Сковорода (симфонія) - Тичина Павло

Верх і низ —це правда >
Чого ж на два — там більш
поріжнень.
верх і низ —не зовсім точно,
бо й на низах не однакові — проте...
теорії вже досить.
Козак Роз-
плата
Бунт сіроми1

1 Текст до "Хіба ж" пізніше був викреслений автором.— Ред.
< Авжеж >
На Запорізькій Січі
сіроми бунт — пригадуєш? Так знай:
що це не бунт, а більше щось, планове


це жне один він був.
Люципер*
Та то й не бунт *,
а більше щось, глибше *.
Сатана
Набридло вже.
Хіба ж *


Люципер: Цундро, кінчать пора, бо
нам же сьогодні треба буде упорать того князька.
Цундра

Чую, знаю.
Про це ж якраз і говоритиму.
(до Сковороди)
Ну так чого задумавсь? < Тяжко? Ліньки? > Страшно?
Ліньки?
[• і
виделками чиргикать,—
і панота

з свого стола тобі щось кине: нна!
не подавись...
Тень до тапцю Цундри *
гнофті се автон *
< тобто: не за цупдру, а проти цундри > < вийде > *
*
Тобто: й до бунту закликаєш і пізнати себе самого*.
Сковорода
< Чекай, чекай, ти справді >
Я розумію: приклад
привів мені. Але цей приклад б'є,
гнітить мене, мов я вже справді зрадник,
запроданець,— тим часом коли я
роблю одне ж із вами. Що окремо
од вас я йшов — у цім я вам признавсь,
кінець. Тепер — я хочу з вами,
з вами,
< пов'язано > з голотою, що з неї й сам я вріс,—
тепер я — ваш. Робити хочу, діять,
як ти сказав. Давайте ж починать.
Цундра
Так от: тобі завдання. Задратуеш
па диспуті сьогоднішнім панів —
Сковорода (здивовано)
А звідки ви про диспут —
Козак-Роэплата
< Знаєм, знаєм >
Смішно: знаєм
про все— ого!
Цундра
Панота з'їхалась
з усіх усюд, аж < чорна > ген, аж чортзна-ввідки—
щоб < побороть голоту. Зловлено
Залізняка, і Гопту, і
ізловлено кого, кого убито,
задушено.
Здається — все пропало, все
і от> < побороть повстання. Знаєш сам —
повішено кого, кого убито
(а коли ні — то зараз взнаєш) >
< Знищити все те> < побороть > придушить
повстання.
Знаєш сам —
повішено кого, кого забито
< (а коли ні — то скоро взнаєш) >
< Здавалося — всьому, всьому кінець. >



< постали >
< жорстокий бій >

< підготовка >
< зазнали втрат
і ось> Нелегко нам. Бо < справжніх > ми ж сами. Народ?—
того нема, той одійшов, а дехто
хитрує ще і прикидається
біднякою,— і перед нами встало
таке: < за [брать] > узять найкращих із низів
< Немилосердно
перецідивши
й найкращих цих, ми виберем із них
і пошлемо > < перецідивши
з нас кождого уздовж і впоперек >
продовжувать бої. А щоб уникнуть
тих помилок, ми кождого із нас
провіримо,— Щоб в нас — саме
залізо! —
а не іржа було, саме залі —

...Зогнилий світ доб'єм — новий
повстане

але не так, проповідуєш,
а в боротьбі запеклій.
Сковорода
Боротьбою
я вже давно < перехопивсь. Кажіть > < захоплений >
< прохоплений > охоплений.
Так от —
ти покажи на діліЗа дратуєш
панів. Щоб аж завили! Пустиш їх
і потрясеш ізнов. І як побачиш,—
що дихають,—дмухни
на проклятих
і обпали вогнем своєї думки —
(важко оддихуючи)
хай < корчаться > < корчиться > корчаться, як
черви!..
Люципер: Поки там що — а я дмухну ось
на лампадку, Ану: Господи благо-
слови! Готово 2.
Накричав
на тебе я, а ми ж... < (спитай і в
інших) > < (вони хаіі скажуть) > < (та ось хай
скажуть) > < (Хай ось> < (Хай скажуть інші) >
(Хай інші скажуть)
ми віримо тобі.
Сатана
Коли не < вірить > так —
чого б же ми й прийшли.
Козак Розплата
І сили думки
твоєї — теж ми потребуємо,
бо диспут цей— це є не просто диспут,
а міряння страшне, ігра на смерть.
Люципер
1 Тут позначено вставку, але що саме хотів додати автор, не-
відомо.— Ред.
2 Після слова "Готово" стоять дві зірочки. Що вони означають,
невідомо,— Ред.
Та не тягніть, кажіть уже ясніше,
чого прийшли! —
Тут, бач, таке: одбить
< Залізняка Максима зна[чить]> Ч [орноземлю] Марка нам
треба.
Сковорода < (підхопився) > (кинувсь)
Як це —
так віп живий іще?
Козак Розплата
На Нерчинське
його ведуть. Зупиняться сьогодні
у цім селі < якраз, у кпязя> в князька, чи хто
там пін,
не знаю, й от...
Цундра
Ти одтягни увагу
панів, < за [говори] > а ми-
Сатана
< — од Змієвого лісу — >
отам, де Зміїв ліс —

