Біблійні казки. Казки та легенди про святих - Автор невідомий - Народні казки

— Що ти наробив?! Чого ти таке сказав?! Пропала наша сестра.

А він каже браттям:

— Я не забув вітцеві слова, що їх отець говорив, як умирав. Ви пам’ятаєте, як нам отець наказував?

Тоті два браття здогадалися, що їм отець так говорив, і на другий день найстарший брат пішов глядати свою сестру. Ходив цілий тиждень по районах, по селах і ніде її не знайшов. Вертається він додому. Іде лісом, дивиться, в лісі стоїть дім. Такий красний, срібляний дім і срібляні огорожі. Позирає він, а його сестра голуби кормить, сотки голубів.

Він її впізнав, дуже зрадів, і вона його впізнала. Але вона йому не дуже зраділа. Він підійшов до неї, уклонився і сказав:

— Як ти, сестро, жиєш?

— Жию я дуже добре. Добра маю всякого доволі, а роботи в мене нема, тільки раз у тиждень погодувати отих голубів. І більше роботи ніякої не маю.

— А де ж твій чоловік? — зазвідався він її.

— Зараз прийде, — вона йому сказала.

І якраз позирає він, прийшов її чоловік на коні. Молодий, красний, добре вбраний. Упізнав він брата свої жінки і каже:

— Що скажеш?

А брат сказав:

— Прийшов я до вас у гості.

А той каже:

— Добре, що ти прийшов до нас у гості, на тобі косу, сідай на мого коня і їхай. Він тебе понесе, він знає куди. І де він почне пасти траву, там ти накосиш йому трави. Бо більше він пасти траву не буде ніде. Іншу траву не буде їсти. А я буду готуватися на гостину. Ти привезеш такої трави, щоби кінь їв. І ми будемо гоститися.

Той сів на коня, і кінь поніс його туди, куди йому треба було. Приїхали вони на один міст. Той міст був срібляний. Переїхали вони через той міст, зліз чоловік з коня і дивиться на той міст. От красивий міст! Постояв він, подивився кругом і подумав: «Відорву я собі одну срібляну дошку з того мосту і украду її. Як буду йти додому, вона мені пригодиться».

Він коня прив’язав, пішов відорвав з мосту одну срібляну дошку, дивиться, а під мостом горить огонь, а над тим огнем висить котел. А в тім котлі варяться людські голови. Як він то увидів, йому зробилося лячно. Пішов, відв’язав коня, сів на нього, проїхав трохи далі, увидів траву, зліз із коня, накосив трави, зв’язав, сів на коня і вернувся назад. Приїхав до сестри, прив’язав у стайні коня, дав коневі тоту траву їсти — кінь не їв.

Зайшов до хижі. На столі напитки й наїдки, є все, що треба. Господар звідається:

— Накосив ти трави?

— Накосив, — сказав він.

— Дав коневі їсти?

— Дав.

— Тепер ти мені повіж, що ти видів.

Він каже:

— Я нич не видів, хіба видів красний міст срібляний.

— А ще що ти видів?

– Іще видів, — каже, — під тим мостом горів огонь, а над тим огнем висів котел, а в тім котлі варилися людські голови.

— Так, — каже, — я піду подивлюся, чи їсть кінь траву. Якщо кінь траву їсть, то будем гоститися й ми.

Зайшов він до стайні, подивився — кінь траву не їсть. Зайшов він до хижі і сказав:

— Ти несправедливий чоловік, ти так не зробив, як я тобі наказував. І ти так не зробив, як тобі наказував твій отець. Тоді, як умирав. І в тім котлі буде твоя голова кипіти, де кипіли голови тих несправедливих людей. Я тебе гостити не буду. Іди собі геть і більше до нас не приходи.

І пішов найстарший брат домів. І перше пішов глядати тої долини і того мосту. Глядав, глядав — він того мосту не знайшов. І тої дошки не знайшов. Прийшов домів, і браття його звідалися:

— Найшов ти сестру?

Він повів:

— Найшов.

— Як вона жиє?

— Добре жиє, — він повів. — Я там гостився.

І сказав він середущому братові:

— Сестра казала, щоб ти прийшов.

На другий день пішов середущий брат. Пішов і найшов сестру. Бо той йому сказав, де вона жиє, в якому лісі. Він, як і старший брат, втішився сестрі, позвідався, як вона жиє. Вона сказала йому:

— Добре жию.

І він так само позвідався:

— А де твій чоловік?

Вона йому повіла:

— Зараз прийде.

І якраз цей приходить, на тім самім коні. І так само почав говорити з ним, та як зі старшим братом говорив:

— Чого ти до нас прийшов?

— Я прийшов відвідати сестру.

Той сказав:

— Добре ти зробив, що прийшов. Бери мого коня й косу і накоси трави, але тільки на тім місці, де кінь стане траву пасти. А я йду готуватися на гостину. Коли приїдеш, будемо гоститися.

Той так само зробив, як і старший брат. Несправедливо. Прийшов на той міст, так само відірвав одну срібляну дошку, увидів той котел з людськими головами, що варилися, і накосив трави на тім самім місці, що той косив. І вернувся до сестри. Прив’язав коня, дав коневі їсти і зайшов до хижі. Стіл накритий наїдками. Всяке їдення, всяке пиття на столі. Господар його звідається:

— Ти накосив трави?

— Накосив.

— Дав коневі?

— Дав.

— Тепер розкажи, що ти видів.

— Я видів, — каже, — срібляний міст красний, більше я нич не видів.

— Піду я подивлюся, чи їсть кінь, і ми зараз будемо гоститися, — сказав чоловік його сестри і пішов до стайні.

Подивився той у стайні — кінь траву не їсть. Вернувся до хижі і сказав:

— Ти такий несправедливий, як і твій брат. Я з тобою гоститися не буду. Іди собі геть і більше сюди не приходи.

І пішов середущий брат геть. Хотів забрати ту крадену срібляну дошку з мосту, але не знайшов ні того мосту, ні тої дошки. Прийшов домів і не признався браттям, що з ним було. І сказав найменшому брату:

— Тепер ти йди до сестри в гості. Вона тебе запрошувала.

І так само пішов на другий день найменший брат до сестри в гості. Прийшов у той ліс, найшов той дім, увидів свою сестру. Так само кормила вона тих голубів, як приходив найстарший брат. Як увиділа вона наймолодшого брата, дуже втішилася йому. І він так само їй втішився. Брат звідався:

— Як ти, сестро, жиєш?

Вона йому повіла:

— Дуже добре, брате, жию.

— А де твій чоловік? — він її звідався.

— Зараз прийде.

Якраз приїхав чоловік. Увидів наймолодшого брата