Українська література 17 століття - Автор невідомий

А гди бачив її цар в мудрості і в сличності над іних жон, уязвився од красоти її і хотів її міти собі за жону, бо був цар молодий і не мів жони. Гди многії речі їй правив, придав і о малженстві. А зрозумівши, як мудрая невіста, одповідила йому:

— Не для того-м тут приїхала, але поневаж поганка єстем і син мой Святослав, которому ви дань даєте. Бога правдивого не знаєм. Слишавши о вашой православной вірі і правдивом богу, которого ви чтете, і о службі чистой вашого закона, прагнула-м і я тої святої віри, і тому ж правдивому богу кланятися. А о том, що-сь мовив, по том будем мовити. А тепер постарайся, аби-м була охрещена од святійшого патріархи. А ти буди мні приємником. А єсли того не учиниш, то я одійду некрещена.

Цар зась просив святого патріархи, аби її окрестив. А он, научивши її православної віри, окрестив її во ім’я отця і сина і святого духа, і нарекл їй ім’я во святом крещенії Єлена, і благословив її, мовячи:

— Благословенна ти межи руськими, поневаж оставила єси темность і возлюбила єси світ.

І прорек о ней, іж:

— Ублагословяться синове русьтії в поелідній род внук твоїх!

ї научив її віри святої добре, і як богу молитися, милостиню убогим гойную давати, пост заховати, чистоти духовної і тєлесної стеречи • і інії вшелякії цноти христіанськії повнити. А она, яко земля плодная альбо губа, приймала в себе. По том дала святійшому патріарсі много золота і ка-меней дорогоцінних на потребу церковную.

По крещенії взяв її цар з святійшим патріархою до па лат своїх і там гойне учтив і упоминався обітниці своєї, мовячи:

— Се ласкою божою зосталася христіанка. А що-сь мне пошлюбила, жеби і тоє ся скончало?

Одповідила йому, як мудрая, мовячи:

— Як мя хочеш собі міти, царю, за жону, а сам єси мене крестив і назвав єси мене цорку собі? А в христіанєх, як і сам добре знаєш, того обичая немаш, аби ся того споминати годить. Не для того бо-м (яко і первій повідала) тут приїхала, аби-м з тобою царствувала. Не хочу бовім тобі царицею бути, царю смертельному, поневаж уже пошлюбила-м жениху Христу, небесному царю, аби-м з ним навіки царствувала. Яко і ви самі повідаєте, же єст інший вік, где которії бога любять, без конца живуть і вічноє веселлє в царствії небес-ном мають. Которого і я доступити зо всей душі прагну, для чого-м ся і крестила. Земноє зась царство досить мні і Руської великої землі, где самодержець єст син мой Святослав.

Много теж і інших премудрих слов мовила.

А цар, то слишачи, дав їй в том покуй і, дари великими ударувавши, одпустив її з покоєм.

Блаженная прето Ольга ішла з святійшим патріархом і просила його о благословеніє і молитву святую в дорогу і, аби їй дав священика, мовячи:

— Нехай при мні завше ведлуг обичаю христіанського служба божая одправується. Той мні нехай будет отець і учитель вмісто тебе.

А святійший патріарха благословив її і молився за неї і дав їй чесний крест (сей святий крест, которого блаженная Ольга взяла од святійшаго патріархи, мів напис такий: «Обновися Руськая земля ко богу святим крещенієм»; сей святий крест великий князь Ярослав Володимирович 9, правнук її, фундувавши оздобную церков в Києві святої Софії І0, поставив його в олтарі на правой стороні) і святії образи, книги і іншії всі належачії потреби, і священика, і благословеніє святительськоє, і одпустив їх з покоєм.

Блаженная Єлена радовалася душею і тілом, взявши святость і благословеніє од святійшаго патріархи, і йшла з покоєм в землю свою, славячи во тройці єдинаго бога.

І пришедши до Києва, жила ведлуг подання і науки святійшаго патріархи: в пості, в молитвах день і ноч, милостиню гойную убогим даючи, чистоту душевную і тєлесную, которую, єще, будучи неокрещениою, міла, заховуючи і вше-лякого ся гріха вистерігаючи, жила посродку великого мноз-етва поган, баввохвальством і темносгію осліплених, нічого не боячися. Которії були, як дикії звірі, а она, яко світлая звєзда, пред сонцем ідучая і світлий день правосла-вія руським людям пред’являючая. Вся пильность її була

0 том, аби все поганство її вірою Христовою було просвіщен-но. І сина свойого, великого князя Святослава, непрестанно учила, аби познав Христа і крестився, также бояр і всіх людей, до которих мовила:

— О синове руськії, послухайте мене і познайте бога правдивого, во тройці єдинаго, творця небу і землі і всіх речей, видних і невидимих, а оставте мерзькії боввани, которії в такоє вас шаленство привели, іж бездушним, глухим

1 німим вірите. А оні вам жадної помочі нігди дати не могуть, тілько згубу вічную душ ваших. І їх за боги собі маєте і всю надію свою на них покладаєте. Которії не єст боги, але ошука-ніє бісовськоє. Ви добре знаєте, же і я в том же невірствії сліпотою була огорнена, поневаж не знала-м дороги живота вічного. Гди зась од правдиве знаючих познала, іж немаш под сонцем іншого бога, окром сього, в которого христіане вірують, в которого і я увірила і крестилася во ім’я отця і сина і святого духа.

Много їх учила о вірі, і нікоторії з них, увіривши їй, кре-стилися.

Син зась її, великий князь Святослав, которий обичаєм був, як звір, і вельможі його также о тоє мало дбали і її в том не слухали, тілько ж креститися нікому не забороняли, по том ся з них насмівали.

А святая завше за сина свойого молилася господу богу і його часто упоминала і учила. Але нічого у непокорного не справила сина свойого.

Также і о наверненню всіх людей Руської землі, як оная другая цариця Єлена и, которая з сином своїм увесь світ святим крещенієм просвітила, так і сія наша блаженная Єлена, як правдивая учениця Христова і єдиноревнительни-ця святим апостолом, обходячи міста і села в своїй землі, всім людєм проповідуючи, учила їх віри Христові. А віруючим дані уменшала, а і [н] шим і всю опускала, боввани крушила, а на їх місцях церкви і крести ставляла, од которих на потом много чуд було, і пророкувала, іж:

— Господь бог роду російського не опустить в невірствії гинути, але обратить серця їх ко разуму православія, як і мене.