Відлуння - Сингаївський Микола

Показала синиця
багатство своє,
поманившії у стишений гай.
І з гущавини голос мені подає:
– Відгадай… Відгадай… Відгадай.

Я твій голос почув,
мов синицю в гаях,
де, мов хлопчик, дзвенить водограй.
Наче спомином кликала юність моя:
– Доганяй… Доганяй… Доганяй.