Пригоди бравого вояка Швейка - Ярослав Гашек
Однак Бретшнейдер відповів, що Швейк насправді вчинив кілька злочинів, серед яких найголовніший - державна зрада.
Потім вони повернулися до шинку, і Швейк звернувся до пана Палівця:
- Я випив п’ять кухлів пива і з’їв один рогалик із сосискою. Тепер дай мені ще чарочку сливовиці, і я піду, бо мене заарештовано.
Бретшнейдер показав панові Палівцю орлика, хвилину дивився на нього, а потім запитав:
- Ви одружені?
- Так.
- А ваша дружина може вести торгівлю за вашої відсутності?
- Може.
- Ну, то все гаразд, пане шинкарю,- весело промовив Бретшнейдер,- покличте сюди вашу дружину і передайте їй справи, бо ввечері ми приїдемо по вас.
- Не журися,- потішив шинкаря Швейк,- мене заарештували тільки за державну зраду.
- А мене за що? - заскиглив пан Палівець.- Я ж був такий обережний.
Бретшнейдер усміхнувся і з переможним виглядом пояснив:
- За те, що ви сказали, нібито мухи запаскудили нашого найяснішого цісаря. Ми вам виб’ємо тих мух з голови.
Швейк вийшов з шинку «Під чашею» в супроводі агента. Він стежив за виразом обличчя Бретшнейдера і, коли вони були вже на вулиці, спитав із своєю добродушною посмішкою:
- Може, мені зійти з тротуару?
- Навіщо?
- Гадаю, що коли я заарештований, то не маю права ходити тротуаром.
Входячи в ворота управління поліції, Швейк промовив:
- І незчулись, як уже тут. Ви часто буваєте «Під чашею»?
Саме тоді, як Швейка вели в канцелярію поліції, в шинку «Під чашею» пан Палівець передавав справи заплаканій дружині, по-своєму заспокоюючи її.
- Не плач, не реви! Що вони мені можуть зробити за обпаскуджений портрет цісаря?
Отак любо й мило вступив бравий вояк Швейк у світову війну. Істориків, без сумніву, цікавитиме той факт, що він передбачав далеке майбутнє. Правда, ситуація пізніше склалася інакше, ніж Швейк викладав її «Під чашею», але він не мав дипломатичної освіти, і це слід узяти до уваги.
2. БРАВИЙ ВОЯК ШВЕЙК В УПРАВЛІННІ ПОЛІЦІЇ
Сараєвський замах наповнив управління поліції численними жертвами. Тягали одного за одним, а старий інспектор у приймальній канцелярії добродушно говорив:
- Вам цей Фердінанд боком вилізе!
Коли Швейка замкнули в одній з багатьох камер другого поверху, там уже сиділо ціле товариство - шість чоловік. П’ятеро примостилися навколо столу, а в кутку на нарах, немов тримаючись осторонь від них, чапів чолов’яга середнього віку. Швейк почав розпитувати, за що кого посадили. Від п’ятьох, що сиділи біля стола, дістав майже одну і ту саму відповідь: «через Сараєво», «через Фердінанда», «через те вбивство пана ерцгерцога», «за Фердінанда», «за те, що в Сараєві пана ерцгерцога спровадили на той світ».
Шостий, який цурався тих п’ятьох, сказав, що він тому не хоче мати з ними нічого спільного, щоб на нього не впала якась підозра; він, мовляв, сидить тут лише за спробу вбивства з метою пограбування одного дядька із Голиць. Швейк підсів до товариства змовників; ті вже вдесяте оповідали, як вони вклепалися в цю історію. Їх усіх, крім одного, спіткало це в шинку, винарні або в кав’ярні. Винятком був надзвичайно гладкий пан в окулярах, із заплаканими очима. Його заарештували вдома, на квартирі, бо за два дні до замаху в Сараєві він оплатив «У Брейшки» рахунок за двох сербських студентів політехніків; до того ж таємний агент Брікс бачив його п’яненьким у їхньому товаристві в «Монмартрі» на Ржетезовій вулиці, де він за них теж платив, як це стверджував його власний підпис у протоколі.
На попередньому слідстві в поліції він у відповідь на всі запитання тільки одноманітно квилив:
- Я маю паперову крамницю.
На що діставав таку ж стереотипну відповідь:
- Це вас не виправдовує.
Невеликий на зріст добродій, якого схопили у винарні, був учителем історії й намагався викласти власникові винарні історію різних замахів. Його заарештували саме тоді, коли він кінчив психологічний аналіз кожного замаху словами:
- Ідея замаху така проста, як «колумбове яйце».
- Так само як те, що вас чекає панкрацька тюрма,- доповнив його висновок комісар поліції на допиті.
Третій змовник був головою добродійного товариства «Доброміл» в Годковічках. Того дня, коли стався замах, «Доброміл» влаштував у парку гуляння з музикою. Прийшов жандармський вахмістр і звернувся до присутніх, щоб вони розійшлися, бо, мовляв, Австрія в жалобі, на що голова «Добромілу» добродушно відповів:
- Почекайте хвилинку, хай дограють до кінця «Гей, слов’яни». 18
Тепер він сидів з похнюпленою головою і нарікав:
- У серпні переобиратимуть правління, і коли я доти не повернуся додому, може статися, що мене не оберуть. А мене вже десятий раз обирають головою. Я цієї ганьби не переживу.
Дивну штуку втнув небіжчик Фердінанд четвертому заарештованому, людині бездоганної вдачі й незаплямованої репутації. Цілі два дні він уникав будь-яких розмов про Фердінанда і раптом увечері в кафе за «мар’яжем», б’ючи трефового короля бубновою сімкою, сказав:
- Сім кульок, як у Сараєві.
П’ятий, котрого, як він сам казав, посадили «через те вбивство пана ерцгерцога в Сараєві», ще й сьогодні мав наїжене від жаху волосся та бороду і тим дуже скидався на кошлату болонку. В ресторані, де його заарештували, він не тільки не вимовив ані слова, але навіть і газет не читав про вбивство Фердінанда. Він сидів сам-один біля столика, коли до нього підійшов якийсь пан, сів навпроти і швидко запитав:
- Ви читали?
- Не читав.
- Знаєте?
- Не знаю.
- А знаєте, про що йдеться?
- Не знаю, мене це не цікавить.
- А все ж таки вас це повинно було б цікавити.
- Не знаю, що б мене могло цікавити. Я викурюю сигару, випиваю кілька кухлів пива, вечеряю, а газет не читаю. Газети брешуть. Навіщо мені хвилюватися?
- Значить, вас не цікавить оте вбивство