Дзвенить і дзвонить... - Ярошенко Володимир

Дзвенить і дзвонить,
Пала і палить —
В гучні долоні
Ловить опали.

У моє серце вливає силу,
В усю істоту влива буяння
І крик бажання – якби-то крила —
За обрій щастя – до мук згорання!

Вечором травам – забавка —
Вітер жене в далину…
Чи потерчата чи мавки
Степову вкрали луну?

Крикнуть і зойкнуть – даремно
Відгук тане – мов тінь…
Ліс кривулькою темною
Повирізав далечінь.

Над лопухом пелехатим
Бражник уперто гуде,
Ніч павуком волохатим
Дня висисає мед.

Гримнуть би раптом з гармати,
Чи одшукався б тоді,
Тиші з луною розп'ятих,
Єдності згублений слід?