Заміж? Не піду! - Енжі Собран

Ернас повністю змінився. Зникли незграбності й сутулість, наповнилося потужною грацією тіло, ставши ширше та міцніше. Тепер це був великий хижий птах, від якого відчутно віяло загрозою.

Попереджувальний клекіт та прищулений погляд все ж зупинили принца, що стрімко мчав назустріч. Той пригальмував розгублено, а потім його погляд зупинився на мені...

- Зроби так, щоб він підпустив мене до себе, - наказав цей ко... кронпринц.

- Чого б це? – запитала я, вичікувально дивлячись на нахабу.

- Тому що я, принц Пефраука, наказую тобі!

- Тапочкам своїм будеш наказувати!

- Та я. ... Я ..., - праведно обурився принц, захлинаючись обуренням, яке переповило його, та не в силах придумати мені покарання: - Звелю відрубати тобі голову!

- Можеш спробувати, - дозволила я.

Та розреготалася, уявивши собі цю картину: приходить таке принц - ясне світло до діда й каже: «Відрубайте принцесі голову», а той злякано кидається по палацу, а потім плаксиво просить: «Не губіть, краще в дружини візьміть!». Головне, щоб дід з Треєм декому в процесі голову не знесли, а то корону тримати ні на чому буде.... Хоча у нього вуха ельфійські може за них зачепиться?

Ех, сподіваюся, ми не родичі. Я-то розумію: в сім'ї не без виродка.... Але боронь Боже від таких ...

Тим часом принц зробив ще одну спробу підійти до Ернасу. Фенір змахнув вогненним крилом, і штани принца впали додолу, залишаючи сідниці, прикриті нижньою білизною з написом: «Великий в усьому». Закотила очі, стримуючи сміх, що рвався назовні... Може, порекомендувати такі ж Громилі, щоб більше не сумнівався?

«Може, вже полетимо?» - поцікавився Рагнар.

«А з цим що робити? Вмовляти Ернаса дозволити йому себе осідлати не хочеться, та й принц не з тих, хто зрозуміє правильно, почне щось вимагати. Але й залишати тут якось, не по-людськи», - розмірковуючи, потерла я ніс.

Помітивши краєм ока рух, обернулася в пошуках загрози. Одинокий магік схожий на триголового пса з крилами, спантеличено дивився на принца, а потім з тугою подивився на мене.

«В мене вже є обранець», - з жалем розвела руками я.

Все ж дуже симпатичним був цей волохатий пес, схожий на величезну вовняну рукавицю та зовсім не страшний, незважаючи на рогові нарости на хребті й три довгих хвоста, що розгойдувалися з боку в бік.

«Підвезеш принца?» - запитала, сідаючи поруч та погладжуючи надбрівні дуги на центральній голові.

«Гаразд, - зітхнув він, - але потім ти назвеш моє ім'я».

«Навіщо?» - здивувалася я.

«Щоб я міг залишитися в твоєму світі», - спантеличив мене магік, ластячись до мене як звичайнісінька собака.

Безпорадно подивилася на Рагнара на своєму плечі.

«Вирішуй швидше! Кайдани призову перестають діяти і скоро мене викине в напівсвіт», - поквапив триголовий.

«Чому ти не полетів з іншими?»

«Ти смішна і смілива, я ж боюся і соромлюся. Мені є чому у тебе повчитися».

«Навіщо тобі це?».

«Це наше спокутування», - буркнув пес і, не дочекавшись моєї відповіді, підійшов до принца.

- Іди! Забирайся! Я не пройду закарбування з нікчемним цербером! - верескливо закричав той, намагаючись штовхнути пса ногою.

- Не пройдеш! - відрізала я, шкодуючи, що в мене немає під рукою сковорідки, щоб вбити мізки в цього особливо обдарованого індивідуума. Хоч трішки! - Він мій. Ти можеш залишитися тут та вибиратися сам або можеш полетіти з нами. Обирай!

Влаштувалася на широкій спині пса, пославши заспокійливу посмішку феніру. І чому фенір, якщо він фенікс?

«Фенір стає феніксом тільки після вогняного переродження», - проконсультувала мене безкоштовна довідкова на плечі.

Все-таки мені шалено пощастило з моїм фамільяром.

«З трьома», - поправив мене урміус.

«Як з трьома?»

«А ти думала, ім'я назвеш та все?»

Але ж і, правда, думала. А тепер що ж виходить у мене два магіка, а у принца не одного? Може, вдасться ще відрадити літаючого цербера?

Кронпринц, невдоволено бурмочучи, почав підійматися попереду мене.

Зрушила назад, вчепившись за широкий спинний виріст. Довга шерсть обплела мої ноги, надійно фіксуючи мене на спині цербера.

«Спасибі», - подякувала, трохи послабивши хватку.

Цербер сіпнувся й злетів, розмахуючи величезними шкірястими крилами.

Варто було йому набрати висоту, як перед нами виникла райдужна плівка, натяглася, і з хлопом випустила нас з пастки.

Невже, цей нескінченний день Вибору закінчився?