Моя СусІдка ВІдьма - Маріанна Ласкава

- чому це?

- тому що…

І він відсторонився від мене, мовчки, дістав з кишені піджака маленьку коробочку, я і звичайно розуміла що там, потім взяв мене за руку, і, дивлячись мені в очі, сказав:

- Я думаю, ти розумієш, що зараз буде, так?

- Здогадуюсь ...

- але я скажу тобі так... з тієї першої зустрічі, немає точніше, з того першого погляду в твої очі того дня, мій світ перекинувся. У ньому з'явився сенс, з'явилася мета.. з'явилося бажання на майбутнє, якого раніше не було і втрачати це все я не маю наміру... тому.. я це питаю зараз і навіть не силуючи тебе.. але хочу чесну відповідь Соф.. і бажано позитивну …

- І?

- Софіє Нікітіна, будь моєю дружиною, будь моєю назавжди і тілом і душею, так щоб нас не змогло нічого розлучити ні час, ні доля, ні магія, ні щось інше.. – і при цьому одягнув обручку мені на палець, воно було холодне наче лід, але ідеально виглядало

- Ром, я….

Він узяв руку з кільцем і поклав її собі на груди в область серця, щоб я чула його серцебиття. Я стояла і мовчала, я не знав що відповісти, та я була в шоці, та мріяла я про інше визнання, але чекати чогось іншого від Романа Дідікова, це як чекати снігу серед літа, хоча якщо захотіти, то й це реально. Дивлячись на це прекрасне кільце, в очі Ромі, я ... я просто губилася в тому, що мені робити, хоча серце однозначно і прямо кричало скажи ТАК, а ось розум сумнівався. Але й тут згадалися слова сестри, щоб ризикнути і спробувати, щоб потім не шкодувати. Хоча я розуміла, що буде не казка, буде нелегко і буде купа проблем після того, як усі дізнаються про це. І він тихо сказав:

- Соф.

- Що?

- я чекаю відповідь..

- я згодна..

- Що?

- Кажу, я ЗГОДНА!

- точно?

- так Рома

- ну нарешті! Як я цього чекав, ті навіть не уявляєш!

- Уявляю – тихо сказала я

-  дякую що дала нам шанс .. - Після пішов поцілунок, ніжний, гарячий, п'янкий. Коли відпустив, я сказала:

- і що тепер?

- зараз йдемо, на нас чекає швидка церемонія, пару підписів, потім ми їдемо до мене додому, точніше, тепер до НАС додому.. нашу першу ніч я хочу бути з тобою, а не думати що поряд з тобою ІНШИЙ!

- але Рома, а як же Стас, і всі інші? я ж не можу взяти і просто так зникнути, я ж не якась не потрібна річ

- добре, всім ми скажемо на тому благодійному балі, де будуть всі хто потрібен, що буде в суботу, а зараз дзвони сестрі, і скажи, що для СТАСІКА ти сьогодні ночуєш у неї.

- А що я їй скажу? Як поясню?

- Мила моя, мені пофіг що ти скажеш, хочеш, скажи правду, адже вона все одно скоро все дізнається, хочеш щось збреши, але це питання ти виріши, тому що я хочу першу шлюбну ніч провести зі своєю дружиною разом а не нарізно, все ясно?

- ага.

- Тоді вперед, вирішуй це питання, нас вічно реєстратор чекати не буде, так що давай прискорюйся солодка моя, я дам тобі свободу, поки ти будеш, дзвонити сестрі я перевірю чи все готово, я тут поряд.. так знаєш, раптом ти надумаєш втекти.

- добре Рома.

І він швидко цмокнув мене та губи, і відійшов, на відстань видимості, але так щоб, не чути мою розмову, і залишивши мене одну. А я, хвилюючись, тремтячими пальцями набрала Агнес, вона відповіла з першого дзвінка:

- Що сталося Соф?

- а чому одразу щось трапилося?! Я що не можу тобі коли захочу  просто так зателефонувати? Може я скучила, за своєю улюбленою сестрою!

- Може і скучила, але зараз дзвониш ти не по цьому Соф, так що давай не тягни, кажи що таке.

- Агнес, у мене до тебе прохання.

- І?

- якщо Стас завтра буде питати, чи ночувала я у тебе, прошу скажи що так.

- Але ти будеш не в мене так?

- Так.

- ти будеш з ним? Зі своїм інквізитором?

- ага.

- Що ж добре, Соф, я рада, що ти зважилася, ти заслужила щастя, але врахуй з тебе всі подробиці, зрозуміло?

- Звичайно Агнес, вранці буду в тебе і все розповім, і все поясню, але зараз просто зроби я к я прошу

- Одна?

- Сподіваюся так, а що?

- Ну, якщо ні, то знай, що я буду дуже рада нарешті особисто познайомитися з ним, і знати що ти в надійних руках

- врахую…

- добре Соф, тоді приємного тобі вечора та ночі.