Володимир (адаптована версія) - Прокопович Феофан

Йому немає часу жерти?
Помиляєшся ти, друже;
Ти йому так віриш, я йому не вірю.
Хотів би він, щоб свято було без перерви.
Дивну річ скажу: я видів його
Преситого многими жертвами, як
Лежав у холодку, а живіт його
Подібний був ло великої скирти;
В такій ситости однак були познаки
Голоду й великої жадоби.
Безупинно, дуже скреготів зубами,
Роззявляючи уста і гортань!
Так твоє слово, о Пияре, вірогідне:
"Не має часу?" — Жеривіл жере навіть у сні!
Пияр
Ах! Любий мій Куроїд не зрозумів Пияра слів
Я сказав: "Не має часу," бачачи, що він не готов.
Куроїд
Не вигострив задосить своїх зубів,
А може шлунок не спорожнив.
Пияр
Ти насміхаєшся: чи не чиниш ти гріха,
Коли на сміх ставиш такого велебного мужа?
Не чинить празник — нині вистачить цього.
Куроїд
Та він виморить нас голодом.
Пияр
Треба витерпіти.
Куроїд
Але ж прошу, що то за потреба незвичайна.
Пияр
Збираючи дрова на жертву,
Проходив я сьогодні по безлюдному лісі,
А він погнав скоріше, простоволосий,
Непристойний, він Жеривіл,
Наче вітром від землі підносився.
І по дорозі і мене не впізнав;
Творячи нестримний біг, видавав крик
Несамовитий по лісових дебрах.
А з усіх сторін пустині йому відзивались
Страшні й різноманітні голоси.
Куроїд
Якась то турбота на нім.
Пияр
Тому я сказав тобі, що він не готов жерти.
Куроїд
Та якось витерпимо, побачим, що воно буде.
Але ж то він, це він біжить сюди!
Ява З
Жеривіл
Превелика скорбота! О горе мені!
Превелика печаль, брати!
Куроїд
Що з тобою, Жериволе? Перестань!
Безпорадна ця превелика печаль.
Навіть як щось злого колись скоїться,
Ставши на раду, можемо це направити
Й обернути його на добрий кінець.
Пияр
Скажи, щоб нам порадитися.
Жеривіл
Наради нічого не вдіють,
Якщо самі боги не поспішаться.
Хіба ж не знаєте, друзі, що дуже багато
Супостатів повстало на богів і проти нас?
Закон Христа уводять.
Пияр
Ану ж, ваша достойносте,
Призови силу богів: вони звикли слухати
Твоїх пісень, і не забувають велінь своїх.
Жеривіл
Нині ходив я по дебрах непроходимих
І призвав я безчисленних, лютих,
Страховидних, збір духів незлічимих.
Коли узнали мою турботу, всі одноголосно
Заявили, що не потрібно вести все зборище духів.
"Ми — сказати б — зі слів Ярополка увідали,
Що князь ваш Володимир, що спричинює таку турботу
Має потужну пристрасть до тілесних похотей
І до світської влади: на це треба
Покликати тих цариків, що керують
Цими пристрастями: їх є три:
Демон світу, біс плоті, біс спротиву богові.
Тим-то віра нам неприхильна
Всюди захитується.
Але ці три десь-кудись мандрують;
Задля того наші турботи будуть в тім,
Щоб їх віднайти і прислати їх скоро сюди."
Сказавши це. полетіли всі бистро і з поспіхом,
Їх я вичікую на поміч.
Куроїд
О горе! Що за диво?
Жеривіл
Що діється з тобою, Куроїде?
Куроїд
Боги несподівано затривожилися.
Пияр
Нічого подібного: хіба у тебе якийсь привид і марення,
Куроїд
О сором великий! Гляди ж і сам.
Жеривіл
Ознака ця страшна!
Пияр
Жериволе, клич їх! Труби на весь голос!
Жеривіл
Аде, вставай на поміч!
Шикуй швидко твої полки!
Поруш сили, поруш власті!
Честь твоя має пропасти.
Вітре оперений, що несеш швидко
Корабель по морі, адській силі;
Нам помічній, допасуй швидкі крила!
