Подоріжжя од Полтави до Гадячого - Мирний Панас

Ось і улиці пішли, знакомі будинки. Деякі вже постаріли, деякі валяться, а деякі знову побудовані. Знайомі стріваються, той шапку скидає, той слово замовить.

– Додому?

– Еге…

Коні побігли, знайомий зостався далеко ззаду… А ось, ось розчинились ворота з свого двору, і на ганку, видно, товпляться рідні: батько радісно усміхається, мати з сльозами на очах, сестра хапається руками за груди, і незабаром усі обняли мене, радіючи та цілуючи…

Далі? Годі!.. Іншим разом, кращим часом може я розкажу вам дещо й про Гадяче, а тепера буде й сього!