Пригоди бравого вояка Швейка - Ярослав Гашек
Але Швейк уже був за дверима і поспішав до канцелярії своєї маршової роти.
Ванек залишився на самоті, бо аж ніяк не можна було сказати, що штабний фельдфебель міг підтримати йому компанію.
Той зовсім замкнувся в собі і, гладячи чвертку вина, плів без жодного зв’язку по-чеському й по-німецькому:
- Багато разів я проходив тим селом, а мені й не снилося, що вона є на світі. In einem halben Jahre habe ich meine Staatsprüfung hinter mir und meinen Doktor gemacht. 318 Зробився з мене старий каліка, дякую вам, Люсі. Erscheinen sie in schön ausgestatteten Bänden, 319 - може, є ще хтось поміж вами, хто це все пам’ятає...
Фельдфебель-рахівник з нудьги барабанив якийсь марш, але нудився недовго, бо відчинилися двері, ввійшов кухар Юрайда з офіцерської кухні й гепнувся в крісло.
- Ми сьогодні,- пробурмотів він,- дістали наказ іти по коньяк на дорогу. А тому, що наш плетений бутель був ще з ромом, то довелось його випорожняти. Ну й накоїли ж ми собі. Всі, хто працює на кухні, на ногах не тримаються. Я, готуючи обід, помилився на кілька порцій, пан полковник прийшов пізно, і для нього не вистачило. Тепер для нього там готують омлет. Луснути можна зо сміху!
- Оце так авантюра,- додав Ванек, якому сп’яну завжди дуже подобалися пишномовні слова.
Кухар Юрайда пустився в філософські міркування, це відповідало його колишній професії, бо він видавав перед війною окультний журнал і бібліотеку «Загадки життя і смерті». В армії він сховався до офіцерської полкової кухні, й не раз у нього підгоряла печеня, коли він заглиблювався в читання перекладу староіндійських сутр «Прагна параміте» («Одкровення мудрості»).
Полковник Шредер любив його, як своєрідну полкову рідкість, бо яка ж офіцерська кухня могла ще почванитися кухарем-окультистом, що, зазираючи в загадки життя і смерті, вмів би приємно здивувати всіх такою доброю печенею на сметані або ж таким рагу, що під Комаровом смертельно поранений поручник Дуфек без перерви кликав Юрайду.
Юрайда, який ледь-ледь тримався в кріслі й від якого відгонило на цілу милю ромом, несподівано сказав:
- Коли для пана полковника сьогодні не вистачило порції й він побачив тільки тушену картоплю, він запав у стан гакі. Ви знаєте, що це таке гакі? Це стан голодних духів. І тоді я сказав йому: «Чи ви маєте, пане полковнику, досить сили, щоб знести той фатальний факт, що для вас не вистачило телячих нирок? У кармі 320 вирішено, щоб ви, пане полковнику, дістали сьогодні на вечерю казковий омлет з посіченою тушеною телячою печінкою».
- Милий друже,- за хвилину тихо звернувся Юрайда до фельдфебеля-рахівника й при цьому мимовільним рухом перевернув усі склянки, що стояли перед ним на столі. Після цього подвигу кухар-окультист засмучено вів далі: - Існує небуття всіх явищ, форм і речей. Існуюча форма - це небуття, а небуття - це існуюча форма. Небуття не відрізняється від існуючої форми, а існуюча форма від небуття. Небуття - це і є існуюча форма, а існуюча форма - це і є небуття.
Кухар-окультист поринув у мовчання, підпер голову руками й дивився на мокрий, залитий стіл.
Штабс-фельдфебель молов далі язиком щось таке, в чому не було ні голови, ні хвоста.
- Збіжжя зникло з полів, пропало,- in dieser Stimmung erhielt er Einladung und ging zu ihr, 321 - зелені свята бувають навесні.
Фельдфебель Ванек барабанив по столу, пив і інколи згадував, що на нього біля складу чекають десять солдатів і взводний.
На цю згадку він щоразу всміхався сам до себе і махав рукою.
Коли він пізно вночі повернувся до канцелярії одинадцятої маршової роти, то застав Швейка біля телефону.
- Існуюча форма - це небуття, а небуття - це існуюча форма,- вирік Ванек, не роздягаючись ліг на койку і вмить заснув.
Швейк, не відходячи, сидів біля телефону, бо надпоручник Лукаш, який години дві тому дзвонив йому з наради у полковника, забув сказати, що він може відійти від телефону.
Потім з ним по телефону говорив взводний Фукс. Він весь той час не лише марно чекав з десятьма солдатами на фельдфебеля-рахівника, але навіть установив, що й склад замкнений.
Нарешті Фукс кудись пішов, а десять рядових один по одному повернулися до свого барака.
Часом Швейк розважався тим, що брав трубку і слухав. Це був телефон якоїсь нової системи, його саме запроваджували в армії, і він мав ту перевагу, що дозволяв досить ясно і виразно чути чужі телефонні розмови по цілій лінії.
Обоз лаявся з артилерійськими казармами, сапери погрожували військовій пошті, полігон гаркав на підрозділ кулеметників.
А Щвейк сидів і сидів біля телефону...
Нарада у полковника тривала.
Полковник Шредер розвивав найновіші теорії польової служби і, головне, підкреслював важливість мінометів.
Перескакуючи з теми на тему, він говорив про те, який вигляд мав два місяці тому на півдні й на сході фронт, плів про важливість точної координації дій окремих частин, про отруйні гази, про обстріл ворожих літаків, про постачання фронтових команд, а далі перейшов до внутрішніх стосунків у війську.
Розговорився про ставлення офіцерів до рядових, до старшин, про перебігання солдатів на той бік до ворога, про політичні події, а також про те, що п’ятдесят відсотків чеських солдатів є politisch verdächting. 322
- Jawohl, meine Herren, der Kramarsch, Scheiner und Klófatsch... 323
Більшість офіцерів тим часом мріяла, щоб дідок перестав нарешті розводити теревені, але полковник Шредер базікав без упину про завдання нових маршбатальйонів, про загиблих офіцерів полку, про цепеліни, «іспанських вершників», 324 про присягу.
Це останнє нагадало надпоручникові Лукашу, що тоді, коли весь маршбатальйон складав присягу, в ній не брав участі бравий вояк Швейк, бо в ту пору сидів у дивізійному
