Ясні зорі - Борис Грінченко

Дмитро

Готово все.

Олена

А де ж це товариство?

Дмитро

Всіх замкнено: звичайно ж на ніч так...

Але ключі від тих льохів у мене,-

Мерщій ходім, і я їх відімкну.

(Виходять.)

Аміна

(виступаючи з-за кущів)

Ідіть! ідіть!.. Там замкнено вже все,

І помства вже над вами почалася.

Не втечете ви з рук моїх тепер.

Дмитро та Олена вертаються і не помічають ще Аміни.

Дмитро

Хтось хвіртку тут замкнув... Не можна з саду...

Олена

Це зрадив хтось...

Дмитро

Ще хвіртка є одна...

Олена

Веди мерщій!

Дмитро

Ходім!.. Кущами пройдем...

Аміна

(виступає з-за кущів)

Стривайте-бо! Не поспішайтесь так!..

Ви думали втекти? Надію киньте!..

Все замкнено з усіх боків, і ви

Вже сидите у пастці, наче пара

Тих мишенят дурних. Чи добре ж те

Сальце, що вас привабило у пастку?

Олена

(тулиться до Дмитра)

Ой, хто ж оце? Вона?.. Вона?.. Скажи!

Дмитро

Еге, вона...

Олена

Пропали ж ми навіки!

Аміна

А правду ти сказала: ви пропали.

Куди беруть із пастки мишенят?

їх оддають котові, щоб поїв.

Є і на вас у мене кіт путящий,

Ось прибіжить,- я вас йому віддам...

Побачимо, що будете робити!..

А, зраднику! Ти думав утекти

І сподівавсь, що це тобі минеться?

Забув про те, як присягавсь мені!

Дак я усе те добре пам'ятаю

І муками згадаю так тобі,

Що будеш сам благати в мене смерті.

Дмитро

Віддай ключі!.. віддай!.. пусти мене!

Давай сюди, бо задавлю без жалю!

Аміна

То й задави!.. А лиха не минеш,

Вже он біжать, в саду вже гомін чути:

То з слугами баша -.узяти вас.

Чути гомін і як люди біжать.

Дмитро

(До Олени.)

І справді йдуть. Тепер нам край приходе.

Не минемо, Олесю, ми біди!

Олена

І вмерти я з тобою вкупі рада.

(Дужче тулиться до нього.)

Баша вбігає з слугами.

Баша

Що сталося?.. Аміно, що тобі?

Чого мене?... А це тут хто з тобою?..

Аміна

Це зрада тут!.. Казав, що бережеш

Мене, як світ своїм очам, а ось

Улізла вже сюди і чорна зрада,

Баша

Та зрадник хто ж? Де він?.. Не розумію

Аміна

Тебе й мене хотів невільник цей

Ізрадити: з чужинкою цією

Ізмовившись, він утекти хотів,

А може, ще й страшнішії заміри

Ховалися у зрадницьких серцях.

Баша

А хто ж вона? Неначе правовірна...

Аміна

Одежею така, а справді - ні,

І через те я так її боюся.

Баша

(До Олени.)

Хто ти? Скажи мені!.. Чого прийшла

До нас сюди? Які були заміри?

Дмитро

Ти не питай її, я сам скажу

По правді все, що думали зробити:

Хотіли ми втекти у рідний край.

Баша

А, клятії невірнії джавури!

Так зрадити хотіли ви? Гаразд!

Не будете ви зраджувати більше:

Я очі вам невірні повиймаю,

Щоб ви шляхів шукати не могли.

(До слуг.)

Візьміть обох, закиньте у тюрму.

Я їхати повинен вранці з дому,

Та скоро я вернусь кара вам!

Слуги

Бери!.. бери обох!.. А ну, ходім!..

(Хапають Дмитра й Олену.)

Дмитро

(пручаючись)

Ех, от якби та шабля у руках!..

Я б показав тобі, башо-катюго,

І панським псам твоїм, як козаки

Турецькії довбешки вміють сікти!..

Слуги виводять Дмитра й Олену.

Баша

Що сталося - ніяк не розумію...

І звідки тут ця жінка узялась?..

А я таки перелякавсь: убігла

Оця дурна, зчинила галас, крик,

Що сталося тобі якесь нещастя,

Що хтось напав па тебе... я й побіг..

Ти заспокойсь, душі моєї квітко,

Невільників нікчемних ти забудь:

Ті пси уже в тюрмі тепер сидять...

Хотілося б мені, щоб од'їздивши,

Мою зорю спокійную лишити.

Аміна

Спокійною не можу бути я,

Коли навкруг усюди зрада тут.

Баша

Та де ж вона, та зрада, тут усюди?

Аміна

Чогось мені й невільника цього,

І отії чужинки дуже страшно.

Баша

Боїшся ти?.. чого ж?.. не розберу...

Адже вони в тюрмі, а як вернуся,-

Я голови звелю їм повтинати,

Коли вже так боїшся дуже їх.

Аміна

Щоб не втекли вони вночі боюсь

Та щоб чого лихого не зробили.

Поїдеш ти, зостанусь я сама

І мучитись сими думками буду.

Баша

Не можуть же вони втекти ніяк,

Бо мури тут такі, що їх пробити

Не здужає ніяка людська сила.

Аміна

То двері є - ті не такі міцні.

Баша

На дверях же замки міцні зате,

Та й варта ще їх добре берегтиме.

Аміна

Ох, я боюсь, боюся я чогось!..