Жаринка з хатнього вогнища (дитинство Блеза Паскаля) - Роздобудько Ірен

— Тобі час вкладатися до ліжка!

Блез тяжко зітхнув і вийшов з кімнати — він звик слухатися тата.

Але ще довго не міг заснути.

"Батько змушує мене вчити граматику, — ображено сопів він. — А сам знає такі цікаві речі — про числа, різні фігури, які креслить на папері, про якісь... тео... теореми... які треба доводити! А що це за країни, котрі називаються Геометрія та Математика? Як до них потрапити?"

І Блез вирішив негайно дізнатися про все в батька.

За сніданком хлопчик запитав:

— Що таке Геометрія та Математика?

Батько невдоволено насупив брови.

— Тобі ще рано знати про такі речі! — відказав він. — Це складні науки для дорослих.

Блез образився і вже закопилив губи, щоб розревітися.

— Ну добре, — пом'якшав тато. — Геометрія — це наука про те, як побудувати правильні фігури і знайти пропорції між ними. А математика — наука про числа. Але ти все одно зараз нічого не зрозумієш. Поки що все це тобі не потрібно.

* * *

...І тато вирішив сховати від маленького Блеза свою бібліотеку, в котрій було безліч наукових книг. Усі стелажі з книжками він замикав великим мідним ключем. А ховав його до кишені.

"Якщо тато не хоче мені пояснити, як малювати правильні фігури, — вирішив Блез, — то я сам навчуся їх малювати! І сам знайду, чим вони схожі, а чим — різняться!"

Він підкрався до коминка і паличкою вигріб з нього жарину. Вона впала на килим, що лежав біля вогнища і... пропалила в ньому круглу чорну дірку. Блез узяв жарину в долоню і почав перекидати її з руки в руку, дмухав на неї, аж поки вона охолола і стала вуглинкою. Тоді Блез ліг на підлогу і спробував намалювати на ній таку саму дірку — кружечок. Він ще не знав, що в науці такий кружечок зветься — "коло".

Кружечок вийшов негарний, кривобокий. Хлопчик стер його рукавом своєї білої сорочки і знову почав малювати. Цього разу кружечок вийшов гарний. Блез насупився і подумав, що пряма лінія теж може бути круглою! Якщо, малюючи, увесь час заокруглювати її краї.

А якщо це так, то, мабуть, можна якимось чином виміряти довжину цієї круглої лінії?

Хлопчик зрадів, що зробив таке чудове відкриття, і вже хотів було розповісти про це батькові. Аж раптом подумав: а якщо в цей кружечок вмістити іншу фігуру? Наприклад, трикутник. Що з того вийде?

I Блез почав малювати в кружечку трикутник.

Скінчивши роботу, хлопчик здивувався: всі боки трикутника були рівні! Але чи так воно є насправді?

Блез тихенько прокрався на кухню і... відірвав поворозку від фартуха, що висів на стільці.

Мотузком він старанно виміряв усі боки трикутника. Вони справді були однакові!

Висолопивши язика від натуги, Блез почав малювати інші фігури і вписувати в них кружечки та прямокутнички. І знову вимірював лінії мотузкою. А вугликом записував на підлозі, скільки чому дорівнює.

* * *

Блез так захопився цим заняттям, що не помітив, як уся підлога вкрилася кресленнями. А його сорочка стала чорна від вугільного пилу. Проте хлопчик зробив багато цікавих висновків. І навіть не помітив, якого безладу наробив у кімнаті.

Несподівано до зали увійшов батько...

Блез від переляку закляк на місці. Батько теж не міг вимовити й слова. Він уважно роздивлявся креслення.

А потім схопився за голову і погукав посильного.

Як ти вже знаєш, у ті часи не було телефонів! Якби був такий апарат, то батько Блеза Паскаля негайно кинувся б до слухавки і зателефонував своєму другові — математику пану Пайору.

А так йому довелося писати записку: "Негайно приходь до мене. Сталося диво!". Посильний щодуху помчав до будинку пана Пайора.

Тато в цей час нервово ходив по кімнаті. І якось дивно поглядав на переляканого сина.

"Ой, що зараз буде!..

— хвилювався Блез. — Мабуть, тато мене сваритиме не сам — він ще

й дядька Пайора покликав на допомогу!"

...Пан Пайор прийшов за кілька хвилин. Але дорослі не стали сварити хлопчика. Вони мовчки схилилися над підлогою.

Обоє щось мугикали собі під ніс, хитали головами і весь час повторювали: "Це неймовірно!"

Блез готувався до найгіршого. Авжеж, неймовірно, — такий маленький хлопчик, а замурзав усю підлогу великої зали!

Але справа була зовсім не в цьому! Коли тато з паном Пайором нарешті відірвалися від свого заняття, обличчя їхні сяяли!

— Це ж доведення тридцять другої теореми великого давньогрецького геометра Евкліда! — вигукнув пан Пайор. — Неймовірно! Неймовірно!

— Неймовірно! Диво! Дивина! — відгукувався тато.

— Як ти міг сам додуматись до такого? — звернулися вони до розгубленого хлопчика.

Той стояв і не знав, що сказати.

— Я... Я... — пробурмотів він винувато. — Я просто поєднував рисочки та кружечки і вимірював їх мотузком... Я... Я... більше не бу-у-уду-у-у...

І Блез гірко заплакав.

Тоді тато взяв сина на руки і лагідно сказав:

— Рисочка в геометрії називається прямою лінією, а кружечок зветься колом. Певне, тобі варто про це знати.

