Прямий ефір - Ірванець Олександр

ОЛЕКСАНДР ІРВАНЕЦЬ

ПРЯМИЙ ЕФІР

П'єса на одну дію з роллю для режисера

Андрієві Крітенку з любов'ю присвячую

Телевізійна студія. Все готово до передачі. За великим дугоподібним столом сидять семеро учасників передачі, включно з ведучими. Спалахують юпітери, наїздять-від'їздять телекамери, мигає табло "Готовність!".

ВЕДУЧИЙ. Отже, за хвилину розпочинаємо! Всі приготувалися, зосередилися. Пам'ятайте, що я вам казав про камери, не робіть різких рухів, особливо по вертикалі, з місць не вставайте ні в якому разі. Операторська, чи мікрофони всі підключені в учасників?

ГОЛОС З ДИНАМІКА. Так, підключені всі.

ВЕДУЧИЙ зиркає на годинника в студії. Табло "Готовність!" згасає. Лунає рипучий звуковий сигнал. ВЕДУЧИЙ робить до всіх гіпнотичного жеста.

ВЕДУЧИЙ. Добрий вечір, дорогі наші глядачі!

ВЕДУЧА. Добрий вечір!

ВЕДУЧИЙ. Сьогодні, як і щотижня, ми знову в прямому ефірі, і знову говоримо з вами про важливе, про актуальне, про наболіле...

ВЕДУЧА. Та сьогодні наша передача — особлива. Тому, що ми говоритимемо... про мультиплюндизм. Так-так, як це й було вчора анонсовано, темою нашої сьогоднішньої розмови стане це непросте й неоднозначне явище, оцінку якому, кожен зі свого боку, і мусять дати всі учасники нашої сьогоднішньої зустрічі.

ВЕДУЧИЙ. Але перш, ніж розпочати, слід згадати про таке: після учорашнього анонсу деякі... гм... деякі засоби масової інформації... повідомили, посилаючись на буцімто компетентні джерела, що ніби-то сьогоднішня наша передача буде знята з ефіру. Як бачимо, цього не сталося, що в свою чергу є іще одним доказом дедалі більшої відкритості нашого суспільства та готовності його до змін. Але давайте перейдемо ближче до теми нашої сьогоднішньої розмови. Отже — мультиплюндизм. Услід за наркоманією, проституцією, інфляцією та інтерференцією виявилося, що й він притаманний нашому суспільству, хоча це тривалий час і замовчувалося.

ВЕДУЧА. Тому до сьогоднішньої розмови ми запросили різних людей, людей небайдужих, людей, що мають свою точку зору на мультиплюндизм, відмінну від інших думок. Я відрекомендую учасників нашої передачі. Це — заслужений вчитель, заступник директора по виховній роботі середньої школи-спецінтернату номер 329-біс пані Катерина; далі — представник збройних сил, Начальник виховного відділу Генерального штабу генерал-адмірал Момотко; знаний політик, сенатор попереднього скликання, а зараз співголова Партії Розвитку пан Павло. Є у студії і представники молодої нашої ґенерації — це ось Інга, молодший продавець торгівельного центру "Купи", і Стефан, цьогорічний випускник середньої школи, на сьогодні — безробітний. Як бачите, до розмови сьогодні залучені представники якщо не всіх, то найрізноманітніших верств нашого населення. Отже, хто розпочне?

ВЕДУЧИЙ. Я гадаю, Олено, що за джентльменським законом слід надати право першого слова жінці. Тож пані Катерино, яка ваша точка зору на мультиплюндизм? А також — як сприймають мульти-плюндизм вчителі взагалі, і вчителі вашої школи-спецінтернату зокрема. Прошу вас...

ВЧИТЕЛЬКА. Я одразу мушу сказати, що я говоритиму те, що я думаю. І тому, можливо, комусь у студії або серед глядачів це може не сподобатися. Я хвилююся... перш ніж прийти на цю передачу, я довго собі думала. І вирішила — скажу все, як є. У теперішні часи... от ми, наприклад, наше покоління, ми зростали в зовсім інший час. Було так тяжко. Але ми дуже хотіли вчитися. І ось тепер, коли дивишся на сьогоднішню молодь... я нічого не хочу сказати, є серед молодих і старанні, ретельні, сумирні, але... от, наприклад, вихованки нашого спецінтернату...

