Повелитель таємниць - Cuttlefish That Loves Diving

,

На той час, коли світло зникло, не залишилося майже нічого, крім стародавнього і хитромудрого мідного свистка Азіка та Майстер-ключа, які були нанизані на вже почорнілий брелок. Вони лежали мовчки.

, = , - .

Тим часом Шаррону було начхати на Маріка, чиї травми ставали все важчими завдяки атакам Тайра. Замість цього вона покладалася на власну здатність поступово переходити в дзеркальні предмети, щоб дістатися до тонкого шматка льоду, який Стів використовував раніше, і вийшла.

, !

Вона простягла праву руку до Стіва, який перетворювався на чудовисько, і широко розкрила її, націливши долоню на ворога!

.

Нескінченні промені світла виривалися назовні і швидко перепліталися, утворюючи бронзові двері з таємничим візерунком.

!

Скрипіти!

, =

Маленьку чорну шапочку на голові Шаррон з різким шумом здуло раптовим поривом вітру, а її ретельно зачесане світле волосся каскадом спадало вниз у розпатланому стані.

.

Було очевидно, що повторне використання містичного предмета було досить обтяжливим для неї.

!

Скрипіти!

=

Таємничі бронзові двері потріскалися, і в повітрі пролунала низка пронизливого сміху, ридань і криків.

=

Руки, наповнені зубами, або зовсім без шкіри, дико простягали руку і хапалися за Стіва, чиї пустули лопалися одна за одною.

, 5 .

Дивні темно-зелені ліани, які підкреслювали обличчя немовляти, і слизькі, ілюзорні щупальця також зв'язували потужну силу Послідовності 5.

!

Ах!

.

— знову вигукнув Стів.

=

Блідо-жовтий гній, який витікав назовні, покривав все його тіло, дозволяючи йому ледве чинити опір потягу.

, !

На його обличчі з'явилася яскраво-червона тріщина, а в ній була дірка, що вела в темний тунель!

=

У цей момент Кляйн підняв револьвер і направив його на нього.

.

Без будь-яких зволікань і вагань, з замаскованим обличчям, Кляйн спокійно натиснув на курок, одягнувши свій напівциліндр.

! !

Вибуху! Вибуху!

=

З спалахом сонячної брошки дві кулі, наповнені святістю, влучно влучили Стіву в голову.

.

Хоча вони не проткнули його шкіру чи кістки, вони запалили яскраве полум'я, перетворивши Стіва на яскравий факел.

!

Ах!

=

З черговим криком Стіва підтягли ближче до ілюзорних бронзових дверей.

.

Коли Кляйн відпустив барабан револьвера, гільзи впали на землю, і він вийняв металевий ящик з кулями .

=

При цьому він вкотре вклав свою духовність у брошку «Сонце».

2! 1!

.

Чистий і бездоганний стовп світла впав з неба і миттєво вдарив по тілу Стіва.

=

Зробивши цей перепочинок, Кляйн вставив у циліндр три очисні кулі і три кулі екзорцизму і закрив його.

=

Він знову поцілив у голову Стіва і, спалахнувши темно-золотою брошкою, сильно натиснув на курок, шість разів поспіль.

! ! ! ! ! !

Вибуху! Вибуху! Вибуху! Вибуху! Вибуху! Вибуху!

350 -

Повелитель таємниць - Глава 350 - Чудовий феєрверк

350

Розділ 350 Чудовий феєрверк

, — — .

Кулі одна за одною розсікали повітря, чи то кружляючи золотистим блиском, чи то випромінюючи яскраві промені, влучаючи в голову Стіва.

, , !

Завдяки контролю клоуна над своїм тілом і наполегливості у відпрацюванні влучної стрільби, шість куль Кляйна, які були доповнені Клівом Очищення, точно влучили в те саме місце, в те саме місце, що й перші дві кулі!

, !

Вони були, як кулаки від велетня світла, що раз у раз стукали по лівій частині обличчя Стіва!

, , !

Серією ударів Стів, який був обплутаний дивними руками та темно-зеленими лозами, не зміг відійти, щоб уникнути нападу. Його голову кілька разів відхиляли набік, а тіло тремтіло. Його вилиці швидко провалилися, розбившись на гострі білі кістки!

!

Вибуху!

, 5 . , - .

Остання куля повністю прорвалась, забризкавши темно-червону кров потужної Послідовності 5. Цей отвір дозволяв блискучому і золотому полум'ю безперервно проникати всередину, згоряючи спалахами темно-зеленого туману.

,

У святому світлі загорівся одяг Стіва. Його тіло швидко обвуглилося, оскільки з нього капало мастило.

, !

Однак він був ще живий!

, 5 !

У порівнянні з Майстром Спритних Розаго, живучість Послідовності 5 з шляху Мутанта була явно набагато кращою!

, . ,

Однак важко поранений Стів більше не міг чинити опір дивним смиканням рук. Його ноги нестримно рухалися вперед, ледь не полетіли до тих бронзових дверей і в глибоку щілину, що відчинилася. Його кинуло в темряву, де причаїлися пари очей.

.

У цей момент Шаррон раптом стиснула праву руку, чоло вкрилося потом.

=

Ілюзорні і ледь помітні промені світла різко обірвалися, і невимовно таємничі бронзові двері втратили джерело свого існування.

.

Він похитнувся і, перш ніж увійшов Стів, неохоче відтягнув назад свої довгі руки, наповнені чи то зубами, чи то кров'ю, і запечатав щілину.

!

Скрипіти!

, !

Двері зачинилися, швидко стали прозорими, перш ніж зникли!

=

Худорляве тіло Стіва було тверде на місці, почорніле і зморщене, як муміфікований труп, який давно спалювався.

,

З міцно стиснутим правим кулаком і червоною місячною короною на ній, фігура Шаррон швидко стала безтілесною. Вона зробила крок вперед і перетнулася зі Стівом.

. =

Духовне бачення Кляйн миттєво втратило її з поля зору. Однак обвуглений Стів підняв кулаки і різко вдарив ними об свою і без того сильно поранену голову.

!

Бам!

=

Його голова перетворилася на м'якоть, як у гнилого помідора, а молочно-білі плями розбризкалися, перш ніж розбризкатися на землю.

. = !

Також вигнали напівпрозору фігуру. Він стрімко розповзався, перетворившись на щось, схоже на гігантську медузу. У ньому була казкова рідина, що хлюпала, і пара смертельно блідих очей, які конденсувалися!

=

Цей дивний предмет змусив Шаррон вийти, і вона знову з'явилася біля нього.

=

Вона раптом простягла ліву руку, випустивши беззвучний вереск.

= .

Земля раптом почорніла, наче перетворилася на каламутну безодню. З нього виросли покручені криваві лози, що розщеплюються на безліч секцій, причому кожна секція має чотири гострі зубці і вушко.

, - .

Криваво-червона ліана бурхливо росла вгору, відразу ж чіпляючись за медузоподібний фантом, який жадібно висмоктував мрійливу рідину всередині.

, - .

Фантом швидко зруйнувався, і криваво-червона лоза знову відступила назад у каламутну безодню моря.

Але з цією затримкою безголовий, обвуглений Стів почав бігти. Він перетнув галявину і попрямував до виходу.

!

Він все ще не був мертвий, незважаючи на те, що вже втратив голову!

.

Стів пробіг лише кілька кроків, як у тиші раптом пролунав чіткий звук.

!

Па!

, - =

Кляйн,