Справедлива Надія - Хорошко Григорій

Метою книги не є провести якісь історичні паралелі, розповісти про ті чи інші існуючі персоналії. Події та сама історія книги відбуваються у світі аналогічному нашому, у повністю вигаданій автором країні, на території східної Європи, у світі, якому притаманні додавання вигадки та відповідного авторського бачення.

Бажаним завданням є проведення аналізу і розуміння унікального факту того, як влада впливає, нехай і не на звичайнісіньку, але все ж таки вільну людину. Усвідомити те, як влада може її змінити і чи вдасться їй протистояти всім її резонам, від корупції та ницості, до бажання самоствердження та владолюбства.

Автор висловлює щиру подяку всім, хто вплинув на створення даної роботи! Заздалегідь Вам дякую, доброго дня, миру та приємного читання!

Діючі особи роману

Сімейство Лінда:

Вергілій Лінда — Бізнесмен, голова холдингу " Lynda ". Одружений. Являється батьком Максиму та Димитрію Лінду. Вольова і навчена життям людина, здатна на ходу складати виграшну стратегію на благо свого сімейства, яким дорожить найбільше на світі. Уникає участі в політичному житті країни, проте не рідко виявляється одним із посередників у закулісних ігрищах. Веде повністю відкритий і чесний бізнес, намагаючись бути гідним членом суспільства, в якому живе, водночас намагаючись його змінити на краще.

Марія Лінда (у дівоцтві Боровська) — Підприємець, є одним із співзасновників холдингу " Lynda ". Дружина Вергілія Лінди, а також мати Максима та Димитрія Лінда. Має у розпорядженні одне з найкращих модельних агенцій у східній Європі. Сильна жінка, що є справжньою опорою для свого чоловіка та головною жінкою сімейства.

Максим Лінда – Старший син Вергілія та Марії. Неодружений. На момент початку роману обіймає посаду заступника генерального прокурора. Уникає сімейного бізнесу, нехай і часом замислюється над тим, щоб стати його частиною. Усіми силами намагається принести благо своїй країні та її суспільство, борючись із корупцією та несправедливістю у системі своєї держави.

Димитрій Лінда – Молодший син Вергілія та Марії. Одружений, має двох старших дочок та маленького сина. У свій час займав важливу посаду в сімейному бізнесі, згодом, на вимогу батька, заснував власну корпорацію, тісно пов'язану з холдингом " Lynda ". Має зв'язок із главою держави, оскільки доводиться чоловіком його дочки Анастасії.

Олег та Агнесса Лінда – Батьки Вергілія.

Георг та Лючія Боровські – Батьки Марії.

Анастасія Лінда (у дівоцтві Мірошенко) – Дружина Димитрія Лінди, мати його дітей.

Меланія – Наречена Максима Лінди.

Птолемей Лінда — Молодший брат Вергілія. На момент початку роману є дуже успішним біржовим брокером. Людина добрих і вільних поглядів, не бажає ставити собі будь-яких життєвих кордонів.

Представники влади:

Президент Мірошенко – Чинний глава держави. Батько Анастасії. Слабкий, ведений і владолюбний правитель, який має виключно цілі користі.

Суддя Ватчинський – один із найвпливовіших суддів у країні. Займає свою посаду вже двадцять два роки. Корупціонер і цинік, для якого слова справедливість та мораль вимірюються лише сумою, що за них готові заплатити.

Безіменний суддя – Суддя, який веде одну із справ, звинувачувальною стороною в якій виступає Максим Лінда.

Парламентарій Лук'янов – Кишеньковий парламентарій, який слугує одному з членів олігархії.

Кандидати на пост глави держави – політики, які фінансуються олігархами, кожен із яких представляє інтереси свого "мецената".

Олігархи:

Едуард Гандзевіч – один із найбагатших людей у країні. Основною сферою його діяльності є будівельний бізнес. З того часу, як йому вдалося почати заробляти великі гроші, всіма силами намагається отримати якомога більшу владу в країні, скуповуючи суддів, членів парламенту, а також виставляючи свого кандидата щоразу, коли відбуваються вибори на пост глави держави. Має величезний вплив на кожну сферу підприємницької діяльності.

Марк Зибка — Спадкоємець величезного статку. Кістяк його компанії становить сталеливарна промисловість. Цікавиться владою, проте не горить нею настільки, щоб наражати на небезпеку, через особистісне владолюбство, свій бізнес і становище.

Остап Михайленко – найкрупніший бізнесмен у сфері сільськогосподарської промисловості. За словами Вергілія Лінди: "Остап Михайленко – найжадібніша, марнославна і владолюбна людина на всьому білому світі ". У той же час він є дуже вразливою і добродушною людиною стосовно тих, кого поважає або не бачить загрози для своїх грошей. Є найстарішим великим бізнесменом країни.

Інші дійові особи:

Рімас Дурманен – молодий та талановитий художник, який має зв'язок із Марком Зибкою.

