Відгуки
Мисливець Хрін та його пси - Олесь Олександр
Читаємо онлайн Мисливець Хрін та його пси - Олесь Олександр
а крізь мури
Чути, як сміються кури:
"Ну, й мисливець, ну, й дивак!
Морить голодом собак.
Де б той дурень відшукався,
Щоб на Хріна покладався?
Ну, наприклад, ми чогось
У сусіди несемось.
За якісь дурні яєчка
В нас щодня пшениця, гречка.
Хріну ж... пісеньку дзвінку:
"Ко-ко-ко, ку-ку-рі-ку!"
Хрін збагнув... По лобі вдарив,
Спалахнув з думок-пожарів,
Зрозумів курей і псів
І, як рак, почервонів.
Вже ясна причина втечі...
Не чекав, метнувсь до печі:
Зашкварчала ковбаса...
Хрін поліз і витяг пса.
Посадив його на лаву,
Підсував найкращу страву,
Обнімав і гладив пса:
"Їж: це, знаєш, ковбаса,
Їж, серденько: це не шкодить..."
За столом і смак приходить:
Пес хоч в лісі мав обід,
А наївся й тут як слід.
І все думав: дива в світі...
Тяжко навіть зрозуміти,
Як не думав би й не прів...
Мабуть, просто Хрін здурів.
Гляньте — робить знов дурниці:
Мірку висипав пшениці
І, дивуючи людей,
"Ціп-ціп",— скликує курей.
Кури більше не сміються,
А клюють, кричать, скубуться
І, хоч вже для їх пора,
Не тікають із двора,
Сю ніч Хріну добре спалось,
Все до його усміхалось:
Сонце, ниви, ліс, луги,
Навіть люті вороги.
Більше заєць не знущався,
Мовчки лапкою вмивався
І показував, куди
Кличуть лисячі сліди.
А за пару днів в стодолі
(Не було цього ніколи!)
Хрін знайшов копу яєць
І заплакав, хоч стрілець.
Чути, як сміються кури:
"Ну, й мисливець, ну, й дивак!
Морить голодом собак.
Де б той дурень відшукався,
Щоб на Хріна покладався?
Ну, наприклад, ми чогось
У сусіди несемось.
За якісь дурні яєчка
В нас щодня пшениця, гречка.
Хріну ж... пісеньку дзвінку:
"Ко-ко-ко, ку-ку-рі-ку!"
Хрін збагнув... По лобі вдарив,
Спалахнув з думок-пожарів,
Зрозумів курей і псів
І, як рак, почервонів.
Вже ясна причина втечі...
Не чекав, метнувсь до печі:
Зашкварчала ковбаса...
Хрін поліз і витяг пса.
Посадив його на лаву,
Підсував найкращу страву,
Обнімав і гладив пса:
"Їж: це, знаєш, ковбаса,
Їж, серденько: це не шкодить..."
За столом і смак приходить:
Пес хоч в лісі мав обід,
А наївся й тут як слід.
І все думав: дива в світі...
Тяжко навіть зрозуміти,
Як не думав би й не прів...
Мабуть, просто Хрін здурів.
Гляньте — робить знов дурниці:
Мірку висипав пшениці
І, дивуючи людей,
"Ціп-ціп",— скликує курей.
Кури більше не сміються,
А клюють, кричать, скубуться
І, хоч вже для їх пора,
Не тікають із двора,
Сю ніч Хріну добре спалось,
Все до його усміхалось:
Сонце, ниви, ліс, луги,
Навіть люті вороги.
Більше заєць не знущався,
Мовчки лапкою вмивався
І показував, куди
Кличуть лисячі сліди.
А за пару днів в стодолі
(Не було цього ніколи!)
Хрін знайшов копу яєць
І заплакав, хоч стрілець.
Відгуки про книгу Мисливець Хрін та його пси - Олесь Олександр (0)