Летіть, о духи, летіть, нам на поміч,
Не баріться!
Нагостріть жало гніву:
Жреці
Лютий час настав для нас!
Ява 4
Світ
Шо ж таке конечне і яка потреба
Такої наглої помочі, о Жериволе?
Жеривіл
Мої добродійки, боги з неба прислали вас!
Хіба ви не знаєте, що діється в Києві?
З'явились численні Фальшиві мудреці,
Лжепророки, брехуни: закон наш
Має упасти, наша віра має пропасти.
Світ
Хто винуватець цих злобних наклепів?
Жеривіл
Вельможний наш князь.
Світ
Не журіться, будьте бадьорі:
Невже він безбожник не прийме моїх порад?
Я відімщуся стократно!
Однак я не думаю, що воно так є:
Хіба ж то годиться князеві гнути свою шию
Перед пониженим і розп'ятим Христом?
О горе! Розумом я не в силі цього збагнути,
Ані глузд здоровий не може це казати.
І якщо він безумний зробить це,
Піддасться спокусами від греків, чи знаєте
Кому він в тім уподібниться?
Отому Константинові, що, підпитий,
Уві сні побачив рибалку Петра,
З усіх наймізернішого, а з ним
Того несамовитого будівника наметів, Павла,
І так сприйняв їх лукаві поради,
Немов би від бояр, і втрутив себе
В таку неславу, що не посоромився
Свою золотом увінчану голову схилити покірно
Перед отим бідним стариком Сильвестром.
Радів тоді увесь цісарський дім,
А ми дуже ридали насамоті, і плачемо посьогодні,
Згадуючи оту його загибіль.
О Христе! Якщо Ти і цього спокусиш,
Якщо спіймаєш і Володимира, будь —
(Як мислить про тебе облудний народ) —
Будь ти правдивий Бог! А я вже
Хай не буду царицею! Хай не буду шанованою,
Хай не буду всесильною! Зрадливий рід
Калугирів хай гострить язика, мій Жериволе,
І хай брешуть багато, мені не по гідности
Словом спокушати: ділом хочу показати,
Чого я годна.
Жеривіл
За мало нашої подяки для тебе, царицю!
Твоя буде слава, якщо твоя влада
Переможе оцих лестців!
Біс Брехні
Не менш і я клопочуся про це, мій золотий Світе!
Але ж приглянься, чи Розп'ятий любить правду.
Бувши і сам злодієм —
(Хіба не був розп'ятий між двома злодіями) —
То ж Він дуже любить вести з собою
Злодійські ватаги, кому це не відоме?
Сам Він трубить на весь голос у своїм Євангелії ;
"Я не прийшов шукати праведних — каже —
але грішників взискати."
Це Він доказує на ділі: дотепер
Могутній Володимир мав добре ім'я
І славився хоробрістю, для Христа
Не вважав себе потрібним; аж коли
Поважився пролити братню кров,
І навів огиду на княжу достойність.
Став угодним Христові, щоб відтак
Стати відважним розбійником; та ж бо
Влада богів ненавидить всебічно
Такого огидного вчинку.
Та недовго ходить гріх свобідно й безкарно:
За злодієм понесеться гнів мій ворожий;
На ум його наведу помисли ненависні
Проти Христа, на язик йому насуну
Брехні невідомі.
Здавалось Тобі, о сину землі, що Володимир
Дорівняє Константинові! Повстане проти Тебе
Другий Юліян!
Біс Тіла
Простіть, що я дещо забарилася; я все готова
На таку поміч, якої ти, Жериволе, шукаєш сьогодні!
Жеривіл
О ні, владицю любови, не на мене
Прямуй твої стріли; знаю, що
Язви твого лука — солодкі, та всі члени
Мого тіла, усе нутро моє, повні твоїх ран.
Язви нашого князя.
Біс Тіла
Та ж він увесь наболілий від моїх стріл:
Триста стріл, отрутою напоєних,
Я внурила йому у серце, триста неабияких жінок —
Дуріє від любови.
Жеривіл
Але ж він хоче вже всіх відігнати.
