Біблійні казки. Казки та легенди про святих - Автор невідомий - Народні казки

— Уу! — каже, — я за тобою цілий світ обшукала, а ти десь зі святими бавився!

Стяла його косою, а його душенька полетіла просто, як свічка, до неба.

Кому як суджено

Було собі два хлопці, два вірні товариші. Ходили вони разом у школу в селі. І один був з багатої сім’ї, а другий з дуже бідної. Закінчили вони ту сільську школу і треба їм десь поступати, треба далі вчитися.

І вже поступили вони обидва, і пішло в них навчання. Той бідніший вхопився до навчання і йде йому, як з води. А тому багатому навчання не йде. Але той бідний не має грошей, і нема йому за що й їсти купити, нічого нема. А той багатий товариш дає йому гроші, бере йому щось добре їсти.

Але навчання в багатого хлопця не йде. Якось він там тягнувся, тягнувся, але як прийшлося екзамени здавати, і він провалився. І великий йому позор. Як він у село покажеться? Батько такий багач, а він провалився. А той такий сирохман нещасний, їсти не мав що, вбратися не мав у що, і він здав екзамени, а той провалився.

То що ж робити? І він думав, що ради йому нема. Ніякої ради нема. Де він піде? Кінчив би вищу школу, то десь мав би роботу. Де дінеться? І з того всього взяв він і повісився.

Коли той повісився, той його товариш з бідної сім’ї став з нього сміятися. Що він, такий бідний, здав, а багач не здав і повісився. І того похоронили, а той далі сміється з нього.

Але сниться йому, що його багатий товариш йому каже: «Ти прийди до мене увечері на могилу. Я з тобою маю щось говорити». А він не йде. Як піде на могилу до повішеника? Йому другий раз то саме сниться — не йде. Третій раз сниться. Той каже у сні: «Як ти не прийдеш, ти поганим кінчиш».

Той іде. Бо що зробить? Прийшов на могилу, могила відкрилася, той виходить. І каже:

— Так. Ти в мене був перший товариш. Я такого більше не мав. Найперший друг. Я тобі допомагав, як міг, я тобі гроші давав і харчами помагав. Ти був обдертий. Я розумів, що курсант не має бути обдертий, і купував тобі одяг. А тепер ти з мене смієшся. Хіба так можна робити? Тобі тепер добре, ти прийдеш у село, і тебе будуть величати, а про мене будуть говорити, що я повісився. Нічого, ти ходи зі мною, щось увидиш.

Ідуть вони в село. Вийшли з кладовища і йдуть дорогою. Зайшли в село, приходять під одну хату.

— Дивися у вікно. Що ти там увидиш?

Дивиться він, на печі жінка вродила дитину. А збоку на печі ніж. Подивилися вони та й відходять.

— Що ти видів?

— Я видів, що дитина вродилася.

— А ще що?

— Ніж був там.

— Щоб ти знав, та дитина не погине своєю смертю, не вмре. Та дитина погине від ножа.

Ідуть вони далі. Прийшли під другу хату.

— Дивися.

Той повішений не дивиться. Він і так знає, що там є. А той другий подивився.

— Що ти там видів?

— Я видів, дитина вродилася.

— А ще що видів?

— А видів, що шнур лежить під стіною.

— Щоб ти знав, та дитина не погине своєю смертю. Та дитина повіситься.

Пройшли вони далі. А той каже:

— Ходім. Я вже тебе скоро відпущу.

Прийшли вони до ще одної хати, стали під вікно, дивиться той, вродилася дитина. І коло дитини ванна з водою. Ви розумієте, вони могли там ту ванну покласти, а могли й не класти. Але вони її таки поклали. Питає той повішеник:

— Що ти там видів?

— Видів, що ванна з водою стоїть та й дитина мала лежить. Певно, купати її будуть.

Мовить той:

— Нє. Вони, може, й не клали ту ванну й не знають про неї. Та дитина не вмре своєю смертю. Вона в молодому віці погине від води. Втопиться. Отак, мій дорогий колего, щоб ти знав, що кожному при народженні рішається його судьба. Він ще маленький, тільки вродився, а вже він суджений. Йому вже присуджено, якою смертю погинути має. А за тебе скажу: я тобі помагав, а ти мене після моєї смерти так обчесав. Не файно це перед людьми ти так зробив, бо так треба було, мені не було іншого виходу, мені так було написано на роду. І більше ти нікого не обсміюй, хоч би який він був. Ти був обдертий, голий і голоден. Я тебе не обсміював. Навпаки, я тобі допомагав. Отож старайся помогти чоловікові, най буде він і бідніший за тебе, най буде й дурніший. Старайся помогти чоловікові, і тобі й самому буде добре.

Що бачив молодший брат

Був собі господар. Він мав трьох синів і одну дівку. І коли він захворів і чув по своїй силі, що буде вмирати, покликав він усіх трьох синів до себе. І дівку покликав. І їм повів:

— Хлопці, ви маєте одну сестру. І щоби ви її ні за кого заміж не давали, тільки за того, котрий прийде перший сватати. Чи вдень, чи вночі прийде сватач — віддавайте. Чи він буде старий, чи молодий — який буде, за такого її дайте. А ти, дівко, так роби, як я кажу, і тобі буде дуже добре жити. А як так не зробиш, буде тобі погано.

І виговорив їм ті слова, і помер. Поховали його. І після того, як його поховали, минув рік. І точно через рік, у дванадцять годин ночі, хтось підійшов під хату і почав грюкати у вікно. Пішов найстарший брат і впустив його до хижі. Той чоловік заходить, старий, страшний, з бородою. Та й повів:

— Хлопці, я прийшов сватати вашу сестру.

А найстарший брат відповів:

— Я свою сестру за вас заміж не даю, бо моя сестра молода, а ви вже старі.

А той сватач звідається другого брата, середущого:

— А ти що скажеш? Даєш свою сестру за мене заміж?

А він сказав:

— Я так само скажу, як брат мій. Ви старі, а вона молода ще. То вона вам за жінку не підходить.

А той чоловік звідається третього брата, наймолодшого:

— А ти даєш сестру за мене?

А наймолодший брат каже:

— Даю. Я не забув вітцеві слова. Отець говорив віддати.

Як тільки найменший брат то повів, того