ВЕДУЧИЙ. Пані Катерино, якщо можна, ближче до теми. Сьогодні ми говоримо про мульти...

ВЧИТЕЛЬКА. Зараз-зараз, я скажу й про це. Але дайте мені закінчити. От учора на педраді в нашій школі вчительки, коли довідалися, що я запрошена сьогодні на телебачення, просили мене передовсім наголосити на малій, катастрофічно малій, просто жебрацькій платні наших педагогів. Ви розумієте, працівники освітянської ниви сьогодні поставлені в такі умови, що... вони просто...

ВЕДУЧА. Я дозволю собі, пані Катерино, дещо загострити питання, що ми його вам хочемо поставити. Як ви гадаєте, от мультиплюндизм серед вихованців... серед вихованок вашої школи-спецінтернату, якщо я не помиляюся, школа у вас дівоча, от як ви гадаєте, мультиплюндизм у вашій школі, має він, так би мовити, шанси?

ВЧИТЕЛЬКА. Ні, я думаю... хоча, ви розумієте, наша школа — це заклад нетиповий, своєрідний. Але ми, увесь педколектив, ми робимо все, щоб дівчатка, наші вихованки, почувались у нас, як удома. Щоб вони не відчували ніякої різниці між іншою, звичайною школою, і нашою. А контингент у нас, як ви самі розумієте, дуже складний. Але щоб вони... ні, це неможливо. У нас же персонал весь час з ними, і вночі чергові вихователі теж. Ну там, може, хтось один, крадькома. Але в загальній масі колектив у нас здоровий і, я гадаю, здатен дати відсіч будь-яким проявам... Та якщо й надалі триватиме таке принижене становище педагогів, якщо уряд найближчим часом не збільшить платню вчителям, як мінімум, на...

ВЕДУЧИЙ. Даруйте, пані Катерино, саме зараз у нашій програмі час невеликого відеоматеріалу про мультиплюндизм, так би мовити, у повсякденному побуті нашого суспільства. Попереджаємо глядачів, що зйомка велась прихованою камерою і взагалі такий матеріал іще недавно був би класифікований тільки як архівний, під грифом "строго секретно". Тож увага на екран. (Пауза. Прикривши рукою мікрофона, здушеним голосом до ВЧИТЕЛЬКИ.) Пані Катерино, варто було б усе-таки.. дещо більше по суті, розумієте. Все. У вас все. Більше часу на вас не відведено. Зараз будете ви, пане Павле. Потім ви, пане генерале. Приготуйтеся, добре? Операторська! Чуєте мене? Заведіть наступний матеріал на монітор, щоб ми з Оленою бачили, щоб орієнтуватися могли! Бо так, наосліп не запам'ятаєш, що за чим.

ВЕДУЧА. Так. Ці кадри мимоволі наштовхують мислячого глядача на роздуми. І мені цікаво, що скаже з цього приводу професійний політолог, професор університету. Вам слово, пане Павле!

