Зрада (Zrada, made in Ukraine) - Кононенко Євгенія

Дід погано орієнтувався в новому домі…

Довго їхали мовчки. Нарешті Дмитро заговорив:

— А мама знала?

— Ні! Вона б цього не зрозуміла. Хоч він "ненормативив" її мало не щодня.

— Не знаю, чи простить тобі Бог, а я… не беруся судити тебе, доню.

Далі вони їхали мовчки вздовж трамвайної колії. Глибо чиця також була яскраво освітлена, а з обох боків темніли прадавні Щекавиця й Хоривиця. Потім старовинні київські гори лишилися позаду, з обох боків спливли старі сонні фаб рики. А потім стара "Лада" кольору березневої ночі знову виїхала на вулицю Артема і повернула ліворуч, до Львівської площі.