Коли зійде місяць - Забіла Наталя

Він одбивається, сміючись.

Та годі вам!.. Обоє враз!..

К у р о ч к а
Я так зраділа… так зраділа!.. (Плаче.)

П і р а т
Чого ж ти плачеш? Все гаразд!

П і в н и к
Ні, ще не все! Бо ми ж немарно
тебе шукали: хижий звір
заліз до нашої пташарні!..

З а й ч и к
Лисиччин кум! Жаднюга Тхір!
Вона туди ж побігла: хоче
поїсти разом з ним качок…

П і р а т
Біжімо швидше! Щоб до ночі
обох впіймати на гачок!

П і в н и к
Скоріше!

Б і л о ч к а
День помалу гасне…

П і р а т
За небом стежте: вірний знак —
як тільки зійде місяць ясний,
почне розбій нічний хижак!

Б і л о ч к а і З а й ч и к
Ми з вами теж!

П і в н и к і К у р о ч к а
Звичайно, з нами!
У с і (беруться за руки)
Довіку будемо дружить —
і з будь-якими ворогами
зумієм впоратися вмить!!!

( З а в і с а )

Дія третя

Вже сонце почало схилятися до заходу. Довгі тіні простяглися через двір пташарні. А досі ще нічого не чути було ні про пса Пірата, ні про Півника з Курочкою… Занепокоєні цим І н д и к та Г у с а к ходять туди й сюди по двору, поглядаючи на небо, на сонце. Зі своєї хатки визирнула К а ч к а, стримуючи своїх К а ч е н я т, які пориваються вийти.

К а ч к а
Ну що?

Г у с а к
Пірата все не видко!

І н д и к
І Півня з Курочкою теж!

К а ч к а
А час іде!.. І дуже швидко!

І н д и к
А ти за дітьми краще стеж:
щоб не виходили в цю пору,
ти у хатині їх замкни!

К а ч к а
Ах, ах! Які там в нас запори! —
Відскочать зразу — лиш дмухни…

Г у с а к
Здається, йдуть!

І н д и к (виглянувши за хвіртку)
Ні, це Сорока!

У хвіртку швидко вбігла С о р о к а. Звичайно, знов чутки несе!

С о р о к а
А от і ні! На власне око
сама я бачила усе!..
Це не якісь там небилиці,
а правда: Півник, ваш співак,
і Курочка — вже у Лисиці!

І н д и к і Г у с а к
Як?! У Лисиці?

С о р о к а
Так, так, так!
Вони самі прийшли до неї,
вона їх запросила в дім!..
Вже не втечуть!.. Вона замкне їх!..
Піду та іншим розповім,
яка у мене новина є!

І н д и к
Не новина, а справжнє зло!

Г у с а к
А де Пірат?

С о р о к а
А я не знаю!
Його там зовсім не було…
Ну, я біжу!..
(Зникла за хвірткою.)

І н д и к
Страшна подія!!!

Г у с а к
Загроза збільшена стократ!

К а ч к а
І вже тепер нема надії,
що нас врятує пес Пірат!

І н д и к
Що ж нам робити?

К а ч к а
Ждати смерті!..

Г у с а к
Ні, ні! Так легко не здамось!

І н д и к
Нам треба думать, думать вперто —
ачей надумаємо щось!

Усі замислились. Раптом Гусак підвів голову і запросив уваги.

Г у с а к
О!.. Знаю!..

К а ч к а
Що? Кажи скоріше!

Г у с а к
А от що: візьмемо папір
та пера і таке напишем,
щоб налякався зразу Тхір!

І він пошепки розповів Індикові та Качці — що саме треба написати, щоб налякати Тхора.

К а ч к а
Ах, ах! Блискуче! Просто диво!
Чудова вигадка яка!..

І н д и к
Недаром вченим та кмітливим
усі вважають Гусака!..

Поки вони так висловлювали своє захоплення, Гусак швиденько збігав до своєї хатки й виніс звідти великий рулон міцного паперу і такий же великий каламар.

Г у с а к (розстеляє папір)
На цьому аркуші паперу
ми зробим напис…

І н д и к
Тільки де ж
нам взяти пера?
Гусак висмикнув пера з власного крила.

Г у с а к
Ось вам пера!

І н д и к
Ану, за діло! (Всі почали писати.)

Г у с а к
Люди теж
таким пером у давні роки
писали завжди…
(Оглядаючи написане.) Молодці!
Заходь-но, Качко, з того боку —
постав знак оклику в кінці!

Гусак, Індик та Качка підіймають вгору аркуш паперу — на ньому чіткий напис: "Т У Т З Л І С О Б А К И !"

