре чую, для цього зовсім не обов'язково так кричати.
ХОВРАШОК. Ну от, ти вже майже як Мумітроль. Я, можна сказати, стільки натерпівся, так намовчався, що тепер за двох говорити буду, ні, за трьох!
ВЕРТЛИК. Ні-ні, що ти, тобі зараз упівголоса, чи хоча б у три-чверті. А то з незвички накричишся і захрипнеш, чи зовсім голос втратиш.
ХОВРАШОК. Ой! (Затуляє собі рота, мугикає щось).
ВЕРТЛИК. Що-що? (Ховрашок знову мугикає). Нічогісінько не второпаю.
ХОВРАШОК. Кажу, говорити дуже хочеться, не втримаюсь!
ВЕРТЛИК. Так ти говори, просто не так голосно, і не так скоро.
ХОВРАШОК хоче щось сказати, відкриває рота і не каже, і так кілька разів.
ВЕРТЛИК. Ну, чого ж ти мовчиш?
ХОВРАШОК (сумно). Ой, а я позабував геть чисто, про що можна говорити...
ВЕРТЛИК. От телепень. От пан Дзига завжди мав що сказати, а він через тебе мовчить, бідолашний...
ХОВРАШОК. Я ж не винен, я не хотів, це все він, Мумітроль...
ВЕРТЛИК. О, так розкажи ж про цього Мумітроля хутчій, це ж дуже цікаво.
ХОВРАШОК (розповідає і починає співати). Ішов я лісом і співав собі пісеньку, майже, впівголоса.
ВЕРТЛИК (тихо). Уявляю собі це "впівголоса"!
Ховрашок починає співати і танцювати.
Пісня Ховрашка про зустріч із Мумітролем.
1. Йшов я по дорозі,
Не чіпав нікого.
І зустрів на розі
Мумітроля злого.
Кепський він музика —
Троль не має слуху.
Може слон великий
Наступив на вухо.

2. Заспівав я гучно
Голосом багатим.
Троль почав канючить:
Наказав мовчати,
А інакше шишки
Кидатиме в мене.
Не боюсь нітрішки!
Грубіян нечемний!

3. І співати буду,
Чхав я на погрози.
В мене голос – чудо.
І ще шишок – возик.
Вцілив я чимало,
Та кінець печальний,
Бо зачаклували
Мене на мовчання.

ВЕРТЛИК. Хіба ти не знав правил безпеки у поводженні з Мумітролями?
ХОВРАШОК. Ні.
ВЕРТЛИК. Невже ти ніколи не читав про них, і ніхто не розповідав у лісовій школі?
ХОВРАШОК. Ні, розумієте, я читаю лише по складах і часто пропускаю школу через гастролі...
ВЕРТЛИК. Ну от, бачиш, а через те, що ти недоумок і впертюх, яких світ не бачив, найсвітліша голова нашого лісу тепер змушена мовчати, найрозумніший серед розумних і найгеніальніший серед геніальних, бо він перейняв це чаклування на себе...
ХОВРАШОК. Ой, а що ж тепер робити?
ВЕРТЛИК. Вихід один: ми можемо брати чаклування на себе по черзі... (ДЗИГА енергійно киває головою "ні"). Я не залишу тебе у біді, Дзиго! Ка-рам-бу-рум-бум-бум, Вертлику, мовчи, а ти, Дзиго, говори. (Обертається довкола себе). Раз-два-три.
Знову чути грім чи якийсь знак здійснення чаклування та зловісний сміх Мумітроля.
ХОВРАШОК (відходить убік, до дітей). Що ж це таке, всі жертвують собою заради мене, а я що, гірше? Звичайно, голос у мене золотий, але друзі дорожче! Ка-рам-бу-рум-бум-бум, Вертлику, говори, а я — мовчи, (Обертається довкола себе). Раз-два-три.
Знову здійснюється чаклування. Тепер кожен з них починає повторювати це закляття, перебиваючи один одного, страшенна сум'ятиця.
ВЕРТЛИК. Чекайте-чекайте, помовчіть хоч трішки, як же так? Адже ми всі говоримо одночасно! І ніхто нічого не второпає!
ДЗИГА. Дійсно, я теж говорю....
ХОВРАШОК. І я, і я!
ВЕРТЛИК. Пане Дзиго, ви геніальний чаклун, наймагістральніший магістр! Панові Дзигусу віват!
ХОВРАШОК. Віват! Віват! Віват!
ДЗИГА. Та ні, це, мабуть, не я... Але як же так вийшло? Стривайте... Який же я телепень, всім телепням телепень на телепні ще й телепнем поганяю! Я забув основне правило чаклувальної науки: коли хтось робить добру справу і жертвує собою, то всі злі чари втрачають силу!
ХОВРАШОК. О, тепер, коли я ще раз зустріну Мумітроля, я хутенько почну робити якусь добрючу-предобрючу справу, він злякається і втече! От!
Раптом чути страшенний гуркіт, грім, ревіння Мумітроля, валяться дерева, літає листя, на сцені темніє — все це протягом наступної сцени.
ВЕРТЛИК. Це він! Це Мумітроль лютує!
ХОВРАШОК. Ой, а чому так темно? Рятуйся, хто може!
ВЕРТЛИК. Не бійся, Ховрашику! Ми більше не дамо тебе в образу. Чуєш, Мумітроле? Я тебе не боюся! (Тихо). Що робити, Дзиго?...
ДЗИГА. Так, тільки не панікуйте! Щось придумаємо!
ВЕРТЛИК. Може є якесь заклинання від злих Мумітролей?
ДЗИГА. Де моя чаклунська книга?
ХОВРАШОК. От вона! Тримай! (Кидає йому книгу).
ДЗИГА. Так, зараз... (Гортає книгу). Що ж такого зробити...
ВЕРТЛИК. Швидко, а то він поруйнує нам увесь ліс!
ДЗИГА. Немає, і тут немає...
ВЕРТЛИК. Може перетворити його у щось добре?
ДЗИГА. Ідея! Але в що?
ХОВРАШОК. А давайте перетворимо Мумітроля в іграшку? А?
ВЕРТЛИК. Прекрасна ідея, Ховрашику! То як, Дзиго, зможеш?
ДЗИГА. Спробую, тільки б знайти... От, здається, це воно – те саме заклинання: Ачім-мумім-бубім-бубум...
ВЕРТЛИК. Дзиго, ну, ти ж такий розумний, у тебе все вийде, от побачиш!
(Витівки Мумітроля стають ще дужчими). А-а, стривайте, треба ще ляскати в долоні й тупати ногами.