Українські птахи в українському краєвиді - Голобородько Василь

хто подає голос, що нагадує жалібну пісеньку,
що їі увесь день чують чабанці,
а ми за отаке твоє припасування тебе називатимемо,
а ми за тією назвою тебе усього відгадуватимемо;
будь загадкою про самого себе за ознакою:
той, хто є дрібненьким пташком,
той, хто має у складі своїх імен дитячі суфікси,
а ми за дитячими суфіксами у твоїх іменах
тебе усього відгадуватимемо;
будь загадкою про самого себе за ознакою:
той, хто ховається від людей, щоб його не бачили.
той, хто хоч і мостить своє гніздо на землі у хащах,
але над ним вивершує ще й покрівлю,
щоб стало його гніздо маленьким курінцем,
щоб стало його гніздо курінцем у курені хащів,
щоб у ньому ховатися від людей, щоб його не бачили,
щоб ховатися,
хоч у тебе й не чорні ніжці, а білі,
але ти теж є дрібненьким пташком,
щоб ховатися
у маленькому курінці свого гнвда, шо
ти його мостиш у гущавині лісу, у лозняку в лузі,
а ми за отаку звичку влаштовувати гніздо
тебе називатимемо,
а ми за тією назвою тебе усього відгадуватимемо;
будь пташком, який не складає
іще одну загадку про самого себе за ознакою:
той, у кого білі ніжці,
хоча ми ніяк за цією ознакою тебе не називатимемо,
хоча ми не за назвою відгадуватимемо (угадуватимемо)
тебе самого,
а за ознакою, яка не стала підставою для назви —
будь весняним вівчариком,
пташком, у якого білі ніжці!

березень 2002

ЖОВТИЙ ВІВЧАРИК:
ПТАШОК, У ЯКОГО ЖОВТІ БРІВЦІ

Вівчарику, жовтий вівчарику,
ти — сам загадка про самого себе,
ти сам складаєш загадку про самого себе
наперед за ознакою:
той, хто подає голос
Чіп-сіп-сісісіп-сіпсі-сір-ррр",
той, хто отак свище,
ти — той, хто своїм голосом себе називає:
ти — та пташка, що має ім'я свистуНнка,
відгадкою такої загадки
ти — сам увесь;
ти сам складаєш загадку про самого себе
за ознакою:
той, хто подає голос
" сіп-сіп-сісісіп-сіпсі-сір-ррр",
той, хто отак свище,
той, хто отак до когось озивається,
а до кого саме, про це знають чабанці,
які чують увесь довгий день твій свист
(доки ходять чабанці біля отари на узліссі, доти й
ти свищеш,
ти подаєш голос, як і всі твої родичі вівчарики,
а як підуть чабанці із отарою до кошари, то й
ти перестаєш свистати,
ти перестаєш подавати голос,
як і всі твої родичі вівчарики);
ти — той, хто подає голос
ти — той, хто подає голос
"сіп-сіп-сісісіп-сір-ррр",
той, хто отак свище,
а той голос чують чабанці увесь довгий день,
а той свист чують чабанці увесь довгий день
(як чабанці біля отари увесь довгий день, так і
ти біля отари увесь довгий день,
як і всі твої родичі вівчарики),
ти — той, хто отаким своїм голосом,
той, хто отаким своїм свистом,
що його чують чабанці увесь довгий день,
себе називає
ти — той, хто вівчарик
(ніби то не чабанці глядять увесь довгий день отару, а
ти припасуєш отару разом із чабанцями,
як і всі твої родичі вівчарики),
відгадкою такої загадки
ти — сам увесь;
ти сам складаєш загадку про самого себе
за ознакою:
той, хто ховається від людей, щоб його не бачили,
як і всі твої родичі вівчарики,
той, хто хоч і мостить своє гніздо на землі у хащах,
але над ним вивершує ще Й покрівлю,
щоб стало його гніздо маленьким курінцем,
щоб стало його гніздо курінцем у курені хащів,
щоб у ньому ховатися від людей, щоб його не бачили;
щоб ховатися, хоч
ти і не є пташком, у якого чорні ніжні,
як у твого родича плакучого вівчарика, хоч
ти і не є дрібнішим пташком
за твого родича плакучого вівчарика.
за твого родича весняного вівчарика,
щоб ховатися
у маленькому курінці свого гнізда, що
ти його мостиш у гущавині лісу, у лозняку в лузі,
як і всі твої родичі вівчарики,
ти отакою своєю звичкою влаштовувати гніздо
себе називаєш:
ти — той, хто лозиняк,
відгадкою такоі загадки
ти — сам увесь;
ти не складаєш іще й загадку про самого себе
за ознакою:
той, хто під час співу перелітає із гілки на гілку,
чого не робить жоден із твоїх родичів вівчариків,
той, хто під час токування перелітає із гілки на гілку,
чого не робить жоден із твоїх родичів вівчариків,
той, хто перелітає стріпуючись із гілки на гілку,
чого не робить жоден із твоїх родичів вівчариків:
ти — той, хто ніяк за цією ознакою не називається,
але за цією ознакою, яка не стала підставою для назви,
відгадкою (угадуванням) тебе самого
ти — сам увесь;
ти сам складаєш загадку про самого себе
за ознакою:
той, хто має над очима дві жовті брівці;
ти — той, хто має над очима дві жовті брівці,
ти цією особливістю себе називаєш:
ти — той, хто жовтобровий вівчарик,
ти — той, хто є вівчариком із жовтими брівцями,
відгадкою такої загадки
ти — сам увесь.

