Там, де тіні забутих днів - Антоненко-Давидович Борис

Діда таки зіпсували етнографи своїм попитом на всякі легенди. Третє коліно від запорожців починає по-справж-нісінькому халтурити, розповідаючи мені Гоголя в своїй власній інтерпретації:

— ...А вже як старий пан пішов собі спати, так вона (шляхтянка) зосталася з Андрієм Бульбою і цілу ніч любопитствувала із ним...

Дід уже зовсім зморився і верзе якусь нісенітницю, як автомат. Я встаю з лави, прощаюсь із дідом, а молодиця востаннє зажерливо і безнадійно дивиться на мої руки. Вона все-таки ще сподівалась, що я держу десь штани чи "пінжак" дідові...

Коли моя рука торкнулась дверей, молодиця роздратовано одвернулась і не відповіла на моє прощання.

Позаду схилилось на стіл і солодко хропло третє коліно від запорожців.

Я таки шкодував, що в мене не було якихось штанів дідові...

1927