Ліліт — нічна птиця грішної любові - Чемерис Валентин
І звідтоді почалося, що й нині триває, — нещастя людства. Як Адама було вигнано з раю і рай той назавжди скінчився. Наче золотий сон який був і якого ніби й ніколи не було. І виною тому була представниця прекрасної половини людського роду. Виходить, що перша Ліліт, що друга, Єва таки завдали Адамові клопоту по саму зав’язку.
Щоправда, крім втрат є й здобутки: "Пізнав Адам Єву, жінку свою і вона завагітніла".
Виходить, один раз втратив чоловік, в інший — пізнавши нарешті жінку, — здобув. А який з них кращий?
Ні, ні, не беруся судити, бо нікому не догодиш, адже одному перший рай кращий, другому — другий. Визначайтесь, добродії — самі.
4. ДРУГЕ ПОВЕРНЕННЯ ЛІЛІТ
КАЇН УБИВ НЕ РІДНОГО БРАТА? І ХТО ТЕПЕР ДОВЕДЕ,
ЩО ЛІЛІТ НАРОДЖУВАЛА… ВАМПІРІВ — БОГ З ВАМИ!
БУЛА ВОНА ВСЬОГО ЛИШЕ ВІЛЬНОЮ ПТИЦЕЮ НІЧНОЇ ГРІШНОЇ ЛЮБОВІ!
Як бачимо другий експеримент Господа Бога по створенню жони для Адама нарешті завершився.
І завершився успішно — Адам хоч і за другим заходом, але отримав супутницю життя, що припала йому до душі.
І стали вони звідтоді — бодай і вигнані з раю (а хто не помиляється? Кінь на чотирьох, а й він спотикається) жити— поживати і добро та дітей наживати.
А що ж Ліліт?
Як вона жила звідтоді, як дременула, що аж шлях за нею закурів, із раю, з Едему квітучого у світ великий, але грішний?
Не запав за нею слід, не щезла вона. Вигулькнула. Як почула, що й Адама вигнано з раю з новою вибраницею. Виходить, не вона одна така… нестійка. Прибігла якось до Адама лисицею… хі-хі та ха-ха!.. Як же це ти з новою жіночкою дожився, що з раю тебе втришая витурлили? Ой, Адам! Зроду б не подумала, що й ти здатний на гріх! Цим ти мені аж цікавішим став. Навіть не впізнаю тебе, Адаме, синок Божий і раптом… согрішив! Хі-хі, ха-ха!.. Дай я на тебе хоч подивлюся, грішнику ти мій! Давно б так, тоді б і не довелося мені брати ноги в руки і давати драла з раю. Але не біда. Втрачене ще можна навернути. Га? Га-а??? Як ти дивишся на це, Адамчику?
І буцімто навіть забажала повернутися до мужа колишнього свого — не знаю, правда, в якій іпостасі, адже місце законної жони у нього вже зайняла Єва, Адам було розхвилювався як зустрів Ліліт, все минуле — не таке вже й далеке — і сколихнулося в його душі, надто все ще чарівливо-спокусливою була клята і ненадійна Ліліт! А поживши в грішному світі, чарівливішою і ще спокусливішою стала гемонська вертихвістка!
Та за такою на край світу побіжиш, а не те, що з раю. Не встояв Адама перед її чарами.
— Що, Адамчику, з раю вилетів? — тягнула вона насмішкувато і від того ще звабливішою ставала. — А Єва твоя… х-хороша. Я просто накивала п’ятами з раю, яко блудниця, а вона ж, свята та праведна, а що втнула?!. Божу заборону порушила, спокусі змія піддалася свята та непорочна!.. Хоча… Дякуючи Єві ти нарешті спізнав гріх з жінкою — найсолодший і най— бажаніший з усіх гріхів. Чоловіком нарешті став не глиняним, як зі мною, а справжнім. В гарячії плоті. От що таке гріх з жінкою! Тепер втямив?
— Та що ти таке речеш стидне?
