Пригоди Тома Сойєра - Марк Твен
- О Геку, ти знаєш, що я не можу зробити так… Це було б нечесно… А до того, коли ти ще трохи потерпиш,- от побачиш сам,- тобі це життя сподобається.
- Сподобається? Чи сподобається мені сидіти на гарячій печі, коли я на ній посиджу довгенько!.. Ні, Томе, я не хочу бути багатим, не хочу жити в їхніх чортових і задушливих будинках. Я люблю цей ліс, цю річку, ці порожні діжки,- я вже від них нікуди не піду. Та хай йому грець! Тільки ми дістали рушниці й маємо печеру й усе, щоб стати розбійниками, як тут з՚являються оці чортові гроші і все псують!
Том поспішив скористуватися нагодою:
- Слухай, Геку, багатство мені ніяк не завадить стати розбійником.
- Це правда, Томе?
- З місця мені не зійти, коли неправда. Але, Геку, ми ж не можемо тебе прийняти до ватаги, коли ти не матимеш пристойного вигляду.
Радість Гека миттю погасла.
- Не можна буде прийняти мене, Томе? А хіба ж ти мене не прийняв до ватаги піратів?
- Так, але то інша річ. Розбійники - не рівня піратам. Здебільшого розбійники належать до вищих кіл - все більше графи й герцоги.
- Слухай, Томе, ти завжди був приятелем мені. Ти ж не виженеш мене з ватаги, чи не так. Томе? Не виженеш? Правда?
- Геку, я, звичайно, хотів би, щоб ти був зі мною, але що скажуть люди? Вони скажуть: «Фе! Ватага Тома Сойєра! Ну й шантрапа там!» Це вони тебе матимуть на увазі, Геку. Тобі це, мабуть, не сподобається - і мені, звичайно, теж.
Гек з хвилину помовчав, борючись сам з собою. Нарешті він сказав:
- Добре. Я повернуся до вдови Дуглас на місяць і постараюсь звикнути. Тільки ти вже прийми мене до ватаги. Томе.
- Гаразд, Геку, по руках! Ходім, голубе, а я попрошу вдову трохи попустити тобі віжки.
- Правда, Томе, попросиш? Це добре. Коли вона хоч трохи попустить віжки, я в затишному місці куритиму й лаятимусь. Тоді, може, якось переживу. Коли ти збереш ватагу і підеш у розбійники?
- О, незабаром. Ми, може, сьогодні зберемо наших хлопців і виголосимо присягу.
- Що зробимо?
- Виголосимо присягу.
- А як це?
- Ми всі поклянемося стояти один за одного, ніколи не розповідати таємниць ватаги, навіть коли нас різатимуть на шматки; ми вбиватимемо кожного, хто скривдить кого-небудь із нашої ватаги, і не тільки його, а й усіх членів його родини.
- Це добре, це дуже добре, Томе!
- Ще б пак! І клястися треба неодмінно опівночі, у найглухішому, найстрашнішому місці, яке тільки можна знайти,- найкраще у зачарованому будинку. Та, на жаль, усі такі будинки зруйновано…
- Не біда, аби опівночі, Томе.
- Воно так. А клястися треба на труні і розписуватися кров՚ю.
- Оце на щось таки схоже! Це в мільйон разів веселіше, ніж бути піратом. Нехай так, Томе, я сидітиму у вдови, хоч би мені довелося здохнути, і коли зроблюся справжнім розбійником і всі говоритимуть про мене,- вона, по-моєму, сама пишатиметься, що дала мені притулок у своєму домі.
ЗАКІНЧЕННЯ
Тут кінчається наш літопис. Оскільки це історія хлопчика, вона повинна зупинитися саме тут: якби її вести далі, то вона перетворилася б на історію дорослої людини. Коли пишеш роман про дорослих, то знаєш точно, де зупинитися: на весіллі; коли пишеш про дітей, став останню крапку, де тобі буде зручніше.
Більшість героїв цієї книги живе й досі; вони благоденствують і цілком щасливі. Може, коли-небудь згодом я визнаю за доцільне знову взятися до історії виведених у цій книзі дітей і подивлюсь, які вийшли з них люди, тому я зробив би дуже нерозумно, якби розповів вам зараз про їхнє теперішнє життя.
_________________
Марк Твен
ПРИГОДИ ТОМА СОЙЄРА
MARK TWAIN, «The Adventures of Tom Sawyer», 1876
0050
Друкований текст для вичитування взято з:
Марк Твен «Пригоди Тома Сойєра».
Державне видавництво дитячої літератури УРСР, Київ 1962.
Відмінна якість:
електронний текст книги повністю відповідає друкованому оригіналу!
Оцифрований текст взято з інтернету.
© Переклад з англійської Ю. Корецького
© Малюнки художника А. Жуковського
© Вичитування, правка, форматування і оформлення:
OpenBook, 2017
© Електронна бібліотека класики української та світової літератури «Відкрита книга»
2017
1 - Американці люблять давати своїм малим містечкам гучні назви столиць. У них є кілька Парижів, три чи чотири Єрусалими, Константинополь і т. д. Містечко, про яке йде мова в цій книзі, вони назвали ім՚ям тодішньої російської столиці.
2 - Ярд - англійська міра довжини (0,91 метра). Фут - 0,31 метра.
3 - Масса (зіпсоване «мастер») - панич.
4 - За біблійним переказом Давид був цар, а Голіаф - силач і борець. Першими учнями Христа біблія називає Петра і Андрія.
5 - Клерки - дрібні урядовці.
6 - Гангрена - страшна хвороба, змертвіння частини тіла, так званий Антонів вогонь.
7 - Том і Джо Гарпер граються в Робін