Вівчарику, жовтий вівчарику,
будь загадкою про самого себе
наперед за ознакою:
той, хто подає голос *сіп-сіп-сісісіп-сіпсі-сір-ррр",
той, хто отаї-; свище,
а ми за такий голос тебе називатимемо,
а ми за тією назвою тебе усього відгадуватимемо;
будь загадкою про самого себе за ознакою:
той, хто подає голос "сіп-сіп-сісісіп-сір-ррр",
той, хто отак свище,
той, хто отак до когось озивається
а до кого саме, про це знають чабанці,
які чують увесь довгий день твій свист,
а ми за отакий твій голос,
а ми за отакий твій свист,
що його чують чабанці увесь довгий день,
тебе називатимемо,
а ми за тією назвою тебе усього відгадуватимемо;
будь загадкою про самого себе за ознакою:
той, хто ховається від людей, щоб його не бачили,
як і всі твої родичі вівчарики,
той, хто хоч і мостить своє гніздо на землі у хащах,
але над ним вивершує ще Й покрівлю,
щоб стало його гніздо маленьким курінцем,
щоб стало його гніздо курінцем у курені хащів,
щоб у ньому ховатися від людей, щоб його не бачили;
щоб ховатися, хоч
ти і не є пташком, у якого чорні ніжці,
як у твого родича плакучого вівчарика, хоч
ти і не є дрібнішим пташком

за твого родича плакучого вівчарика,
за твого родича весняного вівчарика,
щоб ховатися
у маленькому курінці свого гнізда, що
ти його мостиш у гущавині лісу, у лозняку в лузі,
як і всі твої родичі вівчарики,
а ми за отаку твою звичку влаштовувати гніздо
тебе називатимемо,
а ми за тією назвою тебе усього відгадуватимемо;
будь пташком, який не складає
іще одну загадку про самого себе за ознакою:
той, хто під час співу перелітає із гілки на гілку,
чого не робить жоден із твоїх родичів вівчариків,
той, хто під час токування перелітає із гілки на гілку,
чого не робить жоден із твоїх родичів вівчариків,
той, хто перелітає стріпуючись із гілки на гілку,
чого не робить жоден із твоїх родичів вівчариків,
і хоча ми ніяк за цією ознакою тебе не називатимемо,
ми не за назвою відгадуватимемо (угадуватимемо)
тебе усього самого,
а за ознакою, яка не стала підставою для назви;
будь пташком, який складає загадку про самого себе
за ознакою:
той, хто має над очима дві жовті брівці,
а ми за цією прикметою тебе називатимемо,
а ми за цією назвою тебе усього відгадуватимемо —
будь жовтим вівчариком,
пташком, у якого жовті брівці!

