Прокляте болото: Казки про відьом і чарівників - Автор невідомий - Народні казки
— Ох!
Коли виходить пан і каже:
— Нащо ти мене звеш?
— Я вас не зову. Я зійшов на гору і кажу: «Ох!»
— Я саме той чарівник Ох. Куди ти ведеш свого сина?
— Да поведу у школу куди-небудь.
— Оддай мені, я його вивчу.
— Що ж вам за год?
— Зроби мені копу ложечок.
— Ну добре.
От дід приходить додому й каже бабі:
— Оддав сина у школу.
— Кому ж ти оддав?
— Оху.
— Що ж йому за те?
— Копу ложечок.
От дід зробив копу ложечок, приносить до Оха, а Ох йому і каже:
— Постій, я внесу твого сина.
Пішов Ох і приносить три яструбці і дав їм їсти, а після й каже:
— Пізнавай свого сина!
От дід і каже:
— Не пізнаю.
— Ну йди додому, да зроби ще мені копу тарілочок.
Прийшов дід додому і начав робить. Зробив він копу тарілочок і приносить до Оха; а той і каже:
— Посидь у мене в хаті, я ось зараз унесу… — Пішов і вносить три півники, посипав їм їсти й каже:
— Пізнавай свого сина!
— Не пізнаю! — каже дід.
— Ну, — каже Ох, — коли ти не пізнаєш свого сина, то йди додому та зроби мені знов копу ложечок.
От дід наробив ложечок і приносить, а Ох йому й каже:
— Посидь у хаті, діду!
Дід остався в хаті, а він пішов у конюшню, забрав своїх два сини і його третього. Приводить у конюшню того чоловіка — стоїть таких три жеребці, що страх. От Ох і каже:
— Пізнавай свого сина!
— Не пізнаю, — каже дід.
— Ну іди, да принеси мені копу ложечок.
От дід приходить додому, як почав стараться, як почав стараться — вистарався. А дідів син у Оха дрова рубає і каже наймичці:
— Як прийде мій батько, то я буду з правого боку стояти і буду ногою тупати.
От приходить батько до Оха, а наймичка й каже йому:
— Ваш син буде з правого боку стояти і ногою тупати.
Приходить Ох і каже:
– Іди, діду, у конюшню!
Приходить дід у конюшню — коли стоїть таких три жеребці, що страх. От дід і каже:
— Оце мій син!
— Ну бери, — каже Ох.
Узяв дід свого сина й пішли додому; а син і каже дорогою:
— Як же нам грошей заробить?
— Як же ми заробимо? — каже батько.
От син зразу перекинувся яструбом, да й каже:
— Мене ні за що не продавайте, як за сто карбованців.
От той яструб усе сидить на плечі, як де перепілка заспіває, так він полетить і принесе. Іде пан, побачив того яструба і каже:
— Що тобі за яструбця?
— Сто карбованців.
Вийняв пан і дав за того яструба сто карбованців, а яструба взяв, посадив на плече і поїхав собі. Той яструб носить да й носить перепілки, а за однією як погнався, та в яр, а в яру перекинувся зайцем, потім прибіг до батька, перекинувся хлопцем, і пішли вдвох додому й живуть собі.
Прочули вони, що в такому-то містечку ярмарок, син і каже батьку:
— Я стану таким конем, що одна шерстина срібна, а друга золота, і поведіть мене на ярмарок. Вам будуть давати багато грошей, дак ви не продавайте, аж поки не наб’ють п’ять мішків золота, і щоб ви зняли уздечку, хоч як будуть дорого платити за уздечку, то не продавайте.
Повів він його у ярмарок і продає. Скільки панів не приходило купувати його, то він як скаже таку ціну, то пани і не хотять купувати його. От прийшов той самий учитель його, Ох (а він дідом перекинувся), і каже:
— Що тобі, старий, за цього коня?
— П’ять мішків набийте золотом, та ще щоб моя й уздечка була.
От Ох оддав йому золото, вихватив коня з уздечкою, а кінь і плаче. Привів його додому і прив’язав у конюшні так круто, що страх, і його товариші тут у конюшні.
От той кінь і каже:
— Одпустіть хоч трошки, хоч дайте дихнути.
Вони взяли і одпустили трошки, він зразу одірвався та й побіг. Дивиться кінь, що за ним женеться вовк, кінь зразу перекинувся хортом, біжить та й біжить, коли море — кінь нерекинувся окунем, а вовк щукою, та й пливуть. От щука й каже:
— Окуне, повернись до мене боком.
— Коли ти щука бистра, — каже окунь, — то лови мене з хвоста.
Пливуть вони, коли дивляться, аж перуть прачки плаття — царська дочка і служниця царя. От він зразу перекинувся перстником перед царською дочкою, вона узяла той перстник. Ох перекинувся таким старим дідом, що страх, прийшов до них да й каже:
— Чи не бачили тут перстника, я тут учора загубив?
— Ні, — каже, — найшли.
— Да оддайте ж мені.
— Ні, не оддам, — каже царська дочка.
— Ну, що ж, як вам услужить за те, щоб ви оддали?
— Сім год служи.
От Ох служить, а той, що перекинувся перстником, вночі парубком, а вдень перстником лежить.
— Як будете, — каже царівні, — оддавать мене, нехай лучче маком посіюсь. Та як буде одна мачина котиться під чобіт, то наступи її.
Приходить йому строк, дак Ох і каже:
— Оддайте ж мені перстник!
— Нехай, — каже царівна, — лучче маком посіється!
Взяла да й кинула його. Коли дивиться, аж одна мачинка котиться, вона взяла да й наступила ногою. Той дід перекинувся півником і збирав мак, а та мачинка перекинулась яструбом. Зараз яструб убив півника. А тоді він став парубком, да й повінчався з царівною — живуть і хліб жують, а нам не дають.
Протопей-прапорщик
Була в царя дочка. Та така вже гарна, що цар її й показувати не хотів нікому. Боявся, що вкрадуть. Але довідався про неї чарівник із далекого заморського краю, спорядив він корабель та й поїхав через море, щоб царську дочку вкрасти. Приїхав, а вона з подругами морським берегом прогулюється. Чарівник почав показувати всілякі чарівні квіти і заманив її тими квітами на палубу корабля. Як тільки вона ступила на палубу, чарівник підняв паруси і втік.
Сповістили царя, що вкрадено дочку. Скликав цар військо та й каже:
— Хто знайде мою дочку, тому велику нагороду дам.
Тоді вийшов з рядів прапорщик, якого звали Протопей.
— Я знайду вашу дочку, — каже Протопей-прапорщик, — і нічого за це не хочу, тільки саму царівну за дружину. Та дайте мені двох помічників і на