— Може й стидне, але житейське. Бачу, бачу в твоїх очах блуд, колишній райський насельнику. Тепер ти справжній чоловік, аж я не проти з тобою знову закрутить шури-мури. Я ж бо Ліліт — птиця нічна. А царство любові — ніченька, і темная, і зоряна та ясная. Я в ній богиня…
Не встояв Адам (слабаком виявився чи що?) проти чарів Ліліт — став з нею… жити. Спершу потайки крутив, а тоді, як розхоробрився то і відкрито, у смак увійшов, стала йому Ліліт не то жінкою, не то коханкою— блудницею. Та й не боявся Адама тепер вже нічого. Розумів: то з раю можна вигнати за гріхи, а з грішного світу за гріхи вже нікуди виганяти — гуляй душа!
І загуляв чоловік — як і загулюють його далекі потомки, та так що довго не міг отямитись Ледь Єву не кинув. Добре, що вчасно схаменувся.
Як свідчать апокрифи — правда, не визнані церквою, — буцімто 81 рік жила Ліліт. Як жінка з Адамом, коли повернулася до нього. То виходить, на той час Адам став двоєженцем? І буцімто в них ще й діти були. Отакої! Правда, з тих дітей — від Ліліт — повиростали люди все злі та недобрі (на відміну від Євиних, котрі всі ставали добрими та милосердними).
Ось звідтоді й розділилося людство і пішли творитися два його типи: злі та недобрі від Ліліт та добрі й милосердні від Єви. От що буває, коли чоловік, маючи жінку, в гречку стрибає. Буцімто Каїн був сином Ліліт і вбив він не рідного свого брата, а — зведеного, адже Авель був сином Єви. Звідси й почалися наші сімейні непереливки, чвари-розбрати, стрибання в гречку, різні амурні походеньки, шури-мури і таке інше їм подібне, для багатьох чоловіків спокусливе.
Звідтоді звинувачують Ліліт у всіх мерзенних капостях, мовляв, вона сама така була, як і вчинки її недобрі. Від неї, мовляв, народжувалися біси, перевертні, вампіри, бо вона сама буцімто володіла тими рисами, що присутні цим жахливим створінням. І навіть ссала кров у новонароджених малят. Могла й сама перетворюватися в перевертнів (із симпатичними жіночими личками), навіть, у звірів — частіше всього в кішок та гусок.
Стоп, стоп!.. Не будемо драматизувати ситуацію та очорнювати Ліліт різними вигадками — все ж таки вона була першею жоною прабатька нашого. Шануймо її бодай за це. А що вона передала деякій частині людства деякі свої негативні риси та якості (чи не на генетичному рівні), то… Не знаю, не знаю. Передала чи не передала… Це, як кажуть, ще довести треба. Тож нічого обмову гнати на чарівну жінку, що хоч і завдала Адамові клопотів, але ж і ощасливила його — птиця нічної грішної любові про яку мріють — і мріяли у всі віки минулі, і мріятимуть у всі віки прийдешні, — всі чоловіки планети Земля. Дай їм, Боже!..
5. ВІД ЧОГО ТАЛМУД СУВОРО-ПРЕСУВОРО ЗАСТЕРІГАЄ ЧОЛОВІКІВ
ТА ЯК ВІДБИВАТИСЯ ВІД ЧАРІВ ЛІЛІТ
А ВОНА Ж — НЕВМИРУЩА, ЯК І КОЖНА ЧАРІВНА ЖІНКА. А ЧАРІВНІ У НАС, ПОВІРТЕ МОЄМУ ДОСВІДУ І ДОСВІДУ ЧОЛОВІКІВ ЗЕМЛІ, ВСІ ЖІНКИ — ЯКІ КОЛИСЬ ЖИЛИ, НИНІ ЖИВУТЬ І ЗАВТРА-ПОЗАВТРА ЖИТИМУТЬ…
Скільки років прожила у світі білому Ліліт — апокрифи нам цього не повідомляють. Хоч в деяких глухо зазначено, що вона не помирала ніколи, а живе собі та й живе — по сей день.
Хочте вірте, хочте, шановні, перевірте, живе та й живе. Та й як така звабливо— чарівна жінка може залишити чоловіків без своєї… гм-гм… уваги і своїх зваб та любов!? Осиротить же їх.
