Українське письменство - Микола Зеров
Пояснення. Пісня («Летить голуб понад полем»). Російський переклад п’єси належить М. В. Гербелеві («Поэзия славян». Спб., 1871; передрукований в «Очерках укр. литературы XIX ст.» Петрова і при статті Б. М. Шевелева. — «Україна», 1927, VI, стор. 124—126.
Вечір. М. А. Плевако указує паралельне розроблення теми в російській поезії Глібова «Вечер» («Ты помнишь ли тот вечер» — Твори, вид. ДВУ, т. II, стор. 130—131).
Журба — найпопулярніша з поезій Глібова. Покладена на ноти в 2-й половині XIX в. Навіяна краєвидом м. Седнева на Чернігівщині та седнівської садиби Лизогубів.
Nocturno. Соф. Ф. Русова, в дівоцтві Ліндфорс — в 90-х рр. належала до чернігівської громади. Її мемуари в збірнику «За сто літ», кн. II та III.
У степу. Олександр Амфіянович Тищинський (1835—1896) — один із найдіяльніших чернігівських громадян і найбільший приятель старечих літ Глібова. Він піклувався поетом і з його голосу записував передсмертні його байки. Некролог його (і портрет) у «Зорі» за 1896 р. Із згадок про нього — див. М. М. Грінченко — в зб. «Чернігів і північне Лівобережжя». Як здогадується М. А. Плевако, вірш має на увазі товариське життя чернігівської громади 1860-х рр.
Василь Кулик. Джерелом наших відомостей про Кулика є «біографічний обрис» у «Правді» за 1874 р. (XI, стор. 456—464; XII, стор. 506—515), написаний широко і жваво, але без точного датування.
Рік народження поета невідомий. Упорядники хрестоматії «Вік», а за ними О. Коваленко в «Укр. музі» покладають дату народження на початок 30-х рр., — але з однаковим правом можна покласти її і на кінець і навіть на середину 20-х рр. На зразок того, оскільки невиразні вказівки єдиного біографа Куликового, наведемо приклад. Університетське перебування поета віднесено на ті часи, коли «доживали віку Квітка і Гулак, визначалися (в Харкові) Костомаров і Метлинський». Означення це примушує дослідника розвести руками, — бо Квітка доживав віку на початку 40-х рр., а Гулак в 60-х; Костомаров подався з Харкова в 1844 р., а Метлинський в 1849-му.
Батько Кулика — дідич, з козацького роду, що наприкінці XVIII в. здобув собі дворянство.
Учився майбутній поет у Полтавській гімназії, і потім — на медичному факультеті Харківського університету. Курсу не добув, з огляду на смерть батька і потребу рятувати добробут родини. Зайнявшись хімією та фармакологією, Кулик витримав провізорський іспит і заорендував аптеку в м. Валках на Харківщині, де й прожив 5—6 літ. Потім, по слову біографа, його потягло на південь, такий принадний його поетичній вдачі своєю історичною минувшиною та побутовим колоритом. Скільки часу мандрував Кулик по Таврії та Херсонщині — невідомо, але р. 1860—1861-го він був уже в Полтаві, належачи до невеликої громади, що збиралася довкола Д. П. Пільчикова. Під час Кулішевого перебування в Полтаві Кулик був одним із розпорядників громадського обіду. Тоді ж нав’язав він свої зносини з «Основою», де друкував свої поезії та дописи. В умовах громадської реакції по 1863 р., непрактичний, підбитий смертю дружини, він «не жив, а тільки перебивався» і, надірвавши свої фізичні сили, умер на сухоти, як свідчить В. Торчин, в останніх днях 1870 =р. Із пам’яті сучасників образ В. Кулика випав досить скоро. В листі до О. Барвінського з 9/21.V.1869 Куліш уважає його небіжчиком, а проф. М. І. Петров, що писав свої начерки на початку 80-х рр., відносить його смерть до р. 1874-го.
Творчість Кулика в літературі оцінюється звичайно як продовження чи то «перелицьовування», як писав Куліш, Шевченка. До poetae minores відносить його В. Торчин; тільки трохи підносився він над рівнем «посредственностей», що наслідували Шевченка, і на думку М. І. Петрова («Очерки», ст. 373).
Поезії Куликові перевидано р. 1894-го у Львові.
Пояснення. На смерть Шевченка — перші вісім рядків вірша надруковані за статтею В. Торчина. В «Основі» вони надруковані так:
Поховали… Україна, Загадавшись, плаче; Поховали дух великий І серце гаряче, Кобзаря свого втеряла Вдова Україна, — Поховала бідна мати Найкращого сина.
Див.: «Основа», 1861, VI, стор. 17—18.
Олександр Кониський. Народився 6 серпня 1836 року в х. Переходовці Ніжинського повіту і походив з дрібної ніжинської шляхти. Про свій рід писав у Зап. н. т. ім. Шевченка («До родоводу Кониських», том XVI). Учився в Ніжинській приходській школі, потім у Чернігівській гімназії. «Спроба закінчити освіту в Ніжинській дворянській школі та ліцеї скінчилася невдатно». Р. 1854-го вступив на урядову службу в Прилуці, а звідти перейшов до Полтави, де попав у сильну «просвітньо-поступову течію з національною закраскою». Особливий вплив на нього мав Пільчиков (змальований потім у повісті «Юрій Горовенко» під найменням Д. Пучки; порівн. також згадку про Пільчикова в «Зорі», 1894, ст. 29). У Полтаві Кониський заходився працювати над
