Мобі Дік - Герман Мелвілл

Попередниками англійців у китобійному промислі були голландці, зеландці й датчани; від них англійці запозичили багато термінів, і досі вживаних китобоями, і навіть більше: засвоїли давню щедру звичку багато їсти й пити. Загалом кажучи, на англійському торговельному судні команда живе надголодь; але на англійському китолові так не буває. А тому бадьорий настрій на всіх англійських китобійних суднах - це для Англії явище не нормальне й природне, а випадкове й незвичайне; отже, він мусить мати якісь особливі причини, і на них ми вже вказали, а докладніше з’ясуємо їх далі.

У своїх дослідженнях з левіафанської історії я наткнувся якось на одну старовинну голландську книжку, мускусний китовий запах якої свідчив, що вона побувала в руках китобоїв. Називалась вона «Купман»; це слово звучить подібно до нашого слова «купер», тобто «бондар»,- і я вирішив, що це неоціненні спогади якогось амстердамського бондаря з китобійного судна, бо на кожному такому судні мусить бути бондар. Цю мою думку підкріплювало й те, що її автором був якийсь Фіц Свакгаммер, а «гаммер» - це ж молоток чи бондарська довбешка. Але мій приятель доктор Прілізан, чоловік вельми вчений, професор нижньоголландської та верхньонімецької мов у коледжі Санта-Клаус-Сент-Потт, якому я доручив перекласти книжку, подарувавши йому за труди коробку спермацетових свічок,- цей доктор Прілізан запевнив мене, що «купман» означає не «бондар», а «купець». Одне слово, ця старовинна й мудра голландська книжка оповідала про торгівлю в Нідерландах і, поміж інших матеріалів, містила дуже цікаві відомості про їхній китобійний промисел. У відповідному розділі книжки, під заголовком «Смеер», тобто «Жир», я знайшов довгий докладний реєстр усіляких припасів для ста вісімдесяти голландських китобійних кораблів. Наводжу частину того реєстру в перекладі доктора Прілізана:

400 000 фунтів яловичини

60 000 фунтів фрісландської свинини

150 000 фунтів сушеної тріски

550 000 фунтів сухарів

72 000 фунтів свіжого хліба

2 800 п’ятдесятип’ятифунтових барилець масла

20 000 фунтів тексельського і лейденського сиру

144 000 фунтів сиру (мабуть, нижчої якості)

550 десятигалонних анкерків джину

10 800 десятивідерних бочок пива.

Здебільшого статистичні таблиці бувають страшенно сухі; одначе ця таблиця просто затоплює читача цілими бочками, барильцями, анкерками та квартами доброго джину й доброго настрою.

Тоді я витратив три дні, поки ретельно перетравив усе те пиво, м’ясо та хліб, і протягом тих днів у моїй голові зринуло багато глибоких думок у трансцендентальному й платонівському дусі; навіть більше: я склав власні додаткові таблиці, вирахувавши ймовірну кількість сушеної тріски тощо, спожиту кожним нідерландським гарпунником на тому давньому гренландському та шпіцбергенському промислі. Насамперед дивує кількість спожитого масла та тексельського і лейденського сиру. Але я приписую це їхній природженій любові до жирного, ще підсиленій тим, що їхня професія має справу з жиром, а особливо тому, що вони промишляли свою здобич у холодних Північних морях, біля берегів тієї ескімоської країни, де тубільці, бенкетуючи, цокаються келихами, по вінця повними чистого риб’ячого жиру.

Пива також дуже багато - цілих десять тисяч вісімсот бочок. А оскільки ці полярні промислові рейси можуть відбуватись тільки протягом недовгого в тому кліматі літа, все плавання будь-якого з тих голландських китоловів, разом з короткими переходами до шпіцбергенських вод і назад, тривало хіба трохи більше трьох місяців. Рахуючи по тридцять душ команди на кожному зі ста вісімдесяти суден їхнього китобійного флоту, матимемо п’ять тисяч чотириста нідерландських китобоїв загалом. Отже, виходить точно по дві бочки пива на кожного моряка, випитих за дванадцять тижнів, а до того ще відповідна пайка з отих п’ятисот п’ятдесяти анкерків джину. Неважко уявити собі, під якою мухою мусили бути весь час ті джиново-пивні гарпунники, але досить важко повірити, що людина в такому стані здатна встояти на носі вельбота, та ще націлитися гарпуном у прудкого кита. А проте націлялись, навіть влучали. Правда, це було далеко на Півночі, не забувайте, а там же пиво дуже корисне для людського організму; зате в нашому південному промислі, на екваторі, марсові засинали б від нього на щоглах, а в гарпунників голова йшла б обертом у вельботі, і з цього могли б вийти дуже прикрі втрати для Нентакіту і Нью-Бедфорда.

Та годі про це: ми вже досить переконливо показали, якими бонвіванами були давні голландські китобої два чи три сторіччя тому. І англійські китобої не знехтували такого чудового прикладу. Бо, кажуть вони, коли ви плаваєте на порожньому судні й не можете взяти від цього світу ніяких кращих утіх, візьміть від нього принаймні добрячий обід. Ну, ось наша карафка й порожня.

102
У ГАЮ НА АРСАКІДАХ

Досі, змальовуючи кашалота, я зупинявся головним чином на дивовижних особливостях його зовнішнього вигляду і тільки зрідка - на деяких менш істотних рисах його внутрішньої будови. А щоб дати вам справді широке і всеосяжне уявлення про нього, мені слід би оголити його ще й далі, розстебнути на ньому всі пряжки, підв’язки та гудзики, розчепити гаплики суглобів його найдалі захованих кісток, виставити його перед вами в його найостаточнішій подобі, тобто у вигляді чистого кістяка.

Та як же так, Ізмаїле? Невже ти, звичайний собі весляр із китобійного човна, претендуєш на якісь знання щодо найглибше затаєних частин китового тіла, його підземель? Може, ерудит Стаб, стоячи на кабестані, читав вам лекції з анатомії китоподібних і за допомогою талів піднімав зразок ребра як наочний посібник? Поясни, в чому річ, Ізмаїле. Хіба можеш ти розікласти дорослого кашалота на своїй палубі, щоб оглянути його, як кухар розкладає на тарелі печене порося? Певне, що не можеш. Досі ти був гідним віри свідком, Ізмаїле, але тепер стережися, бо ти привласнюєш привілей самого пророка Йони: привілей розповідати про балки та стовпи, про крокви, бантини й лати, з яких складається каркас левіафана; а може, й про кадоби з лоєм, молочарні, комори з маслом і сиром у його нутрі.

Визнаю, що від Йониних часів небагато китобоїв проникли дуже глибоко під шкіру дорослого кита; одначе мені трапилася щаслива нагода анатомувати його в мініатюрі. Якось на одному судні, до команди котрого я належав, підняли на палубу