Г у с а к
Держіть! Я миттю — за гвіздками!..
(Біжить у хату.)

І н д и к
А молоток?

К а ч к а
Де молоток?

І н д и к
Якщо нема, згодиться й камінь!

Гусак повернувся з гвіздками, всі взяли камінці й заходилися прибивати напис до тої хатки, що посередині.

К а ч к а
Ой, ми побудимо діток!..

Та ось напис вже почеплено, всі відступили від нього на кілька кроків, щоб помилуватися зі своєї праці.

І н д и к (із сумнівом)
Чи буде користь, чи не буде
з цих грізних слів, таких страшних?

Г у с а к
Але ж так завжди роблять люди —
чому б не взяти приклад з них?

І н д и к
Принаймні ми хоч це зуміли
самі зробити до ладу.

К а ч к а (зітхає)
Що ж, на добраніч, друзі милі!

Г у с а к
Ще, може, й пронесе біду!..

Усі зайшли до своїх хаток і позамикали за собою двері. На подвір’ї стало тихо й темно, бо сонце вже сховалося за обрій. Раптом з-за дерев виглянув місяць і яскраво освітив пташиний двір. У ту ж хвилину з пня вийшов Т х і р і оглянувся на всі боки.

Т х і р
Здається, все спокійно й тихо!
Всі сплять — великі та малі…

Підійшов навшпиньках до хатки, прочитав напис і зневажливо посміхнувся.

Ха-ха! Написано для сміху,
немовби тут собаки злі!
Нехай собі цей напис висить,
бо він мені не заважа…
Пора! Зійшов нарешті місяць!
Візьму відмичку та ножа…

Дістав з кишені відмичку, підійшов до дверей однієї з хаток і заходився відмикати двері. Але він не встиг це зробити — почув, що хтось іде.
Прислухався і відстрибнув од дверей.

Прокляття!.. Грім і блискавиця!..
От-от добрався б до їди,
та хтось іде… (Заглянув за хвіртку.)
Кума Лисиця
чогось припленталась сюди!

Тхір сховався за пень. Увійшла Л и с и ц я, задоволено обдивилася навкруг.

Л и с и ц я
От я й прийшла! Зробила коло
і так заплутала сліди,
що пес нізащо і ніколи
по них не кинеться сюди.
Нехай він десь мене шукає —
хоч під землею й на землі…

Раптом побачила напис. Відскочила до хвіртки.

Ой лихо!.. Це мене лякає!..
Виходить, тут собаки злі?
А я й не знала!.. Що ж робити?
І де мій кум?

Т х і р (виходячи з-за пня)
Ха-ха-ха-ха!
Боїшся ти собак сердитих? —
Тікай-но далі від гріха!

Л и с и ц я
А як же ти? Тікаймо вкупі!

Т х і р
Та де ж собаки?! То брехня!
Нема їх ні в одній халупі!
Я добре чув із свого пня,
як між собою розмовляли
всі мешканці цього двора
й бездарний напис цей чіпляли,
щоб обдурить мене, Тхора!

Лисиця одразу заспокоїлась і підійшла до нього.

Л и с и ц я
Ось воно що! Тоді — за діло!
(Витягає з-за пояса ніж.)

Т х і р
Яке ж то діло?

Л и с и ц я
Тобто як?
Я повечеряти б хотіла,
якщо немає тут собак.

Т х і р (обурено)
А Півень з Куркою?

Л и с и ц я
У мене!
Та то ж на завтра, про запас,
бо на печене й на варене
тут зараз вистачить для нас!

Т х і р
Е ні, кумасю! І не пнися!
Що в цім подвір’ї — все моє.
Іди собі до свого лісу
і їж оте, що вдома є.

Л и с и ц я
Хіба ж отут твоя барлога?
Цей двір не твій!

Т х і р
До часу мій!

Л и с и ц я
Так поділись!

Т х і р
Не дам нічого!

Л и с и ц я
А я сама візьму!..

Т х і р
Не смій!!!

Лисиця кинулась до одної з хаток, але Тхір миттю наздогнав її і схопив за комір.

Л и с и ц я (б’є його торбою по голові)
Ах, скупердяга! Ах, жаднюга!

Т х і р (видирає в неї торбу)
Сама — зажера із зажер!

Л и с и ц я
Про тебе знає вся округа!..

Т х і р
Ось я провчу тебе тепер!!!