А ось щодо Адама, то відомо, що він помер, проживши, правда, нічогенько. За одними даними 130 годочків, а за іншими і всі 930! Через шість днів по смерті його, залишила цей суєтний світ і Єва. А втім, хай вас не дівує такий довгий вік. Персонажі Ветхого Завіту всі поспіль жили довго. Ной, наприклад, тільки ковчег свій будував цілих 500 років. А, можливо, в Біблії маються на увазі не роки, а місячні цикли? Хоч і це чимало. Тому деякі автори запевняють, що Адам з Ліліт прожив 130 місячних циклів. Але й це не мало — встигли вона і налюбитися, і дітей на світ благословити, хоч з них буцімто й повиростали не зовсім добрі, але тут вже кому з батьків як повезе на підростаюче покоління. Та не треба всерьйоз сприймати запев— няння, що буцімто Ліліт винувата у всіх наших гріхах. Людство було кому і без Ліліт зіпсувати.
Залишилася інформація, що поховано Адама — так деякі богослови вважають — під Голгофою, на якій був розіп’ятий Спаситель.
А Ліліт благополучно живе собі та й живе. За іншою легендою вона буцімто з віку у вік народжується заново в комусь із своїх потомків — о, це вже ближчі до істини. Ось чому в принципі Ліліт невмируща. Як і її послідовниці — а їх у неї! І так буде тривати до самого Страшного суду.
Це вона нібито, ота сама Вавилонська блудниця, про яку ще в Одкровенні Іоана Богослова говориться. Так, так та сама Ліліт, що знехтувала колись раєм.
Як і раніше в її функції — скажемо… гм-гм… так, входить те ж саме: спокушувати нестійких чоловіків. Тож в одному з кабалістичних текстів її називають не лише Блудницею (може вона й була такою), а на додачу ще й Віроломною, Нечесною і Чорною. Звідтоді Ліліт в іудейській демонології виступає в іпостасі злого духа жіночого роду, який оволодіває чоловіками для того, щоб народити від них і проти їхньої волі дітей, і що вона буцімто (як багато в автора цього невиразного "буцімто"!) стане жоною Антихриста, під час його майбутнього недовгого царювання у створеній ним "імперії" зла — перед Страшним судом. Звідтоді вважають (Хто? який, даруйте, невіглас чи дрімучий пуританин таке придумав? Чи святоша, святіший за самого Папу Римського?), що Ліліт тільки те й робить, що шкодить роду людському. Овва! З якої б то трясці?
Хоча, власне, не так роду людському, як гіршим представникам його. Себто нам з вами, дорогі чоловіки.
Як шкодить нашому братові? Та вельми просто і… принадно. Вночі з’являється одруженим чоловікам в образі розпрекрасної й розперезаної жінки легкої поведінки та й спокушає їх до зради своїм законним… Дехто, правда, і не проти таких нічних візитів демониці, мріє про них і залюбки у них пірнає, як у вирву — солодку і грішну. А красулечка дияволиця — сиріч Ліліт, — ще й насилає на таких нестійких побільше еротики та різні видіння сексуальні тощо… Ні, ні… далі не буду писати, бо… не сила.
А видіння наславши, сама змявляється. У плоті своїй грішній і вже тоді бідному чоловікові од неї спасу ніц немає. Буцімто це вона в образі цариці Савської спокусила колись бідняка Бориса. А про кабаліста Йосипа дела Рейна розповідають, що він, махнувши на все рукою, перехрестившись та зажмурившись, сам добровільно кинувся в її обійми! Повезло ж чоло— вікові!
Недарма ж вона Ліліт— птиця ночі!
Щоб якось їй відомстити, святенники придумали і межи чоловіків чутки пустили, що вона нібито, незрівнянна Ліліт, народжує не просто дітей, а — дияволове кодло, доповнює своїми чадами, — вампірів різних, демонів, перевертнів та їм подібних, їй-бо із заздрощів все це. Зваба та не їм, святенникам, дісталася і не їх, сухарів прісних спокушає, от вони і пускають про неї різні небилиці. Тож Талмуд суворо— пресуворо застерігає чоловіків не ночувати вдома самому — втямили? Щоб не прийшла Ліліт і не спокусила такого одинака у домі його. Адже любить таких спокушувати птиця нічної грішної любові. А щодо шкоди, що Ліліт буцімто все ще завдає немовлятам, то не будемо.
