Українська література 17 століття - Автор невідомий

также на молитві будучого, і заховали тіло його в місці гіус* том межи двома колодами.

Але господь бог не опущаєт вірних і справедливих своїх. Бо коли тоє тіло покинено лежало в оном несподіваном місці, теди тії, которії так туди часто мимо ходили, видали на оном місці свічі горячії і голоси ангельськії співаючії слишали.

Того ж року пришла новина з Києва до Ярослава од сестри Предслави о смерті отця Володимира а о забиттю Бориса і Гліба од Святополка; также, аби ся і он стерегл, поневаж теж уже і на нього Святополк также направив забойцов хитрої засади. Услишавши то, Ярослав зафрасувався і собрав новгородцев 30-ть тисяч люду, также і іншого обчого народу, нанявши рицерства колько тисячей, тягнув до Києва.

Теди Святополк безбожний, призвавши печенігов, з кияни і волинцями 7 виправився противко ньому.

А коли ся обої войська станули противко собі под Любе-чем-замком, зараз гетьман Святополков, Вовчий Хвост названий, почав на герць визивати, і ганьблячи і соромлячи Ярослава і рицарство його. Блуд зась, Ярославов справця, прудко сє през ріку Дніпр препровадив з войськом своїм. А Святополк з своїми цілу ноч пив, легце собі важачи Ярослава. Але, коли битву звели в Любеча, притерл його Ярослав на одно озеро, сміло на його полки натираючи. Що обачивши, Святополк зараз з войська свойого утекл. За чим кияне і пе-ченігове, будучи од Святополка, вождя свойого, видані, почали-утікати на озера і ріки, тонким льодом змерзлії, где їх вельми много потонуло, але большей на пляцу побито. А Ярослав, одержавши славноє звитязство, тягнув до Києва і опанував його зо всіма пригородками, которому сє добро-вольно поддавали.

Тоді Святополк, утікши до Польщі, просив о помочі Бо-леслава8. Що.Болеслав на просьбу його учинив охотне, частю для того, аби Святополка вигнаного на Київ впровадивши, собі голдовним напотом учинив, частю теж, аби Премишля і Червен і іншії країни, през Володимира, отця Святопол-кового, од Польщі одорванії, привернути под моць свою. Так теди Болеслав, король польський, з великим войськом поля-■ков, з которим ся був свіжо вернув з войни чеської щасливе, тягнув до Києва, провадячи Святополка на столицю Києва. А вшедши до руських земель, усі країни, села, містечка, двори і палаци палили і плюндрували і бурили.

Але їм без вісті над Бугом-рікою заступив Ярослав 9 з великим готовим войськом. Где зараз Болеслав войсько своє польськоє през косу переправив над надію Ярославову і, ударивши огромним пудом на полки руськії і печенізькії, а кольвек ся теж мужнє опирали і заставляли, поразив їх на голову, так іж Ярослав в малой дружині утєкл аж до Новгорода Великого.

Був Київ на он час місто славно і богато будовно, велико і широко, голова всеї Росії, що єще і тепер кожний явне оба-чити может, приглядаючись великим, остаткаім вулиць, ринков, монастиров і церквей, кото'рих самих било 300 мурованих і которії только самі суть свідками оної колись давності, славної вельможності київської. В котором ся било вельми [вели-коє] множество людей і рицарства Ярославового затворило.

Болеслав-король з Святополком облегл Київ, а през добровольноє поддання, для голоду, в місті пануючого, місто і замок Київ взяв і подав на луп жовнірству. Которії теди так доми посполитії, яко і церкви і всі скарби: і золото, срібло, перли і іншії клейноти, побрали. Панов і бояр руських пере-днійших так Ярославових, як і Святополкових, із двома княжнами, дочками Володимировими, і інший люд посполитий, в неволю до Польщі запровадивши, з великими лупи вернувся [Болеслав] до Польщі.

0 всем том вивідавшись, Ярослав ісобравщись з войськом великим русі і варягов, тягнув до Києва. А Святополк,. теж зобравши силу і войсько великеє печенігов, тягнув противко Ярослава. З которим поткались далеко, аж на Альті-урочищі, на котором Ярослав стояв обозом. Праве на місці он.ом, где святого Бориса, брата його, безбожний Святополк замордував.

1 поднесл Ярослав руки до неба, з плачем мовячи:

— Ото кров брата мойого взиваєт до тебе, господи боже мой, яко Авеля невинного. Которому ти сам помсти, господи!

І тоді, рекши, ударив на войсько Святополково з великою арматою в п’ятковий день, праве коли сонце всходило. А святих Бориса і Гліба, братов побитих, аби ся за ним господа бога молили, взивав. Там же ерогая і кривавая була битва і поразка великая, іж ся з собою зступували по трикрат войська і, беручись за руки, мечами сікли.

Всяко ж господь бог помогл Ярославу, которий кгрунтовне всю силу Святополкову і печенігов поразив і погромив.

А Святополк, будучи од Ярослава поражоний, утікл з побоїща. А з волі божої осів його біс і розслабив так, іж не могл і на коні їздити.. А перебігши Литовськую 10 і Польськую 11 землю, прибігл на пущу межи Чехи 12 і Ляхи і там свойого нецнотливого живота докончив. І єст там пропасть аж і до сього дня теперешнього, где ся Святополк запав, з которої виходить смород ядовитий на обавленіє людєм.

Так по смерті Святополковой перестали розтирки в Росії. Тоді князь великий Ярослав почав безпечне панувати на всій землі Руськой. А жалуючи невинної смерті брата Гліба, которого злостивий Святополк забив, послав дворян з свяще-ііики шукати тіла його в пущі 'Смоленськой.' Котороє по том (яко сам господь рекл: «Не може град укритися, верху гори стоячий»), іж там, где було тіло святого, світлость великую многії видали і невиповіданнії голоси ангельського співання слишали, знайшли.

І казав є Ярослав почесне в гробі вложити; і провадив до Вишегорода; там же його положив подлє святого Бориса, другого брата. Од которих великії чуда і ісцеленія з вірою до них приходячим діяли.

А так, кождий благочестивий християнине, о том відай, іж церков святая, матка наша, тих святих млоденцов до обходу рокового а святих Христових мучеников почту, то ест Бориса і Гліба, нареченних на святом хрещенію Романа і Давида, подала не надаремне, а то власне для святого і побожного їх житія і для всякого святобливого їх поступку. Кгди ж, абовім, хотяй молодшими були межи своєю братією, але старії і досталії показували в собі обичаї: боязнь божую, повольноє ку старшим послушенство, покору, тихость. І роз-тропность в літєх оних в них квітнула, і довтіп до науки.великий, а звлаща до Письма Святого. А поступуючи в набо-женстві і в пильних к господу богу молитвах, часто се сповіддю і уживанням пречистих і