Українська література » Фентезі » Ерагон. Найстарший - Крістофер Паоліні

Ерагон. Найстарший - Крістофер Паоліні

Читаємо онлайн Ерагон. Найстарший - Крістофер Паоліні
чекаю, що хтось за мене зробить мою роботу? — подумки міркувала Насуада, ріжучи наосліп тканину. — Але ж це я привела сюди свій народ, тому и вивести його мушу сама!»

Зойкнувши, вона побачила, що ненароком розрізала мереживо, яке було найкоштовнішою частиною сукні. Що ж це з нею коїться? Мереживо тепер коштує дорожче за золото й срібло! І для чого взагалі їй зараз якесь там мереживо, вишукані сукні, золото-срібло всього світу? Може, їй би зарадила магія, тоді й про дороге мереживо вільно говорити. Дівчина витерла раптові сльози на очах. Що там казав той Орин про Тріанну? Якщо це так просто, — всміхнулася вона, — то варто спробувати, чи не так?

Розгублена Фарика, втупившись у порізане своєю господинею мереживо, мовчки чекала пояснень.

— Мерщій поклич мені Тріанну! — наказала Насуада, відкидаючи зіпсовану сукню. — Хай де б вона була, приведи її сюди!

— Як скажете, пані, — холодно мовила служниця й метнулась у потайні двері.

— Дякую, — прошепотіла вслід дівчина.

Вона чудово розуміла причину невдоволення Фарики, яка не довіряла чаклунам. Сама ж вона вірила лише Ерагонові, але не тому, що той був вершником — вершники, як довів усім Галбаторікс, теж могли бути негідниками, — а тому, що він присягнув їй на вірність. Загалом же, її лякали чаклуни й магія зокрема.

Справді-бо, володіючи магією, людина могла безкарно вдертися у твої думки, убити тебе одним тільки словом, брехати й красти, не боячись бути схопленою на гарячому.

Серце Насуади калатало від таких думок.

Як же його керувати людьми, половина з яких володіє магією? Як тут застосуєш твердий закон? Відверто кажучи, війна варденів з Імперією була нічим іншим, як намаганням покарати одну-єдину людину, котра зловживала своїми магічними здібностями, і не допустити подальших злочинів. Усі ці страхіття з війнами й голодом сталися тільки через те, що не було кому здолати Галбаторікса! А сам він іще нескоро помре від старості.

Отже, попри власну нехіть до магів, Насуада поки що не могла їх позбутися, оскільки перемога над деспотом виправдовувала будь-які засоби.

У двері стиха постукали, і дівчина, ховаючи свої думки за привітною посмішкою, гукнула:

— Заходьте!

На порозі постала розпатлана й сонна чаклунка Тріанна.

— Ви кликали мене, пані? — чемно вклонилась вона.

— Так, — сідаючи в крісло, мовила Насуада й уважно оглянула чаклунку з голови до ніг. — Тобі відоме найперше правило магії?

— Хай що б ти робив за допомогою магії, це відбере стільки ж сили, якби ти робив те саме без її допомоги, — спохмурніла Тріанна.

— А те, що можна зробити, — поцікавилась обережно Насуада, — обмежується лише твоєю вправністю й знанням прадавньої мови?

— Цю думку критикують, але загалом усе вірно, — здивовано глянула на неї співрозмовниця. — А чому ви питаєте? Це ж основні засади магії, які мають бути вам відомі.

— Так, вони мені відомі, — погодилась Насуада, вказуючи їй на зіпсовану сукню. — Тому зараз же, скориставшись своїми знаннями, віднови мені мереживо.

— Ду Врангр Гата має більш важливі справи, аніж кроїти вам нове вбрання, — зневажливо скривилась Тріанна. — Наше мистецтво не для королівських примх. Гадаю, ви знайдете собі вправних майстринь, які…

— Ану цить мені! — раптом гримнула Насуада. — Бачу, вас усіх треба ще вчити! Можливо, я й молода, але не дитина, щоб хтось нехтував моїми наказами! Я кажу про мереживо, тому що завдяки цьому ми зможемо підтримати варденів, розумієш? Вони будуть торгувати цим дорогим крамом по всій Імперії. Люди Галбаторікса самі віддаватимуть нам свої гроші!