< Ударимо із двох боків, і небо>
клянусь!..*
< Залізняка Максима >
Цундра
< Клянешся ти? Так> Чекай— ти поклянись на шаблі —

і буде в нас — прибито, як гвіздком.
(Всі вихоплюють іа піхов шаблі. )
Юродивий (вбігав)
Кінчаєте? Чого ж так довго?

< Скільки > Днів,—

і стерегти вже небезпечно: Я
прибіг сказать ...
а цитьте ( дивиться в вікно).
Ну звичайно,
сюди іде. Скоріш —у ряси! (всі
надівають ряси) Так.
Схиліться всі коло стола, немовби
святе письмо — ну
от — (увіходить офіцер, ніхто на нього жодної уваги)

Офіцер (з змієподібною < учти [вістю] > галантністю)
Пробачте — я —

Юродивий (до Сковороди)
Учителю, а як це розуміти,
що бог один, а в трьох він єстествах?

Цундра
Або ж, що
1 Збоку пізніше дописано: "Л ю ц и п е р", але репліки його не-
ма.— Ред.
чорт — 1
Рекомендуюсь.
Не чуете? я обер-офіцер,
прісланний в сей монастир для наблю-
денія, а также приходо-расходние кнігі содер-
жать.
Сковорода
А, дуже приємно. Так що вам потрібно?
Обер-офіцер
Пробачте, що я так
рано, але я хотів — власне, я змушений був — ви розумієте?
Сковорода
Ні, рішуче нічого не розумію.
Обер-офіцер
Час тривожний переживаємо, тому і мусим приглядатись. Пробач-
те, але мені < вдалось, власне не здалось, а мені> сказали, що
у вас... гості .


Сков орода
Гості? Власне ... тобто... я...*
Цундра*
Так. Святі отці прийшли до старчика Григорія, і ми над святим
письмом ось цілий ранок.

Обер-офіцер
Та ні,—гості од бун-
тарів — од коліїв — що ніби —...ну, бачите: з правого берега пере-
бігла сюди ватага < якогось> Цундри,
і ми його висліджуєм, бо... < навіщо ж нам та> через нього
ж з Польщею не мирити...

Шановний добродію! Я дуже дивуюся, що ви, будучи в таких чинах і в
столиці вихованим, та так зважаєтесь мене < образити (до [своїх
товаришів]) > ображати!
Святі отці! Ви тільки подумайте: од бунтарів! га? Цундру приплів
мені якогось!

Цундра
О господи, господи!
С а т а н а. Це Сатана спокушав тих головорізів, не *
інакше *.
Люципер Люципер проклятий . Це він усе*.

Обер-офіцер
О! тоді я прошу пробачення, я справді бачу,
що я помилився. Простіть великодушно. Рекомендуюсь. (Змієпо-
дібно вийшов.)

Сковорода*
1 як могли ви таке припустити! Ні, ні, не одмовляйтеся. А я таки *
справді дивуюся, що ви, будучи в таких чинах...*
(Павза. Всі дивляться в вікно. Годинник на дзвіниці виходьте —
я проведу.

Цундра
< Прощай > < Тримайсь, > Отак, Григорію і в другий раз щоб ти < зумів >
отак.
< Мінятись
перед лицем ворожим > Стратегом
прославишся.
Ну годі гомоніть.
Бувай!
Козак Розплата
Бувай!
До скорого < побачення > —

Так і*е забудьте
Що я сказав!
добудь (уже за дверима) Добудь... (< верт [віється] >
*
на < самому > поро3*) *
так не забудь! < (уже десь далеко) > *
Вогнів *•
(Сковорода в розчинені двері дивиться, як віддаля-
ються його найкраЩі друзі.)
(ЦДАМЛМ, ф. 464, оп. і, Яв 1209, арк. 17—26>

У БРАМІ
Ніч. < Тривога. Дзвонять> Тривога. Заграва, як регіт. Дзвонять
десь в селі на ґвалт. < Заграва, як регіт >. На осяяній брамі —
"Стіні борюкаються> борюкаються тіні: чорт з рогами, чернець з хрестом.—Оглянеться брамщик —ні,
братія немовби < стоять > стоїть собі спокійно, на пожежу диви-
ться. А повернешся сюди — < ізнову борюкання > ізнов. Тьху на
всі сторони! Одійди, сатано, й не лоскочи душі моєї.