Українське письменство - Микола Зеров

       І каже Флоріан (XI, 2)…

Щодо самого методу перекладу, то Білецький-Носенко прекрасно знає, що завдання кожного байкаря підновити і по-своєму переробити загальновідомий сюжет. Тому, вибираючи найкращі, «найлатвіші» речі з набутку французьких, німецьких, російських байкарів, він уважав за потрібне надавати їм українського колориту:

У них що латвеє, признаюсь, я те взяв Та й злицював в плахти, та й підголив чуприни.

Цим цілям у Білецького-Носенка служать топографічні вказівки — перенесення дії на Україну. В байці про пару волів ручих і пару ледачих (XI, 5) він згадує Крим, якого у відповідній байці Хемніцера («Ретивые и ленивые кони») немає. В «Родинах гори» він згадує Прилуку («Принаймні городок, коли були в Прилуці»), Удай, Дніпро, Київ (XII, 18; II, 13; VIII, 15; І, 18). Інколи ці топографічні вказівки дуже спеціальні — прилуцько-повітові, що для читача з іншої території потребують пояснень:

Аж ось і перевіз і треба йти уброди,         Бо мосту й паромá, Як в нас на Половій, і з віку там катма.

До цього додано авторську примітку: Полова — ім’я річки в Прилуцькому повіті Полтавської губернії.

З тією ж метою Білецький-Носенко вводить натяки на історичні події, на побутові форми минулого. В переробці криловського «Кота і Повара» читаємо, що кухар замолоду не раз коштував субіток. Субітки згадуються і в іншій байці: «Кішка перелицьована в дівчину». Школяр характеризується як шалений курохват. В байці XIII, 15, читаємо:

       Раз в спасівські жнива, Коли найгірш, бува, плюндрує татарва.

Із історичних осіб згадуються Палій-запорожець, Сковорода; останній аж двічі (IX, 3; XII, 8; XII, 11). Але варт, наприклад, поглянути хоча б на образ Сковороди, щоб побачити, як мало в ньому історичної і побутової правди.

Байка, в якій Білецький-Носенко вивів Сковороду, перекладена з Флоріана:

        Myson fut connu dans la Grèce         Par son amour pour la Sagesse; Pauvre, librę, content, sans soins, sans embarras, II vivait dans le bois, seul, méditant sans cesse         Et parfois riant aux éclats.         Un jour deux Grecs vinrent lui dire: De ta gaité, Myson, nous sommes tous surpris.         Tu vis seul; comme peux-tu rire? Vraiment, repondit-il, voila pourąuoi je ris.

Легко зрозуміти, чому цей образ філософа, що живе в лісі, задоволений своєю долею, викликав в уяві байкаревій характерну постать Сковороди:

        Давно у нас на Україні Жив добрий