Десяте Правило Чарівника, або Фантом - Террі Гудкайнд

Дівчинка тремтіла від жаху.

— Все в порядку, — примудрилася сказати їй Келен в момент перепочинку. — Я постараюся захистити тебе. Обіцяю.

— Спасибі, — прошепотіла дівчина прямо у вухо Келен.

Крім відчайдушного бажання захистити безневинне дитя, Келен дуже не хотілося втратити зв'язок з цим світом. Дівчинка могла її бачити, чути і пам'ятати. Це був рятувальний круг, кинутий Келен зі світу людей.

Сестра Юлія зробила крок вперед, замахуючись на Келен, вкладаючи всі сили в удар. Келен розуміла, що серйозно постраждає, але не збиралася дозволяти їм зробити з цією дівчинкою те ж, що і з тієї. Дитина нічим не заслужила такої долі.

— Та як ти смієш?!

— Якщо хочете когось убити, — крикнула Келен Сестрі Юлії, — тоді вбийте мене! Вона не представляє для вас загрози!

Здавалося, Сестра Юлія вирішила задовольнитися тим, що з подвоєною силою взялася лупцювати Келен, в шаленстві знову і знову завдаючи ударів. Келен відчувала запаморочливий біль, але не наважувалася поворухнутися, щоб не дозволити Сестрі дістатися до дівчинки.

Дівчина ховалася під захистом Келен, скрикуючи від жаху. Але боялася вона не того, що Сестри можуть зробити з нею самою, а страждала від того, що робили з Келен. Палкаа видавала огидні звуки, коли удари припадали по потилиці Келен, приголомшуючи майже до нестями. Кров матово блищала на її волоссі і стікала по обличчю, але Келен все одно не випускала дівчинку.

А потім палуця зламалася об спину Келен, і більша її частина відлетіла в темряву. Захекана Сестра Юлія стояла, сліпа від люті, тримаючи в руках непотрібний уламок. Келен чекала, що її ось-ось вб'ють, але їй було вже все одно. Можливості врятуватися не було. У неї більше не було майбутнього. Якщо вона не зможе битися за життя невинної молодої дівчата, життя не представляє для неї цінності.

— Юлія, — прошепотіла Сестра Ерміна, хапаючи зап'ястя предводительки. — Вона бачить Келен. Як і той чоловік у готелі.

Сестра Юлія подивилася на інших, здавалося, вражена цією думкою. Сестра Ерміна підняла брову.

— Ми повинні зрозуміти, що відбувається.

Сестра Цецилія не чула слів Ерміни, і з лиховісною посмішкою, спотворивши обличчя, підійшла ближче й зупинилася, нависнувши над Келен.

— Як ти наважилася кинути виклик Сестрі? Ми зараз живцем здеремо з неї шкіру і змусимо тебе дивитися на це, щоб дати тобі урок.

— Сестра? — Запитала дівчинка, — ви всі Сестри?

Ніч несподівано стала нестерпно мовчазною. Світ навколо Келен нудотно закружляв. Кожен подих відчувався, як ніж, який встромлюють між ребер. Сльози, викликані болем від ударів, стікали по обличчю. Вона не переставала тремтіти, але все ще не бажала відпустити дівчинку.

Сестра Юлія відкинула уламок дубової палиці.

— Ми всі Сестри. Що з цього? — З підозрою запитала вона.

— Тові наказала мені знайти вас, хоча ви і не здаєтеся мені сестрами Тові.

Всі замовкли.

— Тові? — Обережно перепитала Сестра Юлія.

Дівчинка кивнула, визираючи з-за плеча Келен.

— Це літня жінка. Велика, більше кожної з вас. І вона зовсім не схожа на вашу сестру. Але вона наказала мені піти і пошукати її сестер. Вона сказала, що вас троє і з вами ще одна жінка.

— І чому ж ти погодилася виконати наказ Тові?

Дівчинка відвела з лиця темне волосся. Вона завагалася, але потім відповіла.

— Тові схопила мого дідуся. Вона сказала, якщо я не зроблю все, як треба, вона вб'є його.

Юлія посміхнулася. Так могла б посміхатися змія, якби змії могли посміхатися.

— Так-так… Здається, ти дійсно знаєш Тові. Ну і де ж вона?

Келен підвелася на одній руці. Дівчинка вказала в напрямку пагорбів.

— Там. Вона там, де зберігаються старі книги. Вона змусила мене показати їй, де містяться книги. І наказала привести туди вас.

Юлія обмінялася поглядом з іншими Сестрами.

— Можливо вона вже відшукала головне сховище в Каска.

Сестра Ерміна хихикнула з полегшенням і весело поплескала Сестру Цецилію по плечу. Сестра Цецилія відповіла їй тим же.

— Це далеко? — Спитала Сестра Юлія з несподіваною пристрастю в голосі.

— Займе повних два дні, а може, й три, якщо ми вирушимо з першими променями сонця.

Сестра Юлія подивилася в темряву.

— Два або три дні… — Вона обернулася. — Як тебе звати?

— Джилліан.

Сестра Юлія відштовхнула Келен — несподіваний удар змусив її відкотитися від дівчинки.

— Добре, Джилліан, ти скористаєшся постіллю Келен. Їй самій вона не знадобиться. У покарання Келен буде стояти. Всю ніч.

— Прошу вас, — сказала Джилліан, кладучи руку на лікоть Келен, — якби не вона, у вас би зараз не було провідника до місця, де знаходиться Тові. Будь ласка, не карайте її. Вона зробила вам послугу.

Сестра Юлія ненадовго задумалася.

— Ось що я скажу тобі, Джилліан. Раз вже ти заступаєшся за нашу непокірну рабиню, я довірю тобі простежити, щоб вона не присіла сьогодні вночі. Якщо Келен знову не підкориться, я її так відлупцюю, що вона буде страждати до кінця життя. Але ти можеш запобігти покаранню — прослідкуй за тим, щоб твоя рятівниця простояла всю ніч. Як тобі така ідея?

Джилліан сковтнула, але нічого не відповіла.

Сестра Юлія схопила Келен за волосся і підтягла до своїх ніг.

— Зроби так, щоб вона простояла на ногах всю ніч, або будеш винна в тому, що ми з нею зробимо. Адже це ти не простежила, щоб наш наказ був виконаний. Зрозуміла?

Джилліан кивнула, широко розкривши мідні очі. Сестра Юлія підступно посміхнулася.

— Відмінно. — Вона повернулася до іншим двох Сестер. — Пішли, нам потрібно поспати.

Коли вони пішли, Келен ніжно поклала руку на голову дівчинки, що сиділа біля її ніг.