Юрій Горовенко. Хроніка з смутного часу - Кониський Олександр

Приятелі забалакались і не примітили, що надворі світає.

— Нічого, значить, ждати, нічого сподіватись,— сказав Горовенко, вислухавши від Копача, що того трусили, другого засадили в тюрму, тамтого заслали на Амур.

— Ні,— відповів Копач,— сподіваються на конституцію.

— Нехай дурні сподіваються! Де се видано, щоб уряд так дешево поступився своїм самовластям?..

Копач хотів світом їхати.

— І не гадай сього!., не пущу... пообідай зо мною... може, востаннє.— Копач згодився, бо, дивлячись на Горовенка, він справді думав, що відвернуло вже його від життя.— "Погиб чоловік,— думав він, виїздячи з Горовенкового двору.— Нізащо погиб! Погиб за свої чесні і чисті прямування. В іншому місті, при інших обставинах не те б з його вийшло! Гніт і самовластя задавили чоловіка... чоловіка з розумом, з талантом, з добрим серцем. Ех! не по-людськи у нас діється! Не треба нам таких людей; вони не знаходять у нас для себе роботи... Свої знання, свою працю — ми примушуємо їх розвіювати, розкидати або в чужині де за границею, або поховати де на мочарах, або на отсих глупівських пустинях. Ой, темне, темне царство!.. Кругом неправда і неволя; народ замучений мовчить..."

— Поганяй, голубчику, швидше! — обернувся Копач до погонича.— Поганяй!

Випровадивши Копача, Горовенко почув знов свою тюрму, почув ще міцній. Він кинув на плечі рушницю і потяг через сад за Глупівку...

Звечоріло... Повний місяць стояв над садом і дивився на сад, на могилу, на дім, на вікна в домі, на Горовенка, котрий повагом, посупившись, замислившись, вертався додому.

Над головою Горовенка пролетіла якась птиця і, хлопаючи крилами, спустилася і сіла на хресті. Горовенко підвів голову вгору. З-за другого боку могили виходила мати: мовчки зрівнялась вона з ним і мовчки йшла поруч його. Підійшли к дому. Одсвіт з вікон падав на ґанки. Горовенко зупинився против вікна: в залі біля рояля сиділа Наталя, пучки її лежали на клавішах, поруч її сидів Ганусенко. Наталя вийняла з кишені хустку і впустила її додолу: і вона, і Ганусенко разом нагнулись піднімать хустку... Горовенкові здалося, що вони поціловались... у його помутилось і в очах, і в голові; він схопив рушницю, при-ложився, прицілився в те місто, де сиділа Наталя!.. "Хіба вона винна?" — почув він неньчин голос... руки в його затряслись, він відступив вбік... "Ні,— мигнула в його думка,— ні, не її!" Він знов приложив до щоки рушницю, наводячи її на Ганусен-ка. Хлап! Рушниця не випалила. Горовенко забув, що він не наложив... Він озирнувся: матері нема.

"Не судилося! — подумав він.— Значить, так тому і треба... І нащо його вбивати? Коли я вб'ю його, вона ж вбиватиметься за ним, а я обіцяв зробити її щасливою". А в вікна видно було, як Наталя і Ганусенко привітливо дивляться один на другого...

У Горовенка знов якимсь полум'ям засліпило очі: він не міг рушитись з міста, він стояв мов вкопаний, мов отуманений, мов що оглушило його; у серці на самому дні ворушилось щось темне, тяжке... Йому показалось, що він стоїть по коліна в калюжі, в багні, що на його усякий прохожий кидає грязюкою...

— Нехай же вони живуть щасливі,— промовив він і тихесенько пішов в дім, в свою кімнату: сів під вікном і задивився на хрест на могилі, на місяць, на зорі. Все минувше життя його піднімалось перед ним, наче з землі росло... "Годі себе обманювати, годі других нівечити,— думав Юрій Горовенко,— годі мені загороджувати другим шлях до щастя. Кожен чоловік бажає собі щастя і простує до його... Годі! А мати, а помста!...— Е-е! нема сили, знемігся, і поки я помщу — скілько то нароблю лиха моїй любій, моїй милій Наталі!.. Матінко моя! прости мене! прости... благослови!.."