Давид Шенгелія — Герой війни. Займає один із керівних постів у таємній, частково приступній, організації, що називається "Благодійники".

Микола Ландау – молодий, успішний бізнесмен. Належить до одного з найвпливовіших сімейств Ландау, члени якого займають дуже високий стан у суспільстві.

Клара Розенбаум та Олександр Босх – Головні редактори двох найбільших новинних каналів країни.

Маріо Драгович – колега Максима Лінди.

Адвокат Новіков – один із адвокатів, які брали участь у захисті звинувачених у корупції чиновників, позов до яких пред'явив Максим Лінда.

Яків Норштейн — Один із самих здібних економістів країни.

Рудольф Пауль – Глава Служби Національної Безпеки.

Головна дійова особа та єдине джерело влади:

Народ — нехай і наївний, довірливий, вічно на щось сподівається, але все ж таки він, як ніхто інший гідний того, щоб жити в добробуті, справедливості, мирі і свободі!

Глава 1

Для того, щоб щось змінити, необхідно, для початку, зміниться самому або стати з наявною дилемою єдиним цілим. Кожен з нас постає перед подібним вибором, принаймні один раз за своє життя, не важливо довге або коротке. Ми всі намагаємося щось змінити, ніби заради особистісного блага, заради тих, кого ми любимо чи ні, але все сходиться до одного — ми хочемо досягти бажаного результату, домогшись його в будь-що, особливо якщо подібні цілі є, мало не двигуном нашого життя. Однак, що щодо єднання з самою дилемою, тут вже не все виглядає настільки однозначним, бо не так вже й приємно визнавати факт того, що ми, часто добровільно, приміряємося з тим, що спіткали невдачі. Але так чи інакше, людина є настільки унікальною істотою, що вона, одночасно готова змірятися з усім, що тільки можна і одночасно продовжувати боротьбу за власні прагнення і заздалегідь встановлені перед собою життєві цілі!

Суддя Ватчинський , який прямував у зовсім незнайомому йому напрямку за місто, був людиною, доля якої склалася одночасно неймовірно успішно, у плані кар'єри та її добробуту, але, з іншого боку, навіть не дивлячись на всю ту розкіш, яку він мав, цьому семи десятирічному чоловікові, досить шановному у суспільстві, так і не вдалося досягти щастя.

Цей, уже зовсім не молодий чоловік, насолоджувався красою своєї країни з вікна автомобіля люкс-класу, дивлячись на прекрасні ліси, багаті на чорнозем і корисні копалини землі, але все одно, у нього була деяка неприязнь до неї. Він відчував і не просто відчував, а визнавав, що в ній така безліч проблем і, як він сам зазначав: "Заноз в солодкому місці", що просто в голові не вкладалося те, яким же чином цю одночасно прекрасну і проблемну країну можна буде перетворити на земну подобу раю, як погрожували більшість її чиновників, особливо під час, а тим більше після завершення підступної війни, яка здобула своє логічне завершення трохи більше ніж півтора роки тому.

— Що ж із нею не так? Начебто все є: і розуми, і ресурси, але все залишається тим самим, яким воно було і раніше. Все залишається незмінним, той самий наївний, але волелюбний народ, ті самі міста, в деяких лише нові чи добре забуті старі назви. Змінне лише одне: обличчя тих, хто стоїть біля керма. Хоча обличчя тих, хто за ним справді стоїть, не змінюється десятиліттями. — Думав він, дивлячись на лису потилицю водія, після чого знову повернув свій погляд на дивовижні, заміські краси. Казкові поля тяглися до самого горизонту, виднілися широкі річки, на жаль по дорозі зустрічалися і залатані рани від воронок, через які завмирало серце, як тут став виднітися він — прекрасний захід сонця, що дарує останні ласкаві промені, ніби ласкава діва, сонце ніжно торкалося черствого обличчя старої та самотньої особи.

Він був трохи схвильований, бо в цьому автомобілі чоловік виявився досить несподівано. Вечір п'ятниці, дух рвався додому і до бажаного відпочинку, після численних справ, яких в одного з найвпливовіших суддів країни, особливо післявоєнної, було достатньо.

Чоловік уже так і передчував мить свого усамітнення за келихом вина і чарівним шматком славно підсмаженої яловичини, в його улюбленому ресторані, як раптом, сталося те, до чого він аж ніяк не міг бути готовим.

Несподівано, в мить, коли він вийшов з офісу, до нього підійшли двоє високих, не дуже м'язистих, але все ж таки значних на вигляд молодих чоловіка, які виявилися набагато наполегливішими, ніж навіть юна коханка, вже далеко не юного і не в самому розквіті сил судді, до якої він збирався вирушити після того, як завершив би свою вечерю. Він любив трапезувати на самоті, але не тому, що він настільки цінував свій спокій вдалині від сторонніх очей, але також і у зв'язку з тим, що йому, ще з молодих років, ніяк не давала спокою нестерпна скупість.

— Геть з дороги, не бачите, що людина поспішає по справах.

— Суддя Ватчинський .