Обурливо гарна, або Ліки Його Високості - Ольга Обська · автор

Арттерик збирався ще кілька днів поспостерігати за дівою. Можна влаштувати їй перевірку, чи вміє вона тримати язик за зубами.

Сніжана швидко подолала спуск хиткими приставними сходами і опинилась у відносно просторому підземеллі. Простір був залитий тьмяним світлом, але його вистачило, щоб спробувати все тут роздивитися. Спершу вона не помітила нічого незвичайного. Погріб, як погріб. Трохи прохолодно, як і має бути у підземному приміщенні. Безліч полиць, заставлених, ну, не соліннями та вареннями, звичайно, а склянками з якимись каламутними субстанціями. Таких у Тельмара і нагорі вистачало.

Навіть легке розчарування накотило, що нічого екстраординарного виявити не вдалося. Але раптом звідкись з-за спини Сніжана вловила скрегіт. Потойбічний звук нагнав страшний жах. Вона завмерла. У свідомість проникла боягузлива думка швиденько повернутися нагору. Але паніка володіла Сніжаною лише кілька секунд. До скреготу додалося попискування. Миші? Сніжана полегшено видихнула. Мишей вона не боялася — медик як-не-як. Вона повернула голову в бік звуку, чекаючи побачити гризуна, що крадеться по-під стінкою, але гризун, і притому не один, знайшовся в іншому місці — в клітці, яка стояла на середній полиці одного зі стелажів

Навіщо Тельмару миші? Досліди на них ставить? А що — це цілком можливо. Перевіряє на гризунах якісь зілля власного винаходу. Сніжана підійшла до клітки і миші помітно пожвавилися — мабуть, чекають на їжу. Ні, нехай Тельмар їх сам годує.

Вона вже збиралася йти, коли її увагу привернув ящик, розташований неподалік від клітки. Звідти теж лунало шарудіння. Чи Сніжані це лише здалося? Тельмар і в ньому тримає гризунів? Інтуїція підказувала, що саме в цій скриньці прихована основна таємниця секретного льоху цілителя.

Сніжана акуратно зсунула кришку і зазирнула всередину. Чорні очі з вузькими жовтими зіницями дивилися на неї. О Боже, який жах, змія! Вона роздула чорний каптур з білими плямами, що іскрилися навіть у тьмяному світлі, і в наступну мить зробила спробу атаки — смикнула головою в бік Сніжани і виплюнула отруту.

Отрута повільно розтіклася по склу. Так, на щастя, ящик мав другу, скляну, кришку. Мабуть, власник тварюки чудово знав про її любов плюватися. Якби не захисна кришка, отрута могла б потрапити на Сніжану. Недоречно згадалася приказка про цікавість, яка занапастила кішку.

Після атаки змія не заспокоїлася, навпаки, продовжила дедалі більше роздувати каптур. Миші в клітці панічно скреблися і пищали — вочевидь, відчували зміїні вібрації. Сніжана теж поділяла їхні емоції — зовсім не відчувала в собі бажання продовжити знайомство з моторошним підопічним Тельмара. Вона повернула на місце верхню кришку ящика і полізла по приставних сходах нагору.

_______________________________________

Сьогодні ШІ створив для нас трохи моторошну ілюстрацію...