ПОЛІТОЛОГ. Гм... До всякого явища у житті суспільства слід підходити виважено. От і мультиплюндизм теж. Я, можливо, повторюся услід за деякими газетами, але спробую все ж розтлумачити значення цього терміну, щоб далі було зрозуміліше все у нашій полеміці. Отже, мультиплюндизм — це складне слово, перша його частина від латинського "мульти", що означає "багато", "безліч", а друга — від кореня "плюндус", ну, це, я гадаю, перекладу не потребує... Про мультиплюндизм за кордоном вже чимало написано, ось і нещодавно теж вийшов з друку там, у них, збірник цілого колективу авторів (бере до рук якусь книгу, читає титул). "Малтіпландізм е-е... фром зе єстердей ту зе туморров". Тобто, перекладається ця назва, як... "Мультиплюндизм не має майбутнього". Ну, тут ми, можливо, не всі такого погляду дотримуємося. Наш дослідний інститут вже отримав для своїх спецфондів одного примірника цієї книги, саме зараз фахівці її вивчають, можливо, ми навіть щось перекладемо і видамо тут, у нас, який-небудь скорочений варіант для обмеженого користування. Отож, як це усі ми сьогодні прекрасно розуміємо, мультиплюндизм існує і в нашому суспільстві, звичайно, на рівні обмеженому, локальному. Але існує. Я навіть відкрию невеличку таємницю: як мені стало відомо, нещодавно питання про мультиплюндизм навіть розглядалося на закритому засіданні спеціальної комісії сенату. Отже, як бачимо, навіть на рівні, так би мовити, державному існує увага до цієї проблеми. Ну, а що стосується мультиплюндизму, так би мовити, в побуті, ось стосовно переглянутого нами матеріалу, то моє особисте до цього ставлення таке —можливо, і це має право на існування, коли при цьому не входити у суперечності з інтересами інших людей, не заторкувати їх, розумієте! Тобто, тема ця дуже делікатна, і я наголошую, що це моя особиста думка... бо коли таке явище переростає свої рамки, вихо-дить за них, — отут вже, очевидно, держава має право втрутитися, і навіть зобов'язана це зробити. Це що стосується мого погляду на ці речі. Ви мене зрозуміли, я сподіваюся...

ВЕДУЧА. Добре, пане Павле, перш ніж ви закінчите і ми надамо слово представникові збройних сил, до вас іще одне маленьке запитання, трохи навіть провокативне, — а як би ви поставилися, коли б дізналися, наприклад, про прихильність до мультиплюндизму... когось із ваших рідних, членів сім'ї, дітей, наприклад?

ПОЛІТОЛОГ. Ну, мені важко уявляється така ситуація. Мої діти — це вже дорослі, сформовані особистості. Щоб вони і раптом... хоча, якби таке сталося, я гадаю, ми просто зібралися б усією родиною, сіли б і обговорили таку проблему. Спокійно, без нервів. І, думаю, спільно прийшли б до якогось розв'язання. Так ось я думаю. Ви, сподіваюся, мене розумієте...

ГЕНЕРАЛ. А якби таке вияснилося, ви силу могли б употребить у вашій сім'ї? От мені просто інтересно?..

ПОЛІТОЛОГ. Ну, я не прихильник розв'язання таких питань силовими, авторитарними методами. Але я повторюю, те, про що ми говоримо, все воно дуже умовне, гіпотетичне: якби це сталося, якщо припустити... Я ще раз повторюю — мої діти — дорослі люди, і я думаю... ну, одним словом, ви мене розумієте...

ГЕНЕРАЛ. Так, мені ваша позиція зразу стала понятна, зрозуміла тобто. Як тільки ви начали говорить. І я з нею в корні не согласний, скажу я вам!..

ПОЛІТОЛОГ. Але ж я...

ВЕДУЧА. Ось ми якраз і підійшли до...

ПОЛІТОЛОГ. Я увесь час наголошував, що це тільки моя думка!..

ВЕДУЧА. Ми якраз і підійшли до чергового аспекту обговорюваної проблеми...

ПОЛІТОЛОГ. І я нікому свою думку не нав'язую, а просто...

ВЕДУЧА. Проблеми мультиплюндизму в лавах наших збройних сил. Чи можливо це, чи допустимо, а якщо так, то наскільки і якою мірою, — на всі ці запитання нам зараз відповість Начальник Виховного відділу Генерального штабу генерал-адмірал Момотко. Отже — вам слово, пане генерал-адмірале.

ГЕНЕРАЛ. Армія, як ви всі повинні зрозуміти, це зовсім не гражданська, не цивільна установа. Вона живе за своїми законами, строгими законами, я сказав би, і тому в армії нема і не може буть місця тому, що не передбачено її статутом, наказами й розпорядженнями вищестоящого керівництва.