Після цього випадку тато більше не ховав від сина книжки. Він дав йому прочитати книгу Евкліда, котра мала назву "Початки". І навіть не виганяв хлопчика з кабінету, коли до нього приходили друзі-науковці. Нехай слухає розмови, нехай вчиться! Адже тато зрозумів, що в його родині зростає звичайнісінький... геній.

* * *

...Якось тато повіз Блеза на прогулянку до найкрасивішого місця поблизу Парижа — королівського палацу, котрий називався Версаль. Спочатку карета їхала вузькими вуличками, а далі мальовничим гаєм. На деревах співали пташки, повз карету мчали вершники. Адже в ті часи їх було багато! Певно, тому що ніхто ще не винайшов двигунів для автомобілів чи автобусів.

Довізши тата з сином до палацу, кучер сказав:

— З вас шість су, панове! (Так тоді називалися французькі гроші.)

Тато дістав з гаманця жменю монет і простягнув кучерові. Той поклав монети на долоню і почав довго-довго рахувати їх.

Хлопчик занудьгував. Йому кортіло швидше погуляти парком! А кучер знай перебирав і перебирав монетки в руці. Нарешті він відрахував гроші, а здачу простягнув татові.

— Чому він так довго? — запитав Блез.

— Тому що він — простий чоловік і не вчив математику! — пояснив батько. — Йому тяжко рахувати!

Блезові здалося це дивним. Адже математика — така захоплююча наука. Як можна її не знати?

— А наша служниця може рахувати? — знову запитав він.

— Звісно, ні! — відповів тато.

— А кухар? — не вгавав Блез.

— І кухар не вчився цьому, — відказав тато й додав: — Але найгірше те, що й чиновники, які працюють у скарбниці самого короля, теж погано рахують! Просто біда...

Почувши таке, Блез почав фантазувати: от якби вигадати таку машину, котра могла б рахувати сама!

І не тільки рахувати, а й служити звичайній людині, як... друга голова! Тобто — другий, додатковий мозок! І цей другий мозок був би точний, мов та машина.

Ти вже здогадуєшся, куди сягнула його думка?

Звісно ж, Блез Паскаль замислився про майбутній комп'ютер!

* * *

Відтоді Блез малював у своїй уяві таку незвичайну машину, котра могла б думати й рахувати за людину.

Але зробив її через кілька років, коли став юнаком.

Це була невелика прямокутна скринька з металу. На її кришці — вісім круглих отворів.

Довкола цих отворів Блез викарбував цифри від одиниці до дев'яти.

А на кожен такий отвір почепив коліщатко із багатьма зубцями.

Один із зубців зробив найдовшим, щоб він був схожий на гачок.

Якщо хтось задавав машині завдання на складання чисел і крутив перше коліщатко, то великий зубець-гачок чіплявся за зубець іншого коліщатка. Таким чином, прокручувалися всі вісім! І машина видавала правильну відповідь!

Цю дивну скриньку згодом назвали "Колесом Паскаля".

* * *

Мабуть, варто розповісти і про те, що було далі?

Адже коли ти виростеш і вчитимешся в старших класах, то обов'язково зустрінешся з відкриттями великого французького вченого, філософа та письменника Блеза Паскаля. І навіть будеш вчити їх напам'ять!

Отож повернемося туди, де ми й починали свою розповідь.

...Вулицями Парижа дзвінко цокали копита коней — то вирушали у військові походи відважні мушкетери.

В королівському палаці — Луврі — плів свої інтриги підступний кардинал Рішельє.

Король Людовік влаштовував гучні бали та бенкети...

А в цей самий час, за стінами будинку, номер якого тепер ніхто не знає, народжувалися нові науки та відкриття, їх робив Блез Паскаль.

Деякими предметами, які він винайшов, та законами математики і фізики, які він відкрив, ми користуємося й зараз!

Наприклад, Блез Паскаль вигадав... шприц. Той самий, яким роблять уколи та щеплення.

Він удосконалив барометр — прилад, за яким дізнаються про тиск повітря.

А ще він накреслив проект багатомісної карети, в якій може одночасно їхати кілька десятків людей. Здогадуєшся, про що йдеться? Звісно ж, про майбутній автобус!

Зробивши безліч відкриттів, Блез Паскаль зайнявся літературою і написав кілька цікавих книжок.

Як виростеш, обов'язково прочитай їх.

І... згадай цю розповідь про хлопчика, який одного разу почав малювати на підлозі звичайнісіньке коло.

Власне, всі великі відкриття починаються з... маленької яскравої жаринки, яка має світитися у твоєму допитливому розумі!

Історія людини в історії людства

Блез Паскаль — французький математик, фізик, письменник, релігійний мислитель, засновник сучасної теорії вірогідності.

Народився в місті Клермон-Феррані 19 червня 1623 року в родині королівського службовця та знавця математики й астрономії Етьєна Паскаля.

Мати хлопчика померла, коли йому було лише 3 роки. Батько перевіз родину до Парижа і, покинувши службу, зайнявся вихованням дітей — маленького Блеза та двох його сестер.

Блез Паскаль зробив багато наукових винаходів: калькулятор ("Паскалеве колесо"), багатомісний омнібус, шприц, гідравлічний прес, удосконалив барометр.

Писав книги, трактати про арифметичний трикутник, рівновагу рідин. Його ідеї згодом стали підґрунтям для розробок інтегрального обчислювання.