Біс Тіла
Хто ж такий жорстокий і лютий,
Шоб мою любов йому відняти?
Жеривіл
Один — ти ж бо знаєш —
Один Христос нелюдський
Бісів усіх насолод з душ виганяє
Всім їм противний Він є!
Біс Тіла
Не журись, покажу вам дуже дивний образ
Християнської чистоти.
Якщо покликана не прибула я до вас відразу,
Ви не знаєте, чим була я перешкоджена.
В далекій країні, що є під законом Христа,
Є дві держави, де рядить двох князів.
Я влила у серце двом князям любов до одної дівиці і
Недовго вони витримали в тайнім гніві один до одного,
Скоро, виявивши звіринну лють,
Почали жорстоку боротьбу і незлічимою
Силою військ вирушили один проти другого,
І задля одної жінки многих кров проливають,
Подібно як колись троянська війна
Довго кров проливала, коли у греків
Була викрадена Гелена.
Так я перемагаю християн!
Жеривіл
Отож змагатись тобі з Володимиром
Бій буде подвійно зручніший: бо —
Як розповідаєш — наскільки тіло одної жінки
Двох мужів перемагає, наскільки
Більше триста їх зможуть одним
Оволодіти і не дадуть йому з місця рушитись.
Якщо ти доложиш на це твоє старання.
Біс Тіла
Даремно журишся, Жериволе!
Разом
До цього наша турбота, наш труд.
Прошу тебе, відтепер не турбуйсь!
Жеривіл
Радіймо, браття! Бо Христос, мабуть.
Не зможе тріюмфувати,
Ба навіть многомовність його жреців
Не поможе йому.
Пияр
Нам личить ще перед побідою
Заспівати красномовно.
Куроїд
Справді випадає!
Жеривіл
Шикуйтесь швидко, з поспіхом до стрибання.
ДІЯ III
Ява 1
Володимир, Борис і Гліб
Володимир
Борисе, сину мій!
Борис
Що бажаєш, отче?
Володимир
Чи бачив ти післанця від греків?
Що ти думаєш про його звіщання?
Борис
Радить прийняти їх закон,
Але про це треба почути більше.
Щоб усе було відоме.
Гліб
Отче, якщо дозволиш,
Чи можу сказати свою думку?
Володимир
Говори свобідно, сину Глібе!
Гліб
Я аж ніяк не знаю,
В чому полягає закон Христа;
Однак не припускаю,
Щоб не з любови візантійський цар
Слав отакого післанця:
Якщо б він був лукавого хитрування
З лукавим наміром,
Своєю порадою не поручав би тобі те,
Що їм самим святе, велике й шановане.
Але коли сам щось любить і те дає,
Дарування це не виглядає на підступне;
А зрештою, яке тут може бути підозріння лукавства?
Якщо ти наміряєш споріднитися з ними, як припускаю,
То хай бачать ясно, що ти мир несеш їм,
І нехай не вижидають від нас
Щось жахливого або ворожого.
Вороги не в той спосіб кров свою змішують.
Отож я думаю, що ти не повинен з поспіхом
Відсилати філософа й без відповіді;
Але, не погордивши цією моєю порадою,
Повели йому, щоб детально виложив
Закон Христа і доказав свою віру віри-гідну.
Володимир
О Глібе, неначе б ми мали те саме серце:
Я ніщо іншого не думаю;
Зрештою вірте мені, сини:
Приходило багато царських посольств
З городу Візантії до нас,
Однак серце моє було однакове, а
В нутрі нічого не відчував.
З цим післанцем сталось інакше:
Як лише він сказав слово і помянув
Христа, щось нове — мені невідоме —
Сталося, дивну зміну відчув я у серці
І, щонайдивніше, немов би я слухав
Не одну мову, слово виходило з двох якихсь-то уст.
Філософ отже, стоячи, говорив своє,
А в мислі моїй хтось тайною мовою говорив.
Звідси думаю, що мова та не була чутна людям,
І вона утвержувала міцними раціями слово філософа.