Розпочалася бійка! У розпалі бійки обидва впустили свої ножі, розгубили торбу, капелюха, відмичку… Раптом у двір вбігли П і р а т, П і в н и к та К у р о ч к а, Б і л о ч к а і З а й ч и к. Пірат кинувся до Тхора й Лисиці.

П і р а т
Ага! Попалися обоє!
Тепер шануйтесь!..

Пірат схопив Тхора за комір, той вирвався. Схопив Лисицю за хвіст — вона теж вирвалась, і обидва хижаки, охоплені жахом, заметушилися по двору, тікаючи від пса.

Л и с и ц я
Ай-ай-ай!
Кумасику, ставай до бою!!!
(Сама тікає в найдальший кут.)

Т х і р
Нема дурних!.. Сама ставай!..
(Ховається за пень.)

Пірат кинувся ловити Тхора, Лисицю. Двері й вікна хаток відчинились. І н д и к і Г у с а к вискочили з хат, приєдналися до Півника і Курочки, які галасують, підбадьорюючи пса. Зайчик прожогом кидається вперед і швидко підіймає та забирає з собою розбійницькі ножі, що їх упустили хижаки. Качка злякано виглядає у віконце.

У с і
Отак їх!.. Так!.. Скоріш, Пірате!
Лови Лисицю! Бий Тхора!
Хапай за хвіст!

Б і л о ч к а (кидаючи в хижаків шишки)
Ось нате!.. Нате!..

У с і
Геть хижаків!!!

Лисиця й Тхір кинулись до хвіртки й зникли в лісі. Пірат за ними!

У с і (в захопленні загукали, заплескали в долоні)
Ура!!! Ура!!!

К а ч к а (визирає з дверей)
Що? Перемога?!

П і в н и к
Ку-ку-рі-ку!
Радійте всі! Виходьте з хат!
Від нас загрозу превелику
прогнав наш сміливий Пірат!

К а ч к а з К а ч е н я т а м и вийшли з хатки. Всі дякують Півникові й Курочці, потискують їм руки.

Г у с а к
Спасибі!

І н д и к
Вдячні ми безмірно,
що ви Пірата привели!

К у р о ч к а (вказуючи на Білочку й Зайчика)
А це — знайомтесь — друзі вірні,
що в лісі нам допомогли!
Усі обернулися до Білочки й Зайчика.

Г у с а к
Спасибі й вам!

І н д и к
Ми раді дуже
усім, хто хоче в мирі жить.

Б і л о ч к а
А ми з птахами в лісі дружим
і з вами будемо дружить!

Тут усі стали обіймати Білочку й Зайчика, потискувати їм руки. Каченята з веселим галасом застрибали навколо. Раптом у двір вбігла С о р о к а.

С о р о к а
Що тут таке? Бенкет? Весілля?
А я й не знала новину!
Чому ж мене не запросили?

Б і л о ч к а (сплескує руками)
Яке нахабство! Ну і ну!..

З а й ч и к
Не вірте цій хвостатій птиці!
Женіть її з свого двора!

Б і л о ч к а
Оця Сорока до Лисиці
носила звістки від Тхора!

Усі з обуренням оточують Сороку. Вона крутиться, вертиться, виправдовується.

С о р о к а
Мене просили —
я й носила!
Що скажуть — те й перекажу…

К у р о ч к а
Так ось яка ти,
язиката!

С о р о к а
Адже ж на пошті я служу…

Г у с а к
Такий поштар нам не годиться,
що носить звістки від тхорів,
та ще й до кого? — до Лисиці!
Ми знайдем інших поштарів!

І н д и к
Безтямна ти навдивовижу!
Хіба ж не знала ти ніяк,
що Тхір — тварина люта, хижа
і що Лисиця — теж хижак:

П і в н и к
І ти погодилась охоче
цим хижим нелюдам служить?!

К у р о ч к а
А після цього з нами хочеш
справляти свято і дружить?!.

С о р о к а (плаче)
Я більш не буду!..

Г у с а к
Як не кайся,
але довір’я більш не жди!

П і в н и к
І наперед не потикайся
до цього двору!

У с і
Геть іди!!!

Сороку вигнали з двору. Вона пішла з плачем геть, а всі обурено дивляться їй услід і ніяк не можуть заспокоїтись.

І н д и к
До ворогів носила звістки!..

Г у с а к
Безглуздя — найстрашніша з вад!

К а ч к а
Яка противна крутихвістка!..

К у р о ч к а (глянувши за хвіртку, радо)
А ось Пірат!

П і в н и к
Біжить назад!!!

У двір вбігає П і р а т, розмахуючи лисячим хвостом. Усі кидаються до нього.

П і р а т
Ну, все!..