Рушниця бацнула!

Наталя, Ганусенко і Галкін вискочили в сіни... нічого нема! Вони кинулися в Юркову кімнату.

— Світла, світла дайте швидше сюди,— крикнув не своїм голосом Галкін, почувши, як на долівці під вікном стогнав Горовенко.

Ганусенко приніс світло.

Горовенко лежав долі, впершись головою в куток... в ногах лежала рушниця... з голови бігла цівкою кров, на стіні поприлипали шматочки мозку, перемішаного з кров'ю.

Наталя, мов сніп, повалилась на груди свого чоловіка.

Горовенко розплющив очі.

— Наталю! я любив, я люблю тебе,— тихо проговорив він. Наталя ридала.— Наталю! прости! Я, бажаючи тобі щастя... я... будь щасливою... люби! Тату! — Він глянув на Галкіна, котрий возився біля його рани.— Тату! Наталю! помста за матір... за мене... за нар...

Він не договорив і навіки замовк... Чого він не договорив? Чи за нар — угу? Чи за нар — од?

1883 р.

Подається за першодруком.

1 ...п о-старинному під сорочку заглянут ь.— Натяк на фізичні покарання (биття різками, лінійкою тощо), які широко практикувались у дореволюційній школі, зокрема в XIX ст.

...он у Києві вішають...— Йдеться про судові процеси над учасниками терористичних актів. 1879 р. у Києві відбулось два таких процеси, які закінчились смертними вироками. Зокрема до страти було засуджено члена таємної революційної організації народників "Земля і воля" Валер'яна Андрійовича Осинського (1853—1879).

3 ...з освітою кадет а...— Особи, що виховувались у кадетських корпусах, закритих станово-дворянських иавчально-виховних закладах типу середньої школи (гімназії). У царській Росії кадетські корпуси готували своїх вихованців (переважно дітей офіцерш) до вступу у військові училища.

4 ...після справи Петрушевськог о...— У 1849 р. царський уряд розгромив таємний гурток революційної молоді в Петербурзі, очолюваний революціонером, соціалістом-утопістом Михайлом Васильовичем Петрашев-ським (1821 —1866). Учасники гуртка вивчали і пропагували ідеї утопічного соціалізму. Революційно-демократичне крило гуртка на чолі з Петрашев-ським зробило спробу організувати таємне товариство, підпільну друкарню, налагодити видання журналу, вони написали революційну відозву до селян і солдатів. У зборах гуртка брали участь М. Є. Салтиков-Щедрій, Ф. М. До-стоєвський, композитор А. Г. Рубінштейн. Понад 60 учасників гуртка було репресовано, 21 з них заслано на каторгу та в арештантські роти (серед них М. В. Петрашевський, Ф. М. Достоєвський).

5 Бова Королевич — герой російської фантастично-героїчної повісті (казки), яка веде своє походження від широко відомого в Європі лицарського роману про Бово д'Антона, що виник у Франції в епоху хрестовик походів. Образ Бови Королевича міцно ввійшов в російський фольклор і лубок ще у XVIII ст. Лубочні казки про Бову Королевича виходили сотнями видань з кінця XVIII ст. до початку XX ст.

6 Єруслан — герой російської фантастично-героїчної казки про Єру-слана Лазаровича, яка бере свій початок від міжнародного сюжету. Була поширена в дореволюційній Росії у лубочних виданнях.

7 ...казка Єршова "Коньок-горбуно юк..— Віршована казка російського поета Петра Павловича Єршова (1815—1869) "Горбоконик" (1834).

