Довбуш, або Громовий топір і знахарський хрест - Федькович Юрій

Бо они кажуть, що я старого Штефана струїла,
а се брехня, бо єго Соя струїла,— хоть і за мої гроші. Не
правда, Сойо?
(Регіт.)
Лиш половину, кажеш? Я сип'ю все, аби ся, сердешний,
небагато мучив. От так...
(Пантоміма.)
Що ти кажеш, Штефане? Серце у тобі перепалює? Хіба
я тому винна, що старі люди не привикли до Соїних звар-
ків? Овва!
(Регіт.)
А ти що кажеш, Лесю? Аби-с її і на очі і не видів?
"Она — відьма, любчику, і нас усіх ще з світа позгонить!"*—
каже твоя неня та в одно плаче... Так!..
(Пантоміма.)
Але добраніч, Олексику мій любий, добраніч! А як тебе
стара питатиме, де ти ся так забарив, а ти кажи — ну? Ти
кажи, що-сь був у циган —— твій кріс лагодити. Добраніч!
Добраніч!!
(Пріч.)

ВОСЬМА СЦЕНА
О с т а в ш і.
Довбуш
О, Джимір, Джимір!.. Але ти вже звеш
Оперед господа престіл мене,
Мій неповинний брате!.. Я вже йду!
Для того ж будь здоров ми, вірний друже,
І ви, о гуцули, здорові будьте,
І мя простіть! простіть!..
Усі закривають собі очі.
Джимір
Олексо мій!
Довбуш
А сей топір... озьми го, милий друже,
І утопи го там, де Чёремуш
Найглибші, найкрутіші кручі крутить,
Аби ще другого де Довбуша
Не закортіло божественну зброю
У свої руки брати. Божа зброя,
Божественне оружіє — не нам,
Не грішним людям, в руки,— що в грудях їх
, , Норови ще кип'я і грає кров!
(Обзирає топір поважно і говорить до него.)
О, щоб я свою неню був послухав!..
Бо [не] мені она тебе судила,
А брату мому!.. Але я — я лежу...
Прости мене, святий!..
(Цілує топір з обох боків і подає го Джимірові.)
І ти, о боже,
Котрий караєш — але справедливо,
Прости мя, кающогося,— прости
Мя ради твого милосердія
Великого над нами!
Одна дужа красна звізда паде.
Що за красна...
Упала там... звізда!..
(Умирає.)
Хвиля. Гуцули гася лушниці. Джимір кладе мертвого на землю, а сам
устає.
Джимір
Звіздй лиш згар!
Сама ж звізда сіятиме вовіки!
І ме показувати чоловіку
Путь д горі!
Гуцули підсувають топірці під тіло, піднося го д горі і беруть на плечі.
Тим часом ловиться замок — і пожар освічує цілу гюдрю магічно.
Заслона

