Звичайна прогулянка - Корепанов Олексій

– Сірий Чоловік повернувся до Едгара, пустивши повз вуха Двійникову шпильку. – Напиши щось, гідне не юнака, а мужа.

– Ага, – невдоволено втрутився Двійник. – І віддай на рецензію. Отоді знатимеш, хто ти такий є насправді і яка тобі ціна базарного дня...

– Відключись, чуваче! – обурено вигукнула Чорнокоса Власниця. – Втомив усіх.

Фіалковий отямився. Вантажник рушив до своєї тарілки.

– Ну, навіщо ви так? – лагідно зауважило Відображення, звертаючись до Двійника. – Треба вірити...

В сутінках раптом почувся дуже знайомий звук. Звук тролейбуса, що наближався.

Тролейбус виповз із-за рогу, підкотив до зупинки, примусивши Дракона посунутися, і зупинився. Заскреготали, відчиняючись, двері. Гордо буркнув мікрофон. І всі дружно замахали й закивали, прощаючись. До наступної зустрічі.

Він сидів біля вікна, застромивши руки до кишень куртки, вдивлявся в сутінки, що ховали Місто Флюгерів, і думав про те, що субота минула і попереду ще цілісінька неділя.

Повз нього пропливали вогні світлофорів, неонові літери кінотеатрів, гастрономів і промтоварних магазинів, скреготіли на зупинках дверцята, гордо буркав мікрофон, стукали компостери, заходили й виходили люди, і коли він, відповідно до правил проїзду в міському громадському транспорті, підвівся з місця, заздалегідь готуючись до виходу, над проспектом знялась у небо літаюча тарілка, а в таксі, що обігнало тролейбус, він побачив Юдіф – вона квапилась до аеропорту. На неї чекав Ермітаж.

Він вийшов, провів поглядом тролейбус, перевірив, чи на місці Потрібні Речі – і рушив додому. Чи вночі, чи вранці...