березень 2002

ЗЕЛЕНИЙ ВІВЧАРИК:
ПТАШОК, У ЯКОГО ЗЕЛЕНІ БРІВЦІ

Вівчарику, зелений вівчарику,
ти — сам загадка про самого себе,
ти сам складаєш загадку про самого себе
наперед за ознакою:
той, хто має над очима дві зелені брівці,
ти — той, хто має над очима дві зелені брівці,
ти цією особливістю себе називаєш:
ти — той, хто зелений вівчарик,
ти — той, хто є вівчариком із зеленими брівцями,
відгадкою такої загадки
ти — сам увесь;
ти не складаєш іще й загадку про самого себе
за ознакою:
той, хто подає голос
"ті-псітю-псітю-псі-ті-ті-ті-псі", бо
ти тільки віднедавна став селитися в Україні,
на нашому східному Поліссі —
такого голосу не подає плакучий вівчарик,
такого голосу не подає весняний вівчарик,
такого голосу не подає жовтий вівчарик:
ти — той, хто за цей особливий голос
ніяк не називається,
але за цим голосом, який не став назвою,
відгадкою (угадуванням) тебе самого
ти — сам увесь.

Вівчарику, зелений вівчарику,
ти тільки віднедавна став селитися в Україні,
на нашому східному Поліссі,
ти покидаєш холодні північні ліси,
ти облюбовуєш наші теплі ліси, —
ти тільки віднедавна став селитися в Україні,
на нашому східному Поліссі, але ми
тебе ніби уже давно знали,
тебе ніби уже здавна знали,
бо добре знали усіх твоїх родичів вівчариків:
і плакучого, і весняного, і жовтого, тож ми
тебе називатимемо іменами інших вівчариків
за тими ознаками, які є спільними
для усіх твоїх родичів вівчариків —
ти тільки віднедавна став селитися в Україні,
на нашому східному Поліссі, тож
як новонароджену дитину називають
одним із людських імен,
так і новоз'явлену пташку, тебе, зелений вівчарику,
ми називатимемо деякими іменами,
якими називаються твої родичі вівчарики;
хоч ти і не складаєш іще й загадку
про самого себе за ознакою
той, хто подає голос
"ті-псітю-псітю-псі-ті-ті-ті-псі", бо
ти тільки віднедавна став селитися в Україні,
на нашому східному Поліссі, але
ти — той, хто подає отакий голос,
той, хто отаким голосом до когось озивається,
а до кого саме, про це знають чабанці,
які чують увесь довгий день твій голос
(доки ходять чабанці біля отари на узліссі, доти й
ти подаєш голос, як і усі твої родичі вівчарики.
а як підуть чабанці із отарою до кошари, то й
ти перестаєш подавати голос,
як і всі твої родичі вівчарики);
ти — той, хто подає голос
"ті-псітю-псітю-псі-ті-ті-ті-псі",
той, хто подає отакий голос,
а той голос чують чабанці увесь довгий день,
(як чабанці біля отари увесь довгий день, так і
ти біля отари увесь довгий день,
як і всі твої родичі вівчарики),
ти — той, хто отаким своїм голосом,
що його чують чабанці увесь довгий день, хоч
ти тільки віднедавна став селитися в Україні,
на нашому східному Поліссі,
себе називає
ти — той, хто вівчарик
(ніби то не чабанці глядять
увесь довгий день отару, а
ти припасуєш отару разом із чабанцями,
як і усі твої родичі вівчарики),
відгадкою такої загадки
ти — сам увесь;
ти сам складаєш загадку про самого себе за ознакою:
той, хто ховається від людей, щоб його не бачили,
як і всі твої родичі вівчарики,
хоч ти тільки віднедавна став селитися в Україні,
на нашому східному Поліссі —
ти — той, хто хоч і мостить своє гніздо на землі у хащах,
але над ним вивершує ще Й покрівлю,
щоб стало його гніздо маленьким курінцем,
щоб стало його гніздо курінцем у курені хащів,
щоб у ньому ховатися, щоб його не бачили;
щоб ховатися,
хоч ти і не є пташком, у якого чорні ніжці,
як у твого родича плакучого вівчарика,
хоч ти і не є дрібнішим пташком
за твого родича плакучого вівчарика,
за твого родича весняного вівчарика,
за твого родича жовтого вівчари?;а,
щоб ховатися
у маленькому курінці свого гнізда, що
ти його мостиш у гущавині лісу, у лозняку в лузі,
як і всі твої родичі вівчарики,
ти отакою своєю звичкою влаштовувати гніздо,
хоч ти тільки віднедавна став селитися в Україні,
на нашому східному Поліссі,
себе називаєш:
ти — той, хто лозиняк,
відгадкою такої загадки
ти — сам увесь.
Вівчарику, зелений вівчарику,
будь пташком, який складає загадку
про самого себе наперед за ознакою:
той, хто має над очима дві зелені брівці,
а ми за цією прикметою тебе називатимемо,
а ми за цією назвою тебе усього відгадуватимемо;
будь пташком, який не складає
іще одну загадку про самого себе за ознакою:
той, хто подає голос
" ті-псітю-п сітю-псі-ті-ті-ті-п сі",
і хоча ми ніяк тебе