— Але ж це смішно, — заперечила Тріанна, зиркнувши на Фарику, яка тихо вигулькнула з-за дверей. — Ви не зможете оплачувати війну мереживом!

— Чому це? — звела брови дівчина. — Жінки, які мріють про нього, одразу ж кинуться купувати. Кожна селянка, бажаючи виглядати заможною, захоче придбати собі наше мереживо. Навіть купці та дворяни! А знаєш, чому? Тому що воно буде краще за сплетене людськими руками! Так ми швидко розбагатіємо, і навіть гноми нам заздритимуть! Якщо, звісно, тобі під силу таке завдання.

— Ви сумніваєтесь? — струснула своїми патлами чаклунка.

— Тоді зроби це!

Тріанна схопила зіпсовану сукню й почала уважно її розглядати.

— Гадаю, це можливо, — нарешті пробурмотіла вона, — але треба все обмізкувати як слід.

— Ні, зроби це негайно, — суворо наполягла королева. — Нехай це буде твоїм першим завданням. І знайди досвідчену майстриню-мереживницю, яка б допомагала тобі.

— Добре, моя пані, — скорилася Тріанна.

— Загалом, — змінила тон Насуада, — непогано було б зібрати найкращих чарівників з Ду Врангр Гата, щоб спільними зусиллями задіяти магію на користь варденам. То як, візьмешся за цю справу? Якщо згодна, то завтра вранці й доповіси.

— Добре, моя пані, — знову вклонилася чаклунка.

Задоволена із себе, Насуада провела її поглядом до дверей, а потім знеможено заплющила очі, радіючи з перемоги. Навіть її батько не зміг би такого втнути!

— Я здивувала тебе, Фарико? — озвалась дівчина до служниці.

— Ви завжди мене дивуєте! — захоплено вигукнула та.

ЕЛВА

— Вибачте, пані! — почувся здалеку голос. — Вас питають.

— Що таке? — спроквола відгукнулась Насуада, відволікаючись від своїх думок.

До кімнати заходив Джормандер. Скинувши шолома, він шанобливо вклонився королеві.

— Ласкаво просимо, Джормандере, — привітно усміхнулася дівчина. — Як сьогодні почувається ваш син?

Якби ж усі придворні служили їй з такою самою відданістю, як оцей мужній чолов'яга!

— Його кашель трохи вгамувався, — відповів той.

— Я рада це чути. Отже, що привело вас до мене?

Зморшки лягли на Джормандерове чоло.

— Магія, моя королево, — мовив він сумно, — і досить дивна!

— Та невже?

— Так-так, — запевнив вояк. — Ви ж пригадуєте ту дитину, яку благословив Ерагон?

— Ну, то й що? — здивувалась дівчина, яка не вірила в казки про божественне призначення тієї дитини в майбутньому, тоді як допомога варденам була потрібна негайно.

— Мене попросили відвести вас до неї.

— Попросили? Хто попросив? Навіщо?

— Один хлопчина на тренуванні, — пояснив Джормандер, — Мовляв, на дитину варто дивитися. Але він виглядав, наче кіт-перевертень, тому я й вирішив перевірити. Розпитав людей, а вони й кажуть, що та дівчинка, яку благословив Ерагон, якась не така, розумієте?

— Цебто як? — не второпала Насуада.

Здоровань знизав плечима.

— Гадаю, варто послухати того кота, — тільки й сказав він. — Ну, і глянути на дитину.

Насуада на якусь мить замислилась, пригадуючи, як нерозумно нехтувати порадами котів-перевертнів. Утім, її знайома Анжела, котра мала одного такого, була вкрай непередбачливою особою, що давало підстави сумніватися в чаклунах.

— Магія, кажеш? — скривилась дівчина.

— Саме так, магія, — з острахом озирнувся Джормандер.

— Що ж, давай поглянемо. Ця дитина тут?

— Орин надав їй з опікуном кімнату в східній частині замку.

— Тоді ходімо, — вирішила Насуада, наказавши Фариці відмінити всі сьогоднішні

Відгуки про книгу Ерагон. Найстарший - Крістофер Паоліні (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: