Зачаклований ховрашок - Неда Неждана

До речі, а в тебе мед є?
ВЕРТЛИК. Ні, минулого тижня скінчивсь.
ДЗИГА. А малинове варення?
ВЕРТЛИК. Я ж останню банку тобі приносив...
ДЗИГА. Це хіба банка була? Так собі, баночка... А хоч згущенку ти не додумався кудись подіти?
ВЕРТЛИК. Я думав, у тебе є, а що, хіба немає?... (Пауза). То що, всі солодощі скінчилися?
Ховрашок почув, що нічого немає з обіцяного і почав скиглити.
ДЗИГА. Твоя ідея була, догрався... Тепер треба йти просити меду в бджіл... (Ховрашкові) Та не побивайся ти так.
ВЕРТЛИК. Тільки не я. Я вже на тому тижні просив — три дні ніс був схожий на щось середнє між огірком, бараболею і повітряною кулею...
ДЗИГА. Тоді треба піти подоїти корову і згустити молоко.
ВЕРТЛИК. Ні-ні, з мене надзвичайно кепський дояр. Пішов був доїти позатой тиждень, так корова мене як хвицне — перелетів два ставки, три байраки, одне урвище і три чверті яру. Ще й приземлився не на ноги, а на хтозна які частини тіла...
ДЗИГА. А хоча б попросити ведмедя про варення ти можеш?
ВЕРТЛИК. Нізащо. Він же ще 77-й сон бачить, а це найсолодший. Будити ведмедя в такий час?! Красно дякую, я собі не ворог. Ще якби хоча б 79-й... А чого б тобі кудись не піти?
ДЗИГА. Мені? Мені… А мені не можна далеко відлучатися.
ВЕРТЛИК. Чому це тобі не можна відлучатися?
ДЗИГА. А раптом з'явиться Мумітроль і всіх позачакловує?
ВЕРТЛИК. Знову ти про того Мумітроля. І де він? От де? Хто його бачив? А ніхто! Це все твої вигадки!
ДЗИГА. Вигадки?! В лісі діється казна-що! Квіти чхають, голоси пропадають. І це лише початок! А ти кажеш "вигадки". Ти надто безпечний, ти втратив обережність.
ВЕРТЛИК. А ти надто підозріливий і лякливий! Тобі під кожним кущем ввижаються Мумітролі! Ти вже скоро власної тіні боятимешся! Що, нічого сказати, так?
ДЗИГА (хоче щось відповісти і раптом зупиняється, дивлячись на якусь незрозумілу тінь). Тсс Поглянь сюди, чия оце тінь? На мене вона начебто не схожа.
ВЕРТЛИК (порівнює тінь із собою, піднімає руку, ногу). На мене нібито теж. Може це його тінь – показує на Ховрашка.
ДЗИГА. Він же далеко.
ВЕРТЛИК. Давай приведемо поближче і перевіримо.
ДЗИГА. Давай. (Ведуть Ховрашка, який цей час уважно спостерігав за ними, а як тільки на нього звернули увагу, заплакав з новою силою). Та не побивайся ти так, дістам я тобі і меду, і варення. (В цей час тінь зникає). Ну от, поки ми туди-сюди вештались, тінь зникла.
ВЕРТЛИК. Як зникла? Не може бути. (Підходить). Ой, точно. Щось мені це не подобається.
ДЗИГА. А мені це ще більше не подобається! Зрештою, тінь може падати від кого завгодно.
ВЕРТЛИК. І від чого завгодно. Наприклад, від дуба. Що ж нам кожного дуба боятися?
ДЗИГА. Звісно, не будемо. (Тихо). Правда, тіні від дубів не ходять… (Ховрашок почав плакати ще дужче). Ну не плач. Ми тобі допоможемо, тільки якби ти нам розказав, чого ти мовчиш…
ВЕРТЛИК. Як же він розкаже, коли він не говорить?
ДЗИГА. Як-як? Покаже на мигах.
ВЕРТЛИК. На мигах? А де ти в нього миги бачив?
Ховрашок шукає "миги" на собі, вивертаючи кишені, і показує, що їх немає.
ДЗИГА. Ой, які ви телепні! На мигах — це без слів, жестами. Ясно?
Ховрашок киває, що "ясно", припиняє плач і показує, як він гуляв, танцював, збирав квіти. Мабуть, це якась дівчинка заблукала на галявинку і загулялася... (Той киває "ні"). Чи метелик? ("Ні") Чи зайчик? ("Ні").
ВЕРТЛИК. А по-моєму, він сам і гуляв... (Ховрашок киває "так", а потім показує, як на нього хтось нападає страшний). Ой, хто це такий страшний, може тигр?
ДЗИГА. Який тигр? Звідки йому тут взятися в нашому лісі?
ВЕРТЛИК. Не знаю: гуляв-гуляв і заблукав...
ДЗИГА. В наших широтах тигри не блукають, географію вчити треба.
Ховрашок показує ще, махає руками.
ВЕРТЛИК. Ой, а може це вітер? (Той махає ще сильніше). Чи ураган? (Махає ще більше, закручується і знесилений падає).
ДЗИГА. Замахався бідолашний махати. (Допомагає підвестися). Вставай, друже. Давай я буду розпитувати про того, хто на тебе напав. Який він. А ти кивай "так чи "ні". Добре? (Той киває). А він великий чи малий? (Ховрашок показує когось невеличкого на зріст). Та-ак, а добрий чи злий? (Ховрашок демонструє когось злого). А з нашого лісу чи не з нашого? (Той показує "ні", здалеку).
ВЕРТЛИК. Стривай, когось мені цей опис нагадує: маленький, злий... (Виразно дивиться на Дзигу, оцінюючи його і вочевидь натякаючи на нього, пауза).
ДЗИГА (ображений підозрою). Сказано ж, не місцевий, телепню.
ВЕРТЛИК. А, може, це і є Мумітроль?
ДЗИГА. І хто з нас підозріливий, а? Ти ж казав, що вони вже сто років тут не з'являлися...
ВЕРТЛИК. Гуляв-гуляв і заблукав... Чому ні?
Пісенька про Мумітроля
1. У темнім лісі,
У глупу північ
Гуляти бійся
До третіх півнів.
В гаю і в полі
І в дикій пущі
Є мумітролі
Істоти злющі.
Приспів:
Мумітроль на чатах:
Мумі-мумі-мумі-мум!
Буде чаклувати:
Карамбам-парам-бурум!
2. Зачаклувати
Йому забава,
Ви цього брата
Обходьте справа.
Причепить стиха
Вам зайвий хвостик.
А того лиха
Минуть непросто!

ДЗИГА. Ні, знаєш, все-таки мене обсіли сумніви.