за цей особливий голос не називатимемо,
ми не за назвою відгадуватимемо (угадуватимемо)
тебе усього самого,
а за ознакою, яка не стала підставою для назви;
хоч ти і не складаєш іще й загадку
про самого себе за ознакою:
той, хто подає голос
1 ті-п сітто-псітю-псі-ті-ті-ті-псі", бо
ти тільки віднедавна став селитися в Україні,
на нашому східному Поліссі, але
ти — той, хто подає отакий голос,
той, хто отаким голосом до когось озивається,
а до кого саме, про це знають чабанці,
які чують увесь довгий день твій голос,
а ми за отакий твій голос,
що його чують чабанці увесь довгий день,
тебе називатимемо,
а ми за тією назвою тебе усього відгадуватимемо;
будь загадкою про самого себе за ознакою:
той, хто ховається від людей, щоб його не бачили,
як і всі твої родичі вівчарики,
хоч ти тільки віднедавна став селитися в Україні,
на нашому східному Поліссі,
той, хто хоч і мостить своє гніздо на землі у хащах,
але над ним вивершує ще й покрівлю,
щоб стало його гніздо маленьким курінцем,
щоб стало його гніздо курінцем у курені хащів,
щоб у ньому ховатися від людей, щоб його не бачили;
щоб ховатися,
хоч ти і не є пташком, у якого чорні ніжці,
як у твого родича плакучого вівчарика,
хоч ти і не є дрібнішим пташком
за твого родича плакучого вівчарика,
за твого родича весняного вівчарика,
за твого родича жовтого вівчарика,
щоб ховатися
у маленькому курінці свого гнізда, що
ти його мостиш у гущавині лісу, у лозняку в лузі,
як і всі твої родичі вівчарики,
а ми за отаку твою звичку влаштовувати гніздо
тебе називатимемо,
а ми за тією назвою тебе усього відгадуватимемо —
будь зеленим вівчариком,
пташком, у якого зелені брівці!

