Що з мене було? - Тесленко Архип

Ех! Ще й "моя милая". А в селі у нас і досі сидить з дитинкою одна дівчина. Така чорнявенька. Плаче: звів з розуму й кинув.

Навпроти театру дійшли, він:

— Билетн нужно купить. — Повернули. Ось афіша. Дивлюсь: се, те і буде музика.

І то ж... Ще й театри, музика скотові такому! Ех, коли б швидче літо, ярмарок, піду слухать шарманки. Крутілка крутиться, хлопці, дівчата стоять, — грає шарманка жалібно-жалібно; шарманщик: "На што мя ма-ать родила", — підтягує. Біжить комашня, біжить по тобі...

А як воно в опері? Балакають пани про неї було. Коли б швидче ярмарок, — книжечки порозкладають щетинники, картинки — дивиться піду. А як воно, як ото в кого є книгозбірня? А борщ так нудить, голова так болить. Ху! А як воно, як ото він не нудить кого, в кого він не пісний, не вонючий і кому часник не воняє?

Та холодно як! Пишу ось у чумарці, у свиті, підперезаний, а руки померзли, не вдержу й пера. Та й ноги, й ніс... Чорт знає що! Оце зима! Вікна аж снігом взялись, а одвірки, а двері, а куток мокрий який! А бік все поболює! Рве кашлять. Та хоч би не чадно. От чортовина!

А як воно, як ото не дрижить хто од холоду, не чадіє од топлива мерзлого, хто живе в теплому, гарному: картини у його, квітки, звучить йому музика?

Гарне кладовище у нас: на горі, кучеряве; вишеньки, трава літом, квіточки по йому. Гарно звучать слова: "ве-ечньїй покой!.."

Ну, буде уже... Написав. Як написав, так і буде. Малописьменний... сядеш прихватком коли А щось би з мене було!

Страшні запори могили, безповоротно замкнуть вони все.

А що б з мене було?

* * *

На цьому й кінчався рукопис. Почув, кажуть, пан про цю смерть. — Хм, — промовив. — А це був неабиякий малий і так рано... у могилу зійшов... Жаль.

4 февраля, 1911