8 ...Гребінчина "Ластівка"...— Український альманах, виданий 1841 року Євгеном Павловичем .Гребінкою (1812—1848) в Петербурзі У "Ластівці" опубліковані твори І.4 Котляревського, Є. Гребінки, Т. Шев ченка, українських поетів-романтиків, зразки народної творчості

9 ..лерше видання Шевченкового "Кобзаря"...— "Кобзар" Т. Шевченка — перша збірка його творів; вийшов друком у Петербурзі 1840 р.

...д в і-т р и книжки "Молодика".— Український літературно-художній альманах "Молодик", що його видавав у 1843—1844 рр. літератор І. Бецький за допомогою Г. Квітки-Основ'яненка, М. Костомарова та інших. Три книги альманаху вийшли у Харкові, остання (четверта) — в Петербурзі.

11 Як скуйовдилась завірюха з-за Кирил о-Мефодієв-

ського братств а...— Йдеться про розгром царським урядом у 1847 р.

таємної політичної організації у Києві, відомої під назвою "Кирило-Мефо-

діївське братство", та жорстоке переслідування передової української інтелі-

генції й культури, до якого вдався після цього царизм.

12 "Наймичка" — поема (1845) Т. Г. Шевченка.

13 Залізняк Максим (поч. 40-х рр. XVIII ст.— ?) — керівник народ-

но-визвольного антифеодального повстання 1768 р. на Правобережній Ук-

раїні проти польсько-шляхетського гніту, відомого під назвою "Колі-

ївщина".

14 Г он та Іван (?—1768) —один з керівників Коліївщини. Т. Г. Шев-

ченко увічнив образи М. Залізняка і І. Ґонти в поемі "Гайдамаки" (1841).

15 ...пришле він в монастир склянок, солінок, о пор-

тів.— Народні назви сортів яблук.

16 ...одну книжку історії Бантиша.— Йдеться про "Историю

Малой России", написану українським і російським дворянським істориком

Д. М. Бантиш-Каменським (1788—1850). Видана 1822 р. у чотирьох

томах.

17 Білозерський Василь Михайлович (1825—1899). — український

громадсько-культурний діяч, один з організаторів Кирило-Мефодіївського

братства, у 1861—1862 рр.— редактор першого українського суспільно-полі-

тичного і літературно-мистецького журнала "Основа".

18 Навроцький Олександр Олександрович (1823— 1892) — україн-

ський громадський діяч і поет, учасник Кирило-Мефодіївського братства.

19 Маркович Опанас Васильович (1822—1867) —український фольк-

лорист і етнограф, учасник Кирило-Мефодіївського братства.

20 ...подали в своїх учебниках Кайданов та Смараг-

дов.— Підручники з історії цих авторів були дуже поширені в Росії у сере-

дині XIX ст., історія в них трактувалась як історія царювань та воєн.

Іван Кузьмич Кайданов (?—1843) був автором восьми підручників, які

вийшли протягом двадцяти років, починаючи з 1814 р.: "Основание всеобщей

политической истории. Ч. I. Древняя история" (Спб, 1814), "Руководство

к познанию всеобщей политической истории" (Спб, 1821), "Краткое начер-

тание всемирной истории" (Спб, 1821), "Начертания истории государства

Российского" (Спб, 1829), "Учебная книга всеобщей истории для юношества.

Древняя история" (Спб, 1834), "История средних веков", "История 3 послед-

них веков до 1831 г.", "Краткое начертание российской истории". У 40-х роках

XIX ст. широко видавались підручники Сергія Миколайовича Смарагдова

(?—1871): "Руководство к познанию древней истории для средних учебных

заведений" (Спб, 1840), "Руководство к познанию средней истории" (Спб,

1841), "Руководство к познанию новой истории" (Спб, 1844), "Краткое

начертание всеобщей истории для первоначальных училищ" (Спб, 1845).

Підручники Смарагдова витримали багато видань.

...розпочалась Кримська війна: неудача походу за Дунай, ще більші неудачі в Крим у...— Кримська війна 1853— 1856 рр.