Пригоди Гекльберрі Фінна - Марк Твен

щонайліпшу пригодницьку мандрівку,- він із самого початку так задумав; а потім він сказав би Джімові, що той вільний, і ми урочисто повернулися б разом із ним додому, та вже пароплавом, сплативши Джімові за прогаяний час; ми послали б наперед листа, щоб усі негри з навколишніх селищ зібралися його зустріти, щоб провели його до міста з музикою та смолоскипами, і після того став би він героєм, а разом з ним і ми. Як на мене, то й так уся ця метушня скінчилася непогано.

Ми в одну мить розкували Джіма й звільнили його від пут, а коли тітка Поллі, дядько Сайлас та тітка Селлі довідалися, як добре він допомагав лікареві коло Тома ходити, вони почали дуже з ним панькатися: і влаштували його якнайкраще, і їсти давали йому все, чого душа забажає, та ще й дбали про те, щоб він не нудився та нічого не робив. Ми забрали Джіма до кімнати, де лежав хворий Том, і в нас відбулася серйозна розмова; Том подарував йому сорок доларів за те, що він так терпляче удавав для нас в՚язня та ще й сумлінно виконував усі Томові приписи; а Джім так зрадів, що не міг стриматися й скрикнув, звертаючись до мене:

- Ну, Геку, а що я тобі казав, га? Що я тобі казав на Джексоновім острові? Казав же тобі, що в мене волосаті груди, і пояснював, що то за знак; казав же я тобі, що був уже раз багатий і думаю забагатіти знову. Аж он коли воно справдилося! Еге ж! Хай люди патякають що завгодно, а прикмети ніколи не брешуть. Прикмети є прикмети, згадаєш моє слово, Геку! Еге ж! Та я ще тоді знав, що знову забагатію, їй-богу, знав, от щоб я з цього місця не зійшов! А потім Том знову завів своєї, давайте, мовляв, якоїсь ночі дамо звідси драла та всі разом, утрьох, переодягнемося й подамося у мандри до індіанської території шукати пригод серед індіанців, так ото тижнів на два або й на місяць. Ну, звісно, я погодився, але сказав, що в мене грошей немає на індіанський одяг, а з дому я навряд чи одержу, бо татусь, певно, вже вернувся, забрав усі мої гроші в судді Тетчера та й пропив їх.

- Ні, не пропив,- відповів Том,- гроші всі цілі, шість тисяч доларів, і навіть більше; а твого батька так і не бачили відтоді в наших краях. В кожному разі, до мого від՚їзду він не з՚являвся.

Тоді Джім і каже, та так урочисто:

- Він більш ніколи не вернеться, Геку!

Я спитав:

- Чому, Джіме?

- Та хіба ж тобі не однаково, Геку, чому? Знай тільки, що не вернеться він більше ніколи.

Але я так до нього причепився, що він нарешті сказав:

- Ти пригадуєш той будиночок, що плив за водою? У ньому лежав чоловік, укутаний у ковдру, а я увійшов, підняв її трохи та й подивився, а тобі не дозволив? Ну, то гроші свої ти можеш одержати, коли тобі заманеться, бо той убитий був він.

Том уже цілком одужав і носить свою кулю на ланцюжку замість брелока та раз у раз витягає її з кишені, ніби для того, щоб подивитися, котра година; ну, то вже більше немає про що й писати, і з того я страх як радію, бо коли б я раніше знав, яка це марудна справа - писати книжку, зроду до того не брався б і ніколи вже більше не візьмуся до такої нудної роботи. Мабуть, доведеться мені махнути на індіанську територію раніше за Тома й Джіма, бо тітка Селлі наміряється мене всиновити й виховувати. Нема дурних - я вже скуштував того меду. Тепер мене й калачем не принадиш!

 

 

_______________

Марк Твен

 

ПРИГОДИ ГЕКЛЬБЕРРІ ФІННА

 

MARK TWAIN, «The Adventures of Huckleberry Finn», 1884

 

0051

 

 

Друкований текст для вичитування взято з:

Марк Твен «Пригоди Гекльберрі Фінна»

Серія «Дитячий світовий бестселер»

Видавництво «Школа», Київ 2008.

 

ISBN 978-966-661-870-5

 

 

 

 

Відмінна якість:

електронний текст книги повністю відповідає друкованому оригіналу!

 

Оцифрований текст взято з інтернету.

 

© Переклад з англійської І. Стешенко

 

© Вичитування, правка, форматування і оформлення:

OpenBook, 2018

 

© Електронна бібліотека класики української та світової літератури «Відкрита книга»

 

2018

1 - Піччола - стебельце, квіточка (іт.).