СЦЕНІЧНІ ПОКАЗИ ОСОБИ І НОШІ
Воєвод
70 рік. Різкий дідуган. Старопольська ноша магнатів; карабеля, булава.
Княгиня
26 рік. Краса і княжеська повага. Візантицька княжеська ноша; діадем,
порфирова, соболем забланена манта. Ся, хоть коротка, роля має бути з великов прецизіов грана, бо становить єдиний контраст до решти женських роль.
Секретар
ЗО рік. Дуже хороша ява, але чорний характер. Штуцерська ноша молодої польської шляхти.
Секретар яко монах. Ся маска має бути дуже поважна і імпонуюча. На голові — ковпак з довгим вельоном. Волос довгий і борода дуже довга і біла. У лівій руці — книжка і рожанець з великих жовтих цяток, у правій руці — крива палиця. Ризи довгі, чорні. На
шиї — хрест.
Маршалок
40 рік. Гумор. Польська домашня ноша. Маршальська палиця.
Довбуш
25 рік. Краса, життя, натуральність, шляхотність. Ноша гуцульська,
але ідеалізована. Сардак і ногавиці чирчикові (krapproth). На голові
або каманак (гуцульський берет з трьома ріжками), або угорський
кресак з зеленими пюрами. За чересом — ножі і пістолета. Громовий
топір (Streitaxt) є фантастична старосвітська зброя, подібна до рим-
ських лікторських топорів. Ножі і пістолета турецькі. Тяжку угорську
шаблю носить Довбуш лиш у четвертім ділі.
Іван
26 рік. Хороший, але понурий. Ноша, як Довбуша, але зовсім чорна,
з чорними пюрами. Шабля — также лиш у четвертім ділі.
Д ж и м і р
25 рік. Веселість, одвертість, натуральність. Ноша, як Довбуша, лиш
не така виставна.
Лагадин
26 рік. Понурість, завзятість, ярість. Ноша, як у Івана. М о рга н
70 рік. Добродушність, благість. Ноша фантастична — старосвітських
чорнокнижників.
Чора
18 рік. Зразу непорочне чадо натури. Ноша угорських циганів: у другім ділі — дорога і вибірна, відтак — зовсім занедбана.
Соя
50 рік. Жасна, відемська проява. Знаки давньої краси. Занедбана
циганська ноша.
Дзвінка
ЗО рік. Розкішна, чаруюча, але фривольна і кокетиа кр,аса— Ноша гуцульська— дуже багата, але аж надто пересадна.
Старий гуцул
90 рік. Дерзкий, упертий дідуган. Ноша гуцульська, дублена (hellbraun) або і сива. На голові — велика кругла медвежа або І бараняча кучма. Без зброї. Довга, замашна киржа (Bergschtok).
Молодий гуцул
20 рік. Умішайло. Ноша гуцульська, але аж занадто штуцерська.
Гуцули
Ноша ідеалізована гуцульська. Чорні сардаки. Червоні ногавиці, угорські кресаки (капелюхи). У третім і п'ятім ділі — топірці, у четвертім— штуци (карабіни) і мисливські сугаки (Hirschfänger). Ножі і пістолета усігди за чересом.
Капітан трабантів і трабанти Ноша і зброя гелебардирів на княжеських дворах минувшого століття.
Старости і шляхта Ноша і зброя старопольська.
Слуги
Як на всіх княжеських дворах минувшого століття.
Кат з помічниками Жасні циганські прояви.
ПОДРЯ Взагалі
"Довбуш" має бути трагедія у повнім смислі того слова І для того мають бути всякі пересади в декорації уникнені, бо се увагу притомних тільки морочить — а то зовсім без потреби. Але на тото, що німці називають "das Stimmungsvolle" , треба всігди розумний взгляд мати.
1. Хороми в замку Обширні і понурі, без всякої оздоби.
2. Розвалини (руїни)
Мають бути также обширні і величаві. Але се може бути также і печера в якій горі або і великий шатер, але все — при дорозі.
3. Світлиця у Дзвінки
Дуже подібна до тих, котрі находяться у старосвітських багатих тірольських домах. Стіни, стеля і поміст — з гибльованих протесів, сволоки, одвірки, футрини (арцаби— Thür-Fensterstöcke), ослони і т. д.— шницарської роботи; усе від старості почервоніле. Під приулком думав я собі відтяти оден кут з великим вікном.
4. Гуцульський габор
Сей треба собі думати яко за подрев, а на подрі має бути лиш халаш (наміт) Довбуша — єсли може буги, з смерекового луб'я (кори).
5. Приулок уДзвінчиній хаті
Пін має бути по лівім боці. По правім боці має стояти замок — на горбику або скалі, а оба будинки —так, аби затилля вольне було, щоб добре видіти падання звізд. За все треба не забути вікно так приспосо-бити, аби при ударі Довбуша топірцем оно легко і зараз злетіло.

ПОСЛІДНЯ УВАГА Ся драма містить у собі 1700 віршів ямбами у такий поділ:
1 діло — 390
2 діло— 410
3 діло —340
4 діло — 390
5 діло — 170
Отже ж, режисер і найбільшої сцени не має журитись о то, шо му часу забракне, і може дати усім еволюціям потрібну свободу і час.