березень 2002

СОЛОВЕЙКО:
ПТАХ, ЯКИЙ СПІВАЄ ТРЬОМА ГОЛОСАМИ
І
Соловейку, соловейку,
ти загадуєш загадку про самого себе за ознаками
той, хто є пташка маленька,
той, у кого голос тоненький,
той, хто щебече трьома голосами;
ти — той, хто є пташка маленька, а тому
ти всім, хто тебе бачить, подобаєшся,
ти — той, у кого голос тоненький, а тому,
ти всім, хто тебе чує, дуже подобаєшся,
ти — той, хто щебече трьома голосами:
що один твій голос — гарний,
що другий твій голос — кращий,
що третій твій голос-найкращий, атому
ти всім, хто чує твої три голоси,
ще дужче подобаєшся —
відгадкою такої загадки
ти — сам увесь;

ти загадуєш загадку про самого себе за ознаками:
той, хто буває у вишневому садку,
той, хто сідає на вишневу гілку,
той, хто бачить, як навесні сіють мак,
ти — той, хто буває у вишневому садку,
ти — той, хто сідає на вишневу гілку,
ти — той, хто бачить, як навесні сіють мак

(мак загадує загадку про самого себе за ознаками
те, що засівається,
той, чиїх зерняток є багато,
той, чиї зернятка є чорні,
той, чия маківка є червона,
той, чия головка є золота,
те, що їдять,
те, що солодке —
відгадкою такої загадки є сам мак):

як орють на мак,
як скородять на мак,
як засівають мак,
як сходить мак,
як росте мак,
як полють мак,
як сапають мак,
як зеленіє мак,
як розцвітає мак,
як одцвітає мак,
як поспіває мак,
як жнуть мак,
як в'яжуть мак,
як складають мак,
як возять мак,
як молотять мак,
як віють мак,
як продають мак,
як труть мак,
як їдять мак —
відгадкою такої загадки
ти — сам увесь.
II
Соловейку, соловейку,
те загадуєш загадку про самого себе за ознаками:
той, хто є пташка маленька,
той, у кого голос тоненький,
той, хто щебече трьома голосами;
ти — той, хто є пташка маленька, а тому
ти всім, хто тебе бачить, подобаєшся
ти — той, у кого голос тоненький, а тому
ти всім, хто тебе чує, дуже подобаєшся,
ти — той, хто щебече трьома голосами:
що один твій голос — гарний,
що другий твій голос — кращий,
що третій твій голос — найкращий, а тому
ти всім, хто чує твої три голоси,
ще дужче подобаєшся —
відгадкою такої загадки
ти — сам увесь;

дівчина, прикладаючи твою ознаку
"бути тим, хто є пташкою маленькою'
до одного із трьох старостів, до парубка,
творить загадку про одного із трьох старостів,
про парубка

(слово "маленький", яке має значення
"невеликий розміром, незначний величиною",
є загадкою слова "миленький", яке має значення
"той парубок, якого кохає дівчина",
на підставі збігу спільної ознаки в обох цих словах
— схожого звучання обох слів:
як слово "маленький" звучить подібно
до слова "миленький",
так і слово "миленький" звучить подібно
до слова "маленький" —
відгадкою такої загадки-слова
є один із трьох старостів, парубок,
якого дівчина кохає,
парубок, який для дівчини є миленьким):

як ти, соловейку, є пташкою маленькою, а тому
ти всім, хто тебе бачить, подобаєшся,
так і один із трьох старостів,
парубок, якого дівчина кохає,
парубок, який для дівчини є миленьким,
та якого дівчина побачить у своїй хаті,
коли той прийде із старостами її сватати,
дівчині подобається —
відгадкою такої загадки
є один із трьох старостів, парубок,
якого дівчина кохає,
парубок, який для дівчини є миленьким,
та якого дівчина сподівається у своїй хаті,
коли той прийде із старостами їі сватати

(слово " соловейко", яке має значення
"маленький перелітний корисний птах родини
горобиних з сірим оперенням, самець якого
чудово співає, особливо в період гніздування".
є загадкою слова "сватко", яке має значення
"пестливо до сват: людина, яка за дорученням
того, хто хоче одружитися, або його рідних,
сватає обрану особу",
на підставі збігу спільної ознаки в обох цих словах
-наявності суфікса —к-, який надає
пестливого відтінку обом цим словам:
як слово "соловейко"
містить у своєму складі суфікс —к-, який надає
пестливого відтінку цьому слову,
так і слово " сватко"
містить у своєму окладі суфікс —к-.