Червоне і чорне - Стендаль

Шекспір. «Отелло»

157 Стерн, Лоуренс (1713 – 1768) - англійський письменник-просвітитель, автор романів «Сентиментальна подорож», «Трістрам Шенді» та ін.

158 Втеча де Лавалетта - граф Антуан-Марі де Лавалетт, наполеонівський генерал, що був присуджений до страти після «Ста днів», але втік з тюрми з допомогою своєї дружини.

159 Шеврез, Марі де Роган-Монбазон де (1600 – 1679) - герцогиня, відіграла велику роль у русі Фронди і в змові проти кардиналів Рішельє і Мазаріні.

160 Лонгевіль, Анна-Женевьєва де (1619 – 1679) - герцогиня, відіграла велику роль у русі Фронди.

161 Сент-Бев, Шарль-Огюстен (1804 – 1869) - видатний французький критик.

162 «Велике може бути» - Стендаль має на думці фразу, нібито вимовлену письменником Рабле перед смертю - «Я йду по велике може бути».

163 Ротру, Жан де (1606 – 1650) - французький поет і драматург. Стендаль часто згадує у своїх творах його трагедію «Вячеслав».

164 Манюель, Жак-Антуан (1775 – 1827) - політичний діяч, ліберал, учасник революції 1789 року. В 1793 р. пішов добровольцем в армію і брав участь в італійських походах Наполеона.

165 Бельфегор - міфологічний біблійний образ, використаний у новелах Лафонтена і Макіавеллі, спрямованих проти жінок і шлюбу.

166 Масільйон, Жан-Батіст (1663 – 1742) - проповідник і оратор, що засуджував надмірні розкоші двору й звертав увагу на тяжке становище народу.

167 Фенелон (Франсуа де Саліньяк де ла Мот) (1651 – 1715) - архієпископ, письменник, автор кількох політичних, богословських і педагогічних трактатів. Протиставляв деспотизмові королівської влади ідеал освіченого монарха.

168 Дюбуа, Гільйом (1656 – 1723) - кардинал, висвячений у сан єпископа Масільйоном.

169 Примітка автора.