Античні літератури - Білецький Олександр

Але ми маємо право віднести до галузі любовного роману оповідання, що написані риторичною прозою й зображують звичайно історію двох закоханих, які через ряд нещасливих обставин — напад розбійників, корабельну аварію, війну тощо — розлучаються, нудьгують і страждають у розлуці, незважаючи на всі злигодні, непохитно зберігають обопільну вірність і після багатьох пригод з'єднуються. Схема нагадує почасти схему новоаттіцької комедії IV віку до н. е.: як там, так і тут дія проходить під знаком Долі-Випадковості ("тюхе" по-грецькому), але мистецтво характеристики явно пішло на спад, увага зосереджена тільки на зображенні любовного почуття, вкладеного в повторювані шаблони. Пам'ятки грецького роману, що дійшли до нас, ідуть з кінця І віку; до II-III віків належать такі типові зразки жанру, як "Ефіопіка" Геліодора й "Дафніс і Хлоя" Лонга, що зробили немалий вплив на романи й пасторалі[29] нової Європи. Порохнявіючи, античний світ дитинів і починав тішитись чутливими історіями, в яких нема вже нічого від минулого героїзму і нема ніякої претензії на правдоподібність.

Революція рабів поклала край рабовласницькій формації. Античний світ закінчився; античне суспільство в усій своїй історичній своєрідності зосталось неповторним. Неповторними зостаються й античні літератури; та живущі сили, що таяться в них, не вмерли; вони допомагають нам і тепер у великій справі побудови соціалістичної культури.

[1934]

--------------

Примітки:

[1] Папірус виготовлявся із стеблин рослини з родини осокових, схожої на очерет і поширеної в давньому Єгипті.

[2] Ф. Енгельс, Діалектика природи, Держполітвидав УРСР, К., 1953, стор. 5.

[3] К. Маркс і Ф. Енгельс, Твори т. 12, Держполітвидав УРСР, К., 1963, стор. 693.

[4] К. Маркс і Ф. Енгельс, Твори, т. 12, Держполітвидав УРСР, К., 1963, стор. 693.

[5] Фрідріх Енгельс, Анти-Дюрінг, Держполітвидав УРСР, К., 1953, стор. 269-270.

[6] Див. Ф. Енгельс, Походження сім'ї, приватно! власності і держави, Держполітвидав УРСР, К., 1951, стор. 41-42.

[7] Там же, стор. 8-9.

[8] Цю теорію виникнення гомерівської поеми з основного ядра і складових частин заперечують так звані "унітарії", що уявляють собі створення її за єдиним поетичним задумом на грунті народних героїчних пісень, міфів і казань.

[9] По-грецькому частіше меліка.

[10] Є, проте, окремі спроби стилізації під старогрецьку сатирську драму: така, приміром, п'єса бельгійського символіста Шар ля Ван-Лерберга "Пан" (1906) або французького поета П. Клоделя "Протей".

[11] Іонійські колонії були розташовані на західному березі Малої Азії й сусідніх островах.

[12] Кантата — музичний твір для співу урочисто-ліричного характеру, що складається з партій соліста — одного або кількох — і хорових частин.

[13] Музей, по-грецькому мусейон, — заклад, присвячений музам, а не "музей" у пізнішому розумінні слова.

[14] "Таблиці" — величезний твір Каллімаха на 120 книг ("Таблиці славетних письменників і їх творів") — біобібліографічний покажчик творів, зібраних в Александрійській бібліотеці, розподілених за авторами й жанрами в хронологічному порядку з історико-критичними анотаціями. З цього твору дійшли до нас тільки уривки; про зміст цілого судимо із згадок у інших старогрецьких письменників.

[15] Еолійський — назва однієї з племінних груп, на які ділились давні греки: еоляни, що проживали в Фессалії, згодом розселились в Малій Азії і по прилеглих до неї островах.

[16] "Серйозний жанр" — буржуазна драма ("слізна комедія", "міщанська трагедія"), представлена у французькій літературі XVIII в. п'єсами Дідро, Бомарше, Мерсье та ін.

[17] "Аннали" — літопис.

[18] Деякі уривки з сатир Луцілія в українському віршованому перекладі подав Т. Франко в своєму "Нарисі історії римської літератури" (Львів, 1921, стор. 45-46).

[19] Звання римського громадянина, зв'язане з правами голосування, правами громадської служби тощо, до початку III віку н. е. мали не всі піддані Римської Держави.

[20] Евфоріон (кінець III в.) — грецький учений, поет і письменник, що напрямом своїм приєднувався до александрійців, помер бібліотекарем сірійського царя Антіоха Великого.

[21] Принцепс — перший, старший (у сенаті).

[22] Август — буквально великий, високий, священний.

[23] Див. перше послання другої книги "Послань" Горація (в. 109-110).

[24] пенати — домашні боги в давніх римлян.

[25] Сказане не стосується таких творів, як "Георгіки" Вергілія (див. вступну замітку до цього автора).

[26] Римський "пролетаріат" складався з безземельного селянства, вибитого з трудової колії, і з міської бідноти, що не мала власності на засоби і знаряддя виробництва і не виконувала ніякої громадської роботи; з нашого погляду — це "люмпен-пролетаріат".

[27] К. Маркс і Ф. Енгельс, Твори, т. 19, Держполітвидав УРСР, К., 1964, стор. 299.

[28] Про цю епоху читаємо у Ф. Енгельса: "Загальне зубожіння, скорочення торговельних зносин, занепад ремесла, мистецтва, зменшення населення, занепад міст, повернення землеробства до нижчого рівня — такий був кінцевий результат римського світового панування... То був безвихідний тупик, в якому опинився римський світ: рабство стало економічно неможливим, праця вільних морально зневажалася. Перше вже не могло, друга ще не могла зробитися основною формою суспільного виробництва. Вивести з цього становища могла тільки докорінна революція" ("Походження сім'ї, приватної власності і держави", Держполітвидав УРСР, 1961, стор. 138-139).

[29] "Пастораль" — загальна назва для творів епічної, драматичної й ліричної поезії XVI-XVIII віків, що зображує умовне життя закоханих пастухів і пастушок. Тут маємо на увазі насамперед пасторальний роман і таку ж поему.