Сатира - Олександр Олесь
«В СВОЇЙ ХАТІ СВОЯ ПРАВДА, І СИЛА, І ВОЛЯ»
I
В своїй хаті непотрібно і матури мати,
І робити в своїй хаті легко докторати.
Батько скаже: «Ану, діти, батька звеселіте:
Не самим святим судилось горщики ліпити.
Не самі, що вчились в школах,- вчені є і з дому,
Так чому б мені не мати клятого диплому?!
Зватись доктором я хочу! Так вже заманулось,
Заманулось, щоб на старість серце усміхнулось».
Дітям - що? аби не сльози, а якась забава,
І гукнули: «Пане доктор! Слава, батьку, слава!»
II
Лежить мій пес, мовчить, як пень.
За вухом зрідка лиш почеше,
Зате мій приятель весь день
Мені все бреше, бреше, бреше.
Я їх ненавиджу обох
За неприродну дику вдачу:
Один мовчить, неначе здох,
А другий грає роль собачу.
«Англійська делегація!..»
Англійська делегація!
Фунти, фунти, фунти…
Паради, декорації,-
Два кроки до мети.
Англійці роздивилися:
Ну, бізнес - чорта з два.
Почухались, скривилися…
Скривилась і Москва.
Англійська делегація
Купила самовар.
Одна орієнтація:
На світовий пожар!
«Русская школа» у Львові…»
I. В ХВИЛИНУ РОЗПУКИ
«Русская школа» у Львові,
Наче на спині - чиряк.
Наче - сідло на корові,
Наче в «Тризубі» - Коряк.
«Русская школа» у Львові,-
Наче Пилип з конопель.
Наче і буде, панове,
В «русскіх руках» - журавель.
II. ГРУШІ НА ВЕРБІ
Ах, як вставати неприємно,
Коли дзвенить-тріщить дзвінок,
Коли за вікнами ще темно,
Коли у вихорі лайок
Хапаєш перший черевик,
Щоб той, хто будить, в дверях зник.
Чи й нам, «будителям», не краще,
Коли ще поночі, лягти,
Коли ще спить народ ледащий
Без мрій, без прагнень, без мети…
Нехай уже скінчить свій сон,
Щоб знов не бігти за кордон.
«Оглянувшись як слід навколо…»
I. Ad astra 9
Оглянувшись як слід навколо,
Збагнувши помилки й гріхи,
Потерли ми з хвилину чоло
І стали на Нові Шляхи.
Тепер усе нам ясно й видко…
Як просто ці шляхи ідуть!
Вони нас, певно, дуже швидко
У самий Харків приведуть.
II. ГРА ПРИРОДИ
Правди і Волі шукав я весь вік,
В замки, в халупи заходив.
Правди, здавалось, і слід уже зник,
Волі також не знаходив.
Так всю Європу дарма я сходив,
Бачив лиш кривду й неволю...
Бачив народи - панів і рабів,
В’язнів, що корчились з болю.
Правдо і Воле! О, де ж вас шукать?
Хоч озовіться на крики!
Дзирк! Аж вони в Вінніпезі сидять
Вдвох на колінах - Мандрики.
«Коли з Америки приїде…»
I
Коли з Америки приїде
Найневідоміший земляк,
Чому в нас дзвонять в усі дзвони.
Чому це так?
Газети повні біографій
І панегіриків йому...
Портрети, раути, концерти...
Але чому?
Поети, критики, учені
З пером в руках не сплять ночей
І тільки пишуть, пишуть, пишуть…
Із-за очей?
Не треба надто дивуватись:
Це світовий уже трагізм.
У всьому винен той проклятий
Капіталізм.
II
Хай згинуть нерви і нирки,
Хай згинуть легені й печінка.
Погасне сонце і зірки,
І хай живе одна ковінька.
«Вітано мене…»
I. ЗВІТ
Вітано мене
І оплескувано мене
Сердечно.
Везено мене
І доставлено мене
Безпечно.
Стрінено мене
І посаджено мене
Прихильно.
Поєно мене
І нагодовано мене
Обильно.
Кладено мене
І закутано мене
Препишно
Спалося мені
І переспалося мені
Розкішно
Снідалось мені
І обідалось мені
Прегарно
Їхалось мені
І минулося мені
Безкарно.
II
Коли б був Нансен полетів
На північ Нобіля шукати.
Вся Ліга визнала б наш.., спів,
За нас стояли б делегати…
Лети, голубчику, лети,
Прийми належні побажання
За все, що виборов нам ти
В часи проклятого вигнання.
«Українці - анархісти»
«В Празі з печаткою «Директорії УНР» розіслана анкета військовим».
З газет
I
«Українці - анархісти».
Це ж є вигадка, брехня,
Таж ми маємо щодня
Стільки влад, що ніде сісти!
І уряди, й парламенти,-
Не страшний для нас фашизм,
І немає жодних криз,
Хоч кричать про них студенти…
Директорія - в Варшаві.
Директорія - in Prag 10
Буде ще колись в Лубнах,
В Кобиляках і Полтаві.
В Мотовиловці, в Петрівці,
Від Кавказу ген, аж ген,
В кожній хаті суверен,
А парламент - в дітях, в жінці
II
Живе маленька в мене мишка.
Сьогодні вилізла вона
Така знесилена, сумна:
І нежить лютий, і задишка…
Невже це їй надходить кришка?
О мій читальнику єдиний,
На кого ж ти мене лишиш?
Сама ти плачеш