Нутро моє здавалось розпалене і пройняв мене
Якийсь трепет; відтоді — не відаю як —
Прилипло до моєї волі ім'я християнства;
А наші боги здаються мені мертвими
Й огидними жертви їхні.
Ява 2
Вістун, Володимир, Жеривіл
Вістун
Князю, Жеривіл просить дозволу увійти!
Володимир
Не заборонено. Розповім йому про це слово несподіване.
Жеривіл
Від імени наших богів бажаю, князю,
Многих літ твоєму володінню.
Володимир
Що нового маю почути, Жериволе?
Жеривіл
Предостойний володарю!
Бажав би я нести кращу новину!
Боги нам об'явили велику і страшну ознаку:
Дуже занедужали!
Володимир
Ну, невже повмирали?
Жеривіл
Володарю мій, хай це не станеться!
Володимир
Це ж бо не так страшно, як ти сказав.
Жеривіл
У всякому разі, боги вмирати не можуть,
Ніщо бо не може пошкодити їм:
Ні огонь, ні меч, ні вола, ні земля.
Володимир
Цього не знаю.
Жеривіл
Одна шкідливість смертельна їм;
Часом умирають з голоду, тому-то
Почитателі богів звикли посилати їм
У жертву годовані стада.
Між ними повинні ми бачити
Першого тебе, о князю!
Володимир
Ану, скажи, на що хворіють твої боги?
Жеривіл
Поперше — вони твої .
Мають пошкоджені кожний якісь члени.
Будь милостивий для них,
Благаю тебе, будь милосердним.
Володимир
Що ж ми зробимо?
Жериволе, послухай моєї поради:
Знайдім якогось іншого бога, більшого.
Жеривіл
Князю, це не може бути!
Як один (бог) може помагати стільки народам?
Володимир
Хіба ж я не один правлю всім народом?
Що ж то є — важко мені зрозуміти.
Жеривіл
Це не так дивно і зовсім не чудно.
У тебе більше розуму, а їм важко так думати:
Коли ти покинеш цей світ —
(Говорю це не підлесливо) —
Так високо будеш піднесений понад усіх.
Чимало більший від самих богів:
Малим до тебе буде Подвизд, малим — Купало.
Малим — Мошко, малою — Коляда, малим і Велес;
В порівнянні до тебе навіть сам Перун буде умалений.
Володимир
Хоча я такий великий, боюсь однак смерти віл меча.
Але як богам — міркую, отже, —
Як богам те саме не мало б шкодити?
Жеривіл
Я сказав, що (вони) не вмирають, хіба від голоду!
Володимир
Знаю, отже, Жериволе, як відняти твою журбу,
Голодом повиморюймо богів цих недужих.
Жеривіл
Що чую? Я пропав! О князю, всезолотий.
Найдорожчий, найулюбленіший, наймогутніший,
Пребагатий! Покинь ці міркування!
Будь милосердний! Поглянь на мої сльози,
Глянь на мою тривогу,
Глянь на плач мій щиродушний!
О князю, о володарю, о пане!
Яку злобу бачиш ти у богів, що збудила у тебе
Таку ненависть до них?
Володимир
Чиню це з любови, не зі злоби, щоб добрі боги
Не мучилися в болях.
А зрештою, яка користь з хворих?
Нащо вони потрібні?
Жеривіл
Потребують їсти.
Володимир
Жериволе! Бачу, що ти великий боголюбець;
Але ие треба відкласти на інший час.
Нині послухай моїх вимог.
Чи до вашої достойности дійшла вістка про
Приїзд до нас царського посла?
Жеривіл
Чув я, князю!
Володимир
Отож думаю, що знаєш також
Причину цього приїзду?
Жеривіл
Не знаю, але лякає мене дуже приїзд його сюди:
Мабуть справа війни, не миру.
Володимир
Ні! Цей післанець хоче ще дужче утвердити
Мир з нами підписаний: дає пораду, щоб
Для утвердження і ми прийняли віру Христову.
Жеривіл
О Княже! Що я чую? Це страшний змаг, якого
Всепотужна Русь ще не мала від предавніх літ.
Володимир
Ні, цар війни не підійме, хоч ми і